Постанова

від 27.05.2013 по справі 1570/6013/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6013/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Тараненко Р.Ю. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо включення до акту № 5762/17-1/2025115457/96 від 28.09.2012 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011року" висновків щодо нікчемності правочинів по придбанню фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 товарів у TOB "Лігрос СКМ"і, як наслідок, нікчемності правочинів з продажу придбаного у TOB "Лігрос СКМ"товару, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з наступними контрагентами: TOB "БУДМЕН", AT "НОВА ЛІНІЯ", TOB "ЕПІЦЕНТР К", TOB "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА", TOB "РЕАЛ,-ГІПЕРМАРКЕТ УКРАЇНА", ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД", ДП "ПРОДМЕРЕЖА", ДП "МЕРЕЖА ТРЕЙД", ДП "ТЕРРА-ТРЕЙД", ДП "ІНФО- МЕРЕЖА", ДП "СЕТЬ-МАРКЕТ", ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО", а також щодо відсутності факту передачі товарів за всіма названими правочинами.

Під час розгляду справи позивачем було надано до суду заяви про уточнення позовних вимог від 22.10.2012 року (т.1 а.с.73-77) та від 24.10.2012 року (т.1 а.с.80-81).При цьому у судовому засіданні 15.11.2012 року представник позивача підтримав останню заяву про уточнення позовних вимог від 24.10.2012 року, в якій в остаточній редакції позовних вимог просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 10.10.2012 року №0003921701 та від 10.10.2012 року №0003911701.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №5762/17-1/2025115457/96 від 22.09.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем: п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік у сумі 9936,09 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме, встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ у перевіряємому періоді на суму 12454 грн., в тому числі, за жовтень 2010 року - 661 грн., за грудень 2011 року - 11793 грн. Також, як вказує позивач, у висновках акту перевірки зазначено, що відповідно до п.1, 2 ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; такі правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та перевіркою за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 285495,26 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 233344,82 грн., за грудень 2011 року - 52150,44 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 259335,15 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 222929,81 грн., за грудень 2011 року - 36405,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0003921701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 9936,09 грн. - за основним платежем та на 2484,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0003911701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12454,00 грн. - за основним платежем та на 3113,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, з огляду на наступне.

Позивач посилається на те, що надані товариством з обмеженою відповідальністю "Епі-центр К" (далі - ТОВ "Епіцентр К") послуги із просування товарів, пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується збільшенням продажу товару, тому останнім правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені на користь ТОВ "ЕпіцентрК" за надані послуги та відповідні суми витрат за ці послуги до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, які документально підтверджені. Також, позивач зазначає, що висновок ДПІ про не підтвердження належними доказами понесення витрат у сумі 875 грн. на оплату послуг, отриманих від ТОВ «Реал - гіпермаркет Україна» є надуманим та повністю спростовується первинною бухгалтерською документацією позивача.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акту перевірки, підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.4, а.с.164-172), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 правомірно зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з підстав викладених в акті перевірки, а отже, відповідач вважає що винесені податкові повідомлення-рішення за порушення податкового законодавства є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.10.2012 року, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви, письмових поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.07.1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1,а.с.7).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки позивач знаходився на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, та у перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва НОМЕР_2, та у періодах 3-й квартал 2009 року - 4 квартал 2010 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, а за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 13.08.2012 року за №1644 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СПД - фізичної особи ОСОБА_3», наказу від 13.09.2012 року за №1949 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки СПД - фізичної особи ОСОБА_3», виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та згідно направлення, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 28.08.2012 року №002522/2013, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Сорочан Тетяною Миколаївною згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3-й квартал 2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року відповідного до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акту.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 22.09.2012 року №5762/17-1/2025115457/96 (т.1, а.с.25-56), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем: п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік у сумі 9936,09 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме, встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ у перевіряємому періоді на суму 12454 грн., в тому числі, за жовтень 2010 року - 661 грн., за грудень 2011 року - 11793 грн. Також, у висновках акту перевірки зазначено, що відповідно до п.1, 2 ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; такі правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та перевіркою за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 285495,26 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 233344,82 грн., за грудень 2011 року - 52150,44 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 259335,15 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 222929,81 грн., за грудень 2011 року - 36405,34 грн. Вищевикладене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять безтоварний характер.

Також, до вказаного акту перевірку, посадовою особою податкового органу, яка здійснювала перевірку складено додатки №2 та №3, в яких наведено розрахунок по податку на доходи фізичних осіб-підприємців та по податку на додану вартість (т.1, а.с.57-58).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0003921701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 9936,09 грн. - за основним платежем та на 2484,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0003911701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12454,00 грн. - за основним платежем та на 3113,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (т.2, а.с.15-16).

Не погодившись з висновками податкового органу, на підставі яких відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Так, встановлюючи вказані порушення, відповідач в п.2.3 «Валові витрати», п.2.4 «Визначення оподаткованого доходу» акту перевірки зазначив, що перевіркою правильності віднесення до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 витрат за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року згідно наданих до перевірки документів, а саме: декларації про майновий стан, книги обліку доходів та витрат по формі №10, банківських документів, рахунків, отриманих накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг встановлено завищення валових витрат ФОП ОСОБА_3 у 4-му кварталі 2011 року у сумі 58966,67 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартість сплачених послуг, зміст яких не доводить використання зазначених послуг у власній господарській діяльності, а саме: валові витрати у сумі 875 грн., отримані від ТОВ «Реал-гіпермаркет Україна», що на момент перевірки не підтверджені актами виконаних робіт, наданих послуг; валові витрати у сумі 58091,67 грн., отримані від ТОВ «Епіцентр К» за надання консультацій, послуг по організації просування товарів (торгової марки), які не підтверджені належним чином оформленими актами виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 у 4-му кварталі включено до складу валових витрат витрати, які на момент перевірки документально не підтверджені та відшкодовуються за рахунок інших джерел у сумі 58091,67 грн.

З урахуванням викладеного, в акті зазначено, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про майновий стан за 2011 рік з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено заниження оподаткованого доходу на суму 58966,67 грн.

Разом з цим, перевіряючою зазначено, що за самостійним перерахунком податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік, розрахованого ФОП ОСОБА_3 згідно наданої декларації про майновий стан, сума оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік складає 47288 грн., при цьому за даними декларації сума податку на доходи фізичних осіб складає 7098 грн., сума авансових платежів, самостійно сплачених у 2011 році складає 50 грн., результат перерахунку - 7048 грн. Згідно облікової картки ФОП ОСОБА_3 по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності не було нараховано авансові платежі по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, самостійно визначених «як сплачені» у 2011 році у сумі 50 грн.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки, за її результатом сума оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік складає 16934,09 грн. (нараховано за даними декларації 7048 грн., сума авансових платежів, самостійно сплачених у 2011 році складає 0 грн.), а отже до сплати підлягає 9886,09 грн.

Отже, в порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 за даними перевірки та згідно облікової картки по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, було занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік у сумі 9936,09 грн.

Також, у п.2.6.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 12454 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2010 року - 661 грн., грудень 2011 року - 11793 грн.

В порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2010 року до складу податкового кредиту були включені витрати по сплаті податку, що на момент перевірки не підтверджені податковою накладною на загальну суму 3965,76 грн., у тому числі ПДВ - 661 грн. За результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності по податку на додану вартість з податковими накладними, отриманими від ТОВ «Аерокаса.ком» та реєстром отриманих податкових накладних встановлено завищення податкового кредиту у жовтні 2010 року на суму ПДВ - 660,96 грн. (згідно додатку №5 податкові зобов'язання по ТОВ «Аерокаса.ком» складає 0 грн., податковий кредит ФОП ОСОБА_3 у сумі ПДВ - 660,96 грн.; ТОВ «Аерокаса.ком» має стан «ліквідовано»).

В порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» ФОП ОСОБА_3 у грудні 2011 року до складу податкового кредиту були включені витрати по сплаті податку у сумі 11793 грн., у т.ч.,

- встановлено, що на момент перевірки не підтверджені податковою накладною на загальну суму 1047,42 грн., у т.ч. ПДВ 175 грн. (до складу валових витрат у перевіряємому періоді були включені витрати у сумі 875 грн.); за результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності по податку на додану вартість з податковими накладними, отриманими від ТОВ «Реал-гіпермаркет Україна», та реєстром отриманих податкових накладних встановлено завищення податкового кредиту у грудні 2011 року на суму ПДВ - 174,57 грн. (згідно додатку №5 податкові зобов'язання ТОВ «Реал-гіпермаркет Україна» складають 736,13 грн., податковий кредит ФОП ОСОБА_3, отриманий від ТОВ «Реал-гіпермаркет Україна» складає 910,70 грн., і фактично до перевірки не була надана підтверджуюча податкова накладна на суму ПДВ - 174,75 грн.);

- згідно податкової накладної №85678/001 від 28.12.2011 року на загальну суму 69710 грн., у тому числі ПДВ - 11618,33 грн., отриманої від ТОВ «Епіцентр К», що на момент перевірки не підтверджена первинними документами, які не підтверджують зміст використання послуг у власній господарській діяльності ( до складу валових витрат було включено витрати у сумі 58091,67 грн.) - додаток № 3 до акту.

У п.2.6.3 «Результати підтвердження взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Лігрос СКМ» а період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року зазначено, що відповідно до п.1, 2 ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; такі правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 285495,26 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 233344,82 грн., за грудень 2011 року - 52150,44 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 259335,15 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 222929,81 грн., за грудень 2011 року - 36405,34 грн. Вищевикладене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять безтоварний характер.

В свою чергу, у п.2.6.4 акту «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірність декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року встановлено його заниження всього в сумі 12454 грн. у частині порушень п.2.6.2 акту перевірки.

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки від 17.10.2011 року №1315/17-02, виданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси, видами діяльності позивача, є зокрема: 51.44.0 - оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення; 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

Судом встановлено, що позивач, здійснюючи свою господарську діяльність за спірний період уклав як «постачальник» із ТОВ «Епіцентр К» «покупець» договір поставки № 241910 від 22.09.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору (т.2 а.с.37-40).

Разом з цим, сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до нього від 22.09.2011 року, якою передбачено, що постачальник забезпечує гіпермаркети «Епіцентр К» співробітниками в кількості 1 (один) чоловік на кожний гіпермаркет для надання інформаційно-консультаційних послуг відвідувачам гіпермаркету та потенційним покупцям стосовно товару, який поставляє Постачальник. Згідно п.6 цієї угоди, співробітники постачальника зобов'язані усіляко допомагати працівникам покупця стосовно реалізації товару покупця (розкладання товару на полицях гіпермаркету покупця, надання консультацій відвідувачам та покупцям гіпермаркету стосовно властивостей товару, сприяння в виборі товару, демонстрація товару постачальника) та додаткову угоду №2 від 04.10.2011 року, в якій зокрема зазначено, що предметом даної додаткової угоди є поставка товару для сезону Новорічних свят (т.2 а.с.41-42).

Водночас, як встановлено судом, 22.09.2011 року між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Епіцентр К» укладено договір №242010 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) з терміном дії до 31.12.2012 року, згідно п.1.1 якого визначено, що з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником за договорами поставки між замовником і виконавцем, виконавець надає замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги. Відповідно до п.1.2 Договору, предметом Договору є надання виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України на умовах, передбачених Договором. Пунктом 1.3 Договору визначено, що послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування виконавцем споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій. Згідно п.п.4.1.1 та п.п.4.1.2 п.4.1 Договору визначено розмір оплати за послуги, з урахуванням суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки №241910 від 22.09.2011 року (т.2 а.с.43-45).

Позивачем у якості доказів виконання вказаного договору надано до суду в копіях: рахунок від 28.12.2011 року на оплату за надання консультацій на суму 69710 грн., акт №Ком/01-0011541 виконання робіт (надання послуг) від 28.12.2011 року, в якому зазначено, що за цим актом виконавцем виконані послуги по організації просування товарів (торгової марки) загальною вартістю 69710 грн., в тому числі ПДВ - 11618,33 грн. та вартість без ПДВ - 58091,67 грн.; податкова накладна №85678/001 від 28.12.2011 року, видана ТОВ «Епіцентр К» за послуги по організації просування товарів (торгової марки) на суму 69710 грн., в тому числі ПДВ - 11618,33 грн. (т.2 а.с.46-48).

Вищевказані суми ПДВ та витрат були включені позивачем до складу податкового кредиту та до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, що підтверджується відповідними деклараціями з податку на додану вартість із додатком 5 до неї за грудень 2011 року та про майновий стан і доходи за 4 квартал 2011 року із додатками до неї, копії яких наявні в матеріалах справи.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесення сум до податкових зобов'язань з ПДВ, до витрат та доходів суб'єктів господарювання з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, що визначені п.п. а) - п.п. и) цього пункту.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, була надана податкова накладна, що знаходиться в матеріалах справи.

Водночас, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеним з контрагентом договором, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, економічної доцільності витрат на зазначені послуги з урахуванням додаткової угоди №1, укладеної між позивачем та ТОВ «Епіцентр К», згідно якої позивач забезпечує гіпермаркети «Епіцентр К» співробітниками в кількості 1 (один) чоловік на кожний гіпермаркет для надання інформаційно-консультаційних послуг відвідувачам гіпермаркету та потенційним покупцям стосовно товару, який він поставляє, а також, ґрунтовних пояснень стосовно призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

Як вже зазначено судом, на підтвердження отримання позивачем послуг за укладеним із ТОВ «Епіцентр К» договором №242010 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 22.09.2011 року позивачем надано до суду копії акту №Ком/01-0011541 виконання робіт (надання послуг) від 28.12.2011 року, в якому зазначено, що за цим актом виконавцем виконані послуги по організації просування товарів (торгової марки) загальною вартістю 69710 грн., в тому числі ПДВ - 11618,33 грн. та вартість без ПДВ - 58091,67 грн. та податкової накладної №85678/001 від 28.12.2011 року. При дослідженні в судовому засіданні наданого позивачем акту виконання робіт, встановлено, що в зазначеному документі в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік конкретних наданих послуг, їх об'єм, яким чином визначено вартість наданих послуг, не можливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості, визначити осіб, які виконували такі послуги і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Вид, наданих згідно з актом виконання послуг, носить загальний характер і фактично відтворює назву договору та містить загальну вказівку про надання таких послуг.

Тобто, фактично акт виконання робіт не містить обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому він не може підтверджувати здійснення господарських операцій.

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з контрагентом ТОВ «Епіцентр К», позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

При цьому, позивачем не було надано до суду жодних доказів щодо результатів виконання з боку контрагента позивача відповідних послуг за договором.

Аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податок, сплачений у ціни придбаних послуг та спірних сум до валових витрат, судом встановлено, що акт виконання послуг не містить усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних послуг) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ФОП ОСОБА_3 витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Таким чином, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме послуги (зміст цих послуг), в якому обсязі, були надані контрагентом позивача, яким чином визначено вартість цих робіт, не доведено зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а отже суд вважає, що позивачем документально не доведено факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Епіцентр К»

Щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів про використання цих послуг безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

При цьому, доходячи висновку про те, що позивачем не доведено зв'язок цих послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає, що згідно укладеного позивачем із ТОВ «Епіцентр К» договору поставки № 241910 від 22.09.2011 року, позивач вже передав товар, який є безпосередньо об'єктом щодо якого здійснюються вищенаведені послуги, у власність ТОВ «Епіцентр К», і відповідно витрати, які пов'язані з реалізацією товару TOB «Епіцентр К» іншим покупцям, є господарською діяльністю TOB «Епіцентр К» та відповідно не мають відношення до господарської діяльності ФОП ОСОБА_3

Тобто, послуги надавалися безпосередньо ТОВ "Епіцентр К" по просуванню товару, хоча і придбаного у ФОП ОСОБА_3, але належного на праві власності цьому ж таки ТОВ "Епіцентр К", безпосередній результат чого впливає на реалізацію саме ТОВ "Епіцентр К" належного йому товару своїм покупцям, тобто на відносини ТОВ "Епіцентр К" (продавець) із третіми особами (покупцями).

З огляду на викладене, суд, погоджуючись із висновками податкового органу, вважає, що дані послуги мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю саме ТОВ "Епіцентр К" і, фактично, використовувалися у власній господарській діяльності останнього.

В підтвердження цього висновку суд зазначає, що ФОП ОСОБА_3 ніяким чином не міг самостійно використовувати у власній господарській діяльності результати наданих ТОВ "Епіцентр К" послуг по просуванню товару, оскільки вже здійснило поставку, за що одержало винагороду (дохід) і безпосередню реалізацію наступним покупцям не здійснював. Між тим, позитивні наслідки просування товару, дійсно, могли зумовити збільшення поставок позивачем товару на користь ТОВ "Епіцентр К", але за наявності волі останнього на таку закупівлю (придбання), зокрема, з метою отримання доходу від продажу товару, що користується попитом.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача акту надання послуг та податкової накладної, не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до витрат, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Отже, наявність вказаних акту та накладної не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд враховує те, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування використання вказаних результатів наданих послуг в своїй господарській діяльності за вказаний період.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про завищення валових витрат ФОП ОСОБА_3 у 4-му кварталі 2011 року у сумі 58091,67 грн., за надання консультацій, послуг по організації просування товарів (торгової марки) ТОВ «Епіцентр К», які не підтверджені належним чином оформленими актами виконаних робіт, наданих послуг та про завищення податкового кредиту згідно податкової накладної №85678/001 від 28.12.2011 року на суму ПДВ - 11618,33 грн., отриманої від ТОВ «Епіцентр К».

Разом з цим, суд погоджується з висновком відповідача про завищення валових витрат ФОП ОСОБА_3 у 4-му кварталі 2011 року у сумі у сумі 875 грн. від господарських операцій із ТОВ «Реал-гіпермаркет Україна», що на момент перевірки не підтверджені актами виконаних робіт, наданих послуг та відповідно про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки на момент перевірки не були підтверджені податковою накладною на загальну суму 1047,42 грн., у т.ч. ПДВ 175 грн. за грудень 2011 року (до складу валових витрат у перевіряємому періоді були включені витрати у сумі 875 грн.), оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано жодного документального підтвердження в обґрунтування неправомірності висновку відповідача. При цьому, само лише посилання позивача в позовній заяві на наявність первинних документів, що спростовують вказані висновки відповідача не є належним доказом відсутності таких порушень з боку позивача.

Також, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит у жовтні 2010 року на суму ПДВ - 660,96 грн. по операціям із ТОВ «Аерокаса.сом», оскільки позивачем в обґрунтування правомірності віднесення спірної суми до податкового кредиту надано лише копію податкової накладної від 16.10.2010 року №83130000 на придбання новорічних прикрас суму ПДВ 660,96 грн., отриманої від ТОВ «Аерокаса.сом» (т.4 а.с.242), без надання жодних доказів того, за якою господарською угодою була виписана вказана накладна; ким здійснювалась поставка товару; яким чином проводились розрахунки між контрагентами; який саме товар придбавався позивачем за специфікацією; ким було отримано товар з боку позивача; яким чином вказаний товар було використано в господарській діяльності позивача, тощо.

Також, суд вважає, що відповідачем під час розгляду справи документально підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності не було нараховано авансові платежі по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, самостійно визначених «як сплачені» у 2011 році у сумі 50 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 було занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік у сумі 9936,09 грн. та занижено податок на додану вартість всього в сумі 12454 грн.

Водночас, судом не приймаються до уваги посилання позивача в обґрунтування неправомірності оскаржуваних рішень на те, що відповідачем безпідставно зазначено в акті перевірки про те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Лігрос СМК» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, і як наслідок про порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 285495,26 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 233344,82 грн., за грудень 2011 року - 52150,44 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 259335,15 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року - 222929,81 грн., за грудень 2011 року - 36405,34 грн., оскільки як вбачається з п.2.6.4 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірність декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» акту перевірки, розрахунків податкових зобов'язань та штрафних санкцій, пояснень перевіряючого, вказані порушення не були враховані при визначенні відповідачем суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. А отже, оскільки вказані порушення не входять в предмет розгляду даної справи, суд не надає правової оцінки наданим позивачем та наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Лігрос СМК».

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27.05.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

22 травня 2013 року

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

27 травня 2013 року.