Постанова

від 03.07.2013 по справі 2а/0570/1259/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Справа №2а/0570/1259/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:49

зал судового засідання №305

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Гохман Е.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпарі Групп» м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 року №0001432302 на суму 57191 грн. з податку на прибуток та 12108 грн. з штрафних санкцій та №0001442302 на суму 114471 грн. з податку на додану вартість та 20935 грн. з штрафних санкцій

за участю

представників сторін:

від позивачів: Карімова О.В. - за довір.

від відповідача: Лютий Р.О. - за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпарі Групп» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 11.08.2011 року №0001252302, №0001262302 яким ТОВ «Альпарі Групп» донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 114471 грн. та з податку на прибуток у сумі 57191 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 14298 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альпарі групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.07.2009 року по 31.03.2011 рік, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2009 року по 31.03.2011 рік, за результатами чого складено акт від 26.07.2011 року №710/23-211/36560634 яким встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1., п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 57191 грн. та п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 114471 грн. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001252302 на суму 57191 грн. з основного платежу по податку на прибуток та 14298 грн. за штрафними санкціями та №0001262302 на суму 114471 грн. з основного платежу по податку на додану вартість та 28618 грн. за штрафними санкціями, які позивач вважає необґрунтованими та таким, що суперечать вимогам діючого законодавства тому просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

27 лютого 2012 року представник позивача надав до судового засідання заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що в результаті процедури адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001252302 та №0001262302 були частково скасовані рішенням Державної податкової служби України у Донецькій області, а саме податкове повідомлення-рішення №001252302 у сумі 2190 грн. штрафної санкції з податку на прибуток та №0001262302 у сумі 7683 грн. штрафної санкції з ПДВ, таким чином Державною податкової інспекцією у Будьонівському районі були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 року №0001442302 та 0001432302. З урахуванням викладеного, просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001262302, №0001252302, яким ТОВ «Альпарі Групп» донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 114471 грн. та з податку на прибуток у сумі 57191 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 14298 грн.; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 року №0001442302, № 0001432302, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001252302 у сумі 2190 грн. штрафної санкції з податку на прибуток та №0001262302 у сумі 7683 грн. штрафної санкції.

02 березня 2012 року представник позивача надав до судового засідання заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 року №0001432302 на суму 57191 грн. з податку на прибуток та 12108 грн. з штрафних санкцій та №0001442302 на суму 114471 грн. з податку на додану вартість та 20935 грн. з штрафних санкцій.

Представник позивача з урахуванням уточнень позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих самих підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпарі Групп» є юридичною особою, 16.07.2009 року зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області за №33527, включене до ЄДРПОУ за №36560634, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Працівниками Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альпарі Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.07.2009 року по 31.03.2011 рік, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2009 року по 31.03.2011 рік, за результатами чого складено акт від 26.07.2011 року №710/23-211/36560634.

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1., п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 57191 грн.;

- п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 114471 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001252302 від 11 серпня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71489 грн., в тому числі за основним платежем 57191 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14298 грн.;

- № 0001262302 від 11 серпня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 143089 грн., в тому числі за основним платежем 114471 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28618 грн.

Відповідно до рішення Державної податкової служби України у Донецькій області від 07.10.2011 року №18601/10/23-113-1 про результати розгляду скарги ТОВ «Альпарі Групп», податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 11.08.2011 року №0001252302 та №0001262302 частково скасовані, а саме податкове повідомлення-рішення №001252302 у сумі 2190 грн. штрафної санкції з податку на прибуток та №0001262302 у сумі 7683 грн. штрафної санкції з ПДВ.

За наслідками розгляду скарги інспекцією були надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

- №0001442302 від 07.10.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 135406 грн., в тому числі за основним платежем 114471 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20935 грн.;

- №0001432302 від 07.10.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69299 грн., в тому числі за основним платежем 57191 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12108 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.12.2011 року №8084/6/10-2115 скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001252302 та №0001262302 з урахуванням рішення ДПС України у Донецькій області від 07.10.2011 року №18601/10/23-113-1 прийнятого за розглядом скарги (податкові повідомлення-рішення №№0001442302, 0001432302 від 07.10.2011 року) без змін, а скаргу без задоволення. Податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги не направлялись.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку на прибуток підприємств є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абз.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, між ТОВ «Альпарі Групп» («покупцем») та ТОВ «Торговий дім «Фаб-Україна» («продавцем») були укладені договори купівлі-продажу обладнання від 02.09.2009 року №27/09 та від 18.09.2009 року №31/09 відповідно до умов яких «продавець» зобов'язується передати у власність «покупцю» обладнання для обробки ПВХ фірми «КАВАН», а «покупець» в свою чергу зобов'язується оплатити та прийняти товар. Згідно умов договорів оплата товару (у загальній вартості 641036 грн., у т.ч. ПДВ 106839 грн.) здійснюється шляхом стовідсоткової безготівковій передоплати у розмірі, що відображена у доповненнях до договорів, що є їх невід'ємною частиною.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька у акті перевірки зокрема зазначено, що «…в ході проведення перевірки контрагентів ТОВ «Альпарі групп» встановлено, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька отримано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Альпарі групп» від 20 червня 2011 року.

В провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа, порушена 04.01.2011 щодо директора ТОВ «Полісся газенерго» ОСОБА_3 та фінансового директора даного підприємства ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, та щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України.

В ході проведення досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено, що директор ТОВ «Полісся газенерго» ОСОБА_3 та фінансовий директор даного підприємства ОСОБА_4, вступили у попередню змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо мінімізації виниклих зобов'язань за рахунок відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства начебто проведених операцій з фіктивними підприємствами.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 організували злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету.

Суть злочинної схеми полягає в незаконному формуванні податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно- матеріальних цінностей через ланцюг "транзитних" та "фіктивних" підприємств: ТОВ "Олімпус-К", ТОВ "Буд перспектива-люкс", ТОВ "Столиця-Консалт", ТОВ "Торговий дім ''Фаб-Україна" та інші підприємства.

У ході проведення досудового слідства по кримінальній справі також встановлено, що ОСОБА_7 у червні 2009 року діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності по безпідставному формуванню податкового кредиту, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі у вигляді фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах, створили фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна".

Враховуюче вищевикладене та беручи до уваги той факт, що в зібраних по справі матеріалах міститься достатньо даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ознак злочинних передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а також те, що по справах про такі злочини відповідно до вимог статті 111 КПК України проведення досудового слідства являється обов'язковим, керуючись п.5 ст.94, 97,98 та 113 КК України була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Торговий дім "ФАБ-Україна" з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого за попередньою змовою, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 КК України та по факту придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 КК України порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження…»

Таким чином відповідачем у акті перевірки робиться висновок, що договори купівлі-продажу обладнання від 02.09.2009 року №27/09 та від 18.09.2009 року №31/09, що були укладені між ТОВ «Альпарі Групп» та ТОВ «Торговий дім «ФАБ-України» не спричинили реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд вважає висновки відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавста.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі -Закон №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст.3 Закону №996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством., а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання сторонами умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими - ТОВ «Торговий дім «Фаб-Україна» на ТОВ «Альпарі Групп» податковими та видатковими накладними: №090701 від 08.09.2009 року, №090701 від 07.09.2009 року (сварка двух. гол. Автоматична ВВ2030, автоматична двухголова пила АС1040, углозачисний станок СА3020 та інше ОЗ, 8 шт.) - на загальну суму 500000 грн., у тому числі ПДВ - 83333,33 грн.; №092301 від 23.09.2009 року, №092203 від 22.09.2009 року (автоматичний шуруповерт ЕА1010, 2 шт., стабілізатори напруги комплект (3 шт.)) на суму 141036 грн. у т.ч. ПДВ - 23506 грн.; актом виконання пуско-налагоджувальних робот згідно договору №31/09 від 18.09.2009 року та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Крім того, наявними в справі документами, а саме платіжними дорученнями №10 від 07.09.2009 року на суму 500000 грн. та №8 від 22.09.2009 року на суму 141036 грн. підтверджується здійснення позивачем розрахунків за вказаним договором, на всю суму отриманого товару.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 180 Господарського кодексу України, та того факту, що умови договорів купівлі-продажу обладнання від 02.09.2009 року №27/09 та від 18.09.2009 року №31/09 виконані, суд вважає що сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується нікчемності договорів купівлі-продажу обладнання від 02.09.2009 року №27/09 та від 18.09.2009 року №31/09 суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла на час складання акту перевірки) передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України свідчили про нікчемність правочинів - договорів купівлі-продажу обладнання від 02.09.2009 року №27/09 та від 18.09.2009 року №31/09.

Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку з огляду на нині діючу редакцію ч.3 ст.228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину ґрунтується виключно на його самостійних припущеннях про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем, тоді як, органи державної податкової служби не уповноважені на жодні самостійні висновки щодо встановлення факту нікчемності правочинів, а тим більше застосування правових наслідків у вигляді зменшення (збільшення) податкових зобов'язань на підставі таких висновків, які не підтверджені судовим рішенням.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті Закону №68/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, сам факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Фаб-Україна» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, актами прийому-передачі, накладними та платіжними дорученнями.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано суду будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то фіктивний характеру здійснених позивачем операцій.

Оскільки судом встановлено, що господарські операції з поставки обладнання, згідно договорів купівлі-продажу №27/09 від 02.09.2009 року та №31/09 від 18.09.2009 року були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що доказів постановлення вироку у відношенні посадових осіб позивача щодо його взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Фаб-Україна» сторонами до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 07.10.2011 року №0001432302 та №0001442302 були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпарі Групп» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 року №0001432302 на суму 57191 грн. з податку на прибуток та 12108 грн. з штрафних санкцій та №0001442302 на суму 114471 грн. з податку на додану вартість та 20935 грн. з штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 07.10.2011 року №0001432302 на суму 57191 грн. по податку на прибуток та 12108 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 07.10.2011 року №0001442302 на суму 114471 грн. по податку на додану вартість та 20935 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпарі Групп» м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36560634) судовий збір у сумі 1859,60 грн. (тисячу вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.