Постанова

від 04.07.2013 по справі 18/5026/1131/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа№ 18/5026/1131/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від Прокуратури: Попенко О.С. - старший прокурор відділу

Від позивача-1: не з'явилися

Від позивача-2: не з'явилися

Від позивача-3: не з'явилися

Від відповідача-1: Биченко І.Я. - представник

Від відповідача-2: Биченко І.Я. - представник

Від відповідача-3: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2013

у справі № 18/5026/1131/2012 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції в Черкаській області

2) Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області

3) Золотоніської районної державної адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногор»

2) Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

3) Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2013.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції прокурора та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора у справі № 18/5026/1131/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 для розгляду апеляційної скарги Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів: Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду апеляційної скарги Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів: Кропивної Л.В. та Тищенко А.І.

20.06.2013 в судове засідання повноважні представники позивачів та відповідача-3 не з'явилися.

Ухвалою суду від 20.06.2013 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників позивачів та відповідача-3 на 04.07.2013.

20.06.2013 після судового засідання о 12:00 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області надійшов лист, в якому останнє просить розглядати справу за відсутності представника відповідача-3. Також в додатках до даного листа містяться письмові пояснення Міськрайонного Управління Держземагентства у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області від 24.09.2012 № 1615/06-11, а також пояснення Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області від 18.04.2013 № 496/06-11, які відповідач-3 просить врахувати при розгляді зазначеної справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 у зв'язку з виходом судді Михальської Ю.Б. з відпустки для розгляду апеляційної скарги Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів: Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

В судове засідання, призначене на 04.07.2013, представники позивачів та відповідача-3 не з'явилися.

Як визначено пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

31 липня 2006 року Коробівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення № 2-6/У «Про виготовлення проектно-технічної документації із землеустрою», відповідно до якого надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переходу прав користування земельною ділянкою площею 0,4566 га терміном на 3 роки з правом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногор» для рекреаційного призначення під існуючою базою відпочинку в селі Коробівка.

Рішенням сільської ради від 22 березня 2007 року № 8-3/У «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,4566 га в оренду терміном на 3 роки з подальшим викупом під облаштування існуючої бази відпочинку за рахунок забудованих земель в адмінмежах с. Коробівка, Коробівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області Товариству з обмеженою відповідальністю «Красногор» та надано відповідачу-1 в оренду терміном на 3 роки зазначену ділянку з подальшим викупом.

05 вересня 2007 року Коробівська сільська рада рішенням № 14-3/V вирішила продати у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,4566 га в селі Коробівка по вул. Набережній, 100 в селі Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області Товариству з обмеженою відповідальністю «Красногор».

В своєму позові про визнання незаконними та скасування рішень Коробівської сільської ради, визнання договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, а також зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку до земель запасу другого відповідача, Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що оскільки придбана відповідачем-1 земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища та відноситься до земель водного фонду, її передача у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Красногор» здійснена всупереч вимогам частини 3 статті 83 та частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання таких рішень незаконними та їх скасування на підставі частини 1 статті 155 Земельного кодексу України.

Розташування земельної ділянки в прибережній захисній смузі, як стверджував прокурор, підтверджується актом перевірки, проведеної державною екологічною інспекцією в Черкаській області та схемою розміщення земельної ділянки згідно локальної автоматизованої системи ДЗК.

Відповідно до частини 6 статті 128 Земельного кодексу України, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

18 грудня 2007 року між Коробівською сільською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногор» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець через представник купує належну продавцю земельну ділянку несільськогосподарського призначення.

Оскільки, як зауважував прокурор, договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог земельного законодавства України, то на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України прокурор просив суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 грудня 2007 року недійсним.

Відповідно до частини 7 статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

Даний договір купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу.

Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (частини 7 статті 128 Земельного кодексу України).

Оскільки відповідач-1 оплатив вартість спірної земельної ділянки, 30 липня 2008 року відділом земельних ресурсів у Золотоніському районі Черкаської області Товариству з обмеженою відповідальністю «Красногор» видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 110907 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 020878400001.

У зв'язку з тим, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30 липня 2007 року серії ЯЖ № 110907 виданий відповідачу-1 на підставі незаконного рішення та договору купівлі-продажу, то такий акт, як стверджував прокурор, також підлягає визнанню недійсним.

За твердженням прокурора зазначений вище державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконних рішень та договору купівлі-продажу, а тому він має бути визнаний недійсним.

Одночасно прокурор також просив суд зобов'язати відповідача-3 скасувати державну реєстрацію акту та зобов'язати відповідача-1 повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

В матеріалах справи міститься відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодар» від 22.04.2013, відповідно до якого останнє заперечує проти позову та зазначає, що на момент прийняття оспорюваних рішень, укладення договору купівлі-продажу та видачі державного акту на право власності на землю ширина прибережної захисної смуги в адміністративних межах с. Коробівка складала 20 метрів і була встановлена рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 22 червня 1999 року. Вказана ширина смуги була встановлена з урахуванням існуючої забудови та містобудівної документації.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Як визначено пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на день прийняття спірних рішень) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів «б» та «в» частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору купівлі - продажу) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них.

Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Законом України від 02 грудня 2010 року за № 2740-VІ «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» статтю 60 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема в ній зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

В матеріалах справи міститься копія договору № 112 на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт від 25.04.2012, укладений між Коробівською сільською радою (замовник) та ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (виконавець), відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми засобами та за рахунок замовника виконати зазначені в пункті 1.2 договору землевпорядні роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати таких робіт (землевпорядну документацію) і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

Як визначено пунктом 1.2 договору, предметом останнього є виконання робіт по розробці землевпорядної документації, а саме Проект землеустрою щодо встановлення приберегової захисної смуги р. Дніпро в адмінмежах Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 22.06.1999 року № 27 встановлено в межах сіл Коробівка та Кедина Гора 20-ти метрову прибережну захисну смугу.

Рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 21.03.2008 року № 13 встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежах населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, з врахуванням конкретних умов попередньої забудови сіл Коробівка та Кедина Гора, згідно з генеральним планом забудови цих сіл та за наявною містобудівною документацією. Також даним рішенням встановлено 100 метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежех населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, при наданні дозволів, висновків та погоджень щодо виготовлення проектів відведення земельних ділянок, в яких містяться землі прибережної захисної смуги.

14 квітня 2008 року Коробівською сільською радою прийнято рішення № 20-8/V, яким затверджено рішення від 21 березня 2008 року за № 13.

30 листопада 2011 року на виконання протесту прокурора рішенням Коробівської сільської ради № 11-1/VІ відмінено рішення від 21 березня 2008 року за № 13, яким було встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу в с. Коробівка.

Рішенням від 01 червня 2012 року № 16-8/VІ внесено зміни до рішення № 11-1/VІ, а саме: було доповнено дане рішення пунктом, щодо відміни рішення № 20-8/V від 14 квітня 2008 року.

Однак, постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 листопада 2012 року у справі № 2306/3483/12 визнано протиправними та скасовано рішення Коробівської сільської ради від 30 листопада 2011 року за № 11-1/VІ в повному обсязі та від 01 червня 2012 року за № 16-8/VІ в частині, що стосується внесення змін до рішення сесії сільської ради № 11-1/VІ від 30 листопада 2011 року.

Вищевказана постанова суду в установленому законодавством порядку набрала законної сили.

Таким чином, на момент прийняття спірних рішень та відчуження земельної ділянки було встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежах населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, з врахуванням конкретних умов попередньої забудови сіл Коробівка та Кедина Гора, згідно з генеральним планом забудови цих сіл та за наявною містобудівною документацією.

Натомість, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства вбачається, що перевірку було здійснено 22 червня 2012 року, тобто заміри відстані земельної ділянки від урізу води здійснювалися в літній період, протягом якого водосховище має найвищу позначку водності.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що згідно схематичного плану земельної ділянки, що мається в технічній документації по передачі земельної ділянки ТОВ «Красногор» в оренду, земельна ділянка межує безпосередньо з урізом води. Розташування земельної ділянки в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища підтверджується також актом перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією у Черкаській області від 22.06.2012, згідно якого земельна ділянка, якою користується ТОВ «Красногор» знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а частина землі взагалі вкрита водою. Вищевказана земельна ділянка огороджена парканом, який підходить до води. Рішення виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 21 березня 2008 року № 13, яким було встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежах с. Коробівка та Кедина Гора Коробівської сільської ради, прийнято без розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодаства.

Як свідчать матеріали справи, під час її розгляду судом першої інстанції було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено експерту Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З висновку експерта № 2075-БТ/12-23 від 22 березня 2013 року проведеного за результатами судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що мінімальна відстань у зимовий меженний період від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро до земельної ділянки площею 0.4566 га, кадастровий номер 7121586201 02 004 0032, яка розташована за адресою вул. Набережна, 100, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Красногор» згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 110907 від 30 липня 2008 року, становить 101.4 м.

Крутизна схилу земельної ділянки площею 0.4566 га не перевищує три градуси та становить 1 градус 37 хвилин, зазначена земельна ділянка не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Згідно з частиною 1 статті 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як визначено часиною 2 статті 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

В пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як визначено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Положеннями пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Прокурором не надано достатніх доказів, на підставі яких можна було б стверджувати, що станом на момент прийняття спірних рішень та укладання договору купівлі-продажу земельна ділянка знаходилась в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища річки Дніпро, а також не доведено, що спірний договір купівлі-продажу було укладено з порушенням земельного законодавства, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та інші похідні вимоги про визнання недійсним державного акту і його скасування задоволенню не підлягають.

У зв'язку з вище зазначеним також не підлягають задоволенню вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки, оскільки відповідач-1 володіє землею правомірно на підставі договору купівлі-продажу. Зазначений договір відповідає нормам законодавства України та є чинним.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2013 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2013 у справі № 18/5026/1131/2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 18/5026/1131/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.