Рішення

від 04.07.2013 по справі 920/371/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.2013 Справа № 920/371/13-г Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю. розглянув матеріали справи № 920/371/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ-Екопроект», м. Суми

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», м. Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагростандартметрологія», м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Севастополь

про стягнення 23 940,76 грн.,

за участю представників:

позивача: Пасічника А.В.;

першого відповідача - Бондаренка С.Л.;

другого відповідача - з`явився;

третьої особи - не з`явився.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 20 хв. 25.06.2013 року, оголошувалась перерва до 10 год. 20 хв. 04.07.2013 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути солідарно з відповідачів кошти у розмірі 23940,76 грн. в якості відшкодування завданої ними матеріальної шкоди.

03.07.2013 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог до другого відповідача і просить суд стягнути з першого відповідача кошти у розмірі 23940,76 грн. в якості відшкодування завданої ним матеріальної шкоди, оскільки під час розгляду справи позивач дійшов висновку, що особою, з вини якої було заподіяно йому матеріальну шкоду, є виключно перший відповідач.

Заява позивача про відмову від позову до другого відповідача, викладена в заяві про зміну позовних вимог (вх. № 9450 від 03.07.2013 року), відповідає ст.ст. 22,78 ГПК України, а тому суд прийняв відмову позивача від позовних вимог до другого відповідача, що тягне за собою припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог до другого відповідача, згідно п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову до другого відповідача.

Позовні вимоги позивача до першого відповідача ґрунтуються на тому, що при здійсненні транспортного експедирування вантажу (станції очистки води «Оазис-6») з м. Суми до м. Севастополя був пошкоджений вантаж, внаслідок чого третя особа - ОСОБА_1 (отримувач вантажу) відмовився прийняти цей вантаж, склавши про це заяву, і вантаж було повернуто позивачеві.

Після отримання 24.09.2013 року повернутого пошкодженого вантажу працівниками позивача у присутності приватного підприємця ОСОБА_4 був складений акт приймання вантажу по кількості та якості без дати та номера. Крім того, працівниками позивача був складений односторонній акт від 27.09.2012 року приймання продукції, пошкодженої при транспортуванні, і в цьому акті визначено суму завданої шкоди - 23940 грн. 76 коп.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.ст. 610,611,934 ЦК України, позивач стверджує, що перший відповідач (експедитор) порушив обов`язки за договором транспортного експедирування, а тому зобов`язаний відшкодувати йому збитки в сумі 23940,76 грн.

Другий відповідач у своєму відзиві на позов та доповненні до відзиву стверджує, що станція очистки стічних вод «Оазис-6», що виготовлена згідно діючих ТУ У 29.2-37186106-001-2010 з поліпропилену, відповідає існуючим вимогам до транспортованих без упаковки вантажів. Наявність упаковки обґрунтовано не вимагалась у зв`язку з достатньою міцністю матеріала та всієї конструкції виробу при виконанні звичайного транспортування (без аварійної ситуації), згідно вимог перевезення групи «Ж» по ДСТ 23170.

Третя особа у своєму відзиві на позов повідомляє, що кошти за станцію очистки води «Оазис-6» нею не перераховувались позивачеві. 22.09.2012 року, з`явившись на склад першого відповідача в м. Севастополі для отримання станції, третя особа помітила на корпусі станції пошкодження, про що нею була складена заява від 22.09.2012 року, яка була залишена на складі, а її копія була надіслана третьою особою позивачеві. Третя особа підтримує позовні вимоги позивача і просить розгляд справи провести без її участі.

Перший відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю, посилаючись, зокрема, на порушення позивачем «Правил транспортного експедирування вантажів», розроблених ТОВ «Делівері» (першим відповідачем) щодо пакування та маркування вантажу, на невідповідність ваги та назви вантажу, на приймання вантажу позивачем в односторонньому порядку за кількістю та якістю, на недоведеність позивачем вини першого відповідача, недоведеність розміру завданої позивачем шкоди, недоведеність протиправних дій першого відповідача та причинного зв`язку між протиправними діями та збитками (шкодою).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Згідно квитанції про приймання вантажу СУ-3-1510 перший відповідач (експедитор) 18.09.2012 року прийняв від позивача (відправника) вантаж для доставки його з м. Суми до м. Севастополя отримувачу - ОСОБА_1 (третій особі), що є платником вартості перевезення.

У вищезгаданій квитанції зазначено найменування відправляємого вантажу - будівельні матеріали, кількість місць -1, об`єм - 4,5 м. куб., вага - 167 кг, вартість перевезення з додатковими послугами - 1458 грн., пломбіровка відсутня.

У квитанції також зазначено, що вантажовідправник зобов`язаний перевірити правильність усіх відомостей про відправку вантажу, вказаних у цій квитанції. Зазначено також, що транспортування вантажів здійснюється на підстав «Правил транспортного експедирування вантажів (багажу)», розроблених ТОВ «Делівері» (далі - Правила). Відправка вантажу свідчить, що клієнт ознайомлений та приймає вищезгадані Правила. Упаковка вантажу (багажу) повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами та забезпечувати збереження вантажу при транспортуванні.

Ні по квитанції, ні по накладній або за актом приймання по кількості та якості перший відповідач (експедитор) вантаж від позивача не приймав, огляд зовнішнього стану та цілісності вантажу не перевіряв та підписів на будь-яких інших документах крім вищезгаданої квитанції не вчиняв. У квитанції про прийняття вантажу № СУ-3-1510 від 18.09.2012 року є лише підпис особи, що виписала квитанцію, до якої занесені відомості про вантаж за даними позивача.

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що вантаж (багаж) повинен здаватися відправником до перевезення в упакованому, опломбованому (опечатаному), промаркованому вигляді із зазначенням точної ваги (обсягу), кількості місць багажу та супровідними документами.

Пункти 2.2 та 2.3 Правил передбачають, що замовник відповідає за всі наслідки неправильної упаковки вантажів (бій, поломка і т.д.), а також застосування упаковки невідповідної особливостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам. Вантаж, який був переданий вантажовідправником до перевезення в стані, що не відповідає правилам перевезення, і не був приведений у відповідний стан у строк, який забезпечує своєчасне його відправлення до пункту призначення, приймається до перевезення. У цьому випадку експедитор не несе відповідальності за збереження вантажу при транспортуванні.

Позивач після відмови від позовних вимог до другого відповідача та другий відповідач (розробник технічних умов щодо виготовлення, експлуатації і транспортування станції очистки води «Оазис-6») стверджують, що станція очистки води «Оазис-6» не потребує пакування під час її транспортування, однак при цьому вони безпідставно не приймають до уваги вищезгадані Правила транспортного експедирування вантажів (багажу), розроблених ТОВ «Делівері» (першим відповідачем), на підставі яких здійснювалось транспортування вантажу у даному випадку, з якими ознайомлений позивач та які прийняв (з якими погодився) позивач.

Вантажоодержувач (третя особа - ОСОБА_1.) відмовився 22.09.2012 року від отримання вантажу у зв`язку з його пошкодженням, але при цьому акт приймання вантажу за кількістю та якістю не складався. Третьою особою 22.09.2012 року була складена заява на ім`я директора ТОВ «Делівері» (першого відповідача), в якій зазначено, що при отриманні вантажу третьою особою було виявлено пошкодження. Третя особа у своїй заяві просить директора ТОВ «Делівері» забезпечити усунення пошкодження або відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 27900 грн. - вартість установки, так як вона не придатна до експлуатації. В заяві третьої особи від 22.09.202 року не зазначено яке саме пошкодження було виявлено та на підставі чого третьою особою зроблено висновок, що установка не придатна до експлуатації. В заяві від 22.09.2012 року не зазначено про будь-яку фіксацію пошкодження, про додатки до цієї заяви, а тому додані позивачем до позовної заяви разом з копією заяви третьої особи від 22.09.2012 року фотознімки (фототаблиця № 1, а.с. 20) не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Вантаж, відправлений до м. Севастополя по квитанції СУ-3-1510 від 18.09.2012 року, був повернутий позивачеві експедитором (першим відповідачем) у зв`язку з відмовою вантажоодержувача (третьої особи) від отримання вантажу.

В якості доказу пошкодження вантажу, відправленого позивачем третій особі в м. Севастополь по квитанції СУ-3-1510 від 18.09.2012 року, позивач подав суду копію Акту приймання вантажу (багажу) по кількості та якості, складеного на бланку, згідно додатку № 5 до Правил транспортного експедирування вантажу (багажу), розроблених ТОВ «Делівері» (а.с. 21), в якому не зазначено місця його складення (міста, адреси, назви підприємства, організації тощо), дати його складення, а відтак цей акт не може бути належним та допустимим доказом у даній справі щодо місця, часу, дати, а також причин пошкодження станції очистки води «Оазис-6».

У вищезгаданому акті приймання вантажу (багажу) по кількості та якості без номера, без дати та без зазначення місця його складання зазначено дату прибуття вантажу - 24.09.2012 року, але не зазначено куди саме прибув вантаж 24.09.2012 року, де і коли був вивантажений, ким здавався і ким приймався, де і який час зберігався до створення комісії та до складання цього акту, коли і ким створена комісія у складі комерційного директора, ведучого інженера-конструктора та майстра позивача, а також приватного підприємця ОСОБА_4

В акті приймання без дати та без номера зазначено, що представник ТОВ «Делівері» від підписання акту відмовився, однак у складі комісії ніякого представника ТОВ «Делівері» не зазначено, тобто представника ТОВ «Делівері» (експедитора, першого відповідача) взагалі не було у складі комісії. Докази того, що представник експедитора (першого відповідача) запрошувався (викликався) позивачем для участі у прийманні вантажу по кількості та якості та для складання акту приймання позивачем суду не надані.

По фототаблицям № 1 та № 2, доданим позивачем до позовної заяви, неможливо ідентифікувати ні вантаж, ні його місцезнаходження, ні час та дату виконання фотозйомки, ні пошкодження, ні місце, час, дату та причини пошкоджень.

В якості доказу відвантаження якісного виробу по квитанції СУ-3-1510 позивач надав суду копію акту контролю якості виробу ОАЗИС-6Г зав. № К120810, складеного 14.09.2012 року (а.с. 17), в якому зазначено, що недоліків та зауважень комісією не виявлено і виріб готовий до відвантаження, однак, згідно специфікації № 1 до договору поставки від 23.08.2012 р. № 120810, укладеного між позивачем та третьою особою, поставці підлягала станція очистки стічних вод «ОАЗИС» СЦ-НК-6, згідно видаткової накладної № 59 від 17.09.2012 року позивачем для третьої особи виписано станцію очистки стічних вод «ОАЗИС-6», а згідно квитанції про приймання вантажу СУ-3-1510 від 18.09.2010 року для перевезення з м. Суми до м. Севастополя позивачем був переданий першому відповідачеві (експедитору) вантаж - будівельні матеріали у кількості 1 місця вагою 167 кг.

З наданих позивачем суду в якості доказів копії документів неможливо встановити який саме виріб, яка саме станція очистки стічних вод перевозилася по квитанції СУ-3-1510, яку саме станцію передавав 18.09.2012 року позивач першому відповідачу для перевезення, яку саме станцію оглядала третя особа 22.09.2012 року в м. Севастополі, яку саме станцію оглядала комісія при складанні акту приймання вантажу (багажу) по кількості та якості, в якому не зазначено дати та місця складання акту.

Позивач не надав суду доказів того, що саме станція очистки вод «ОАЗИС-6Г» зав. № К120810, щодо якої складався акт контролю якості виробу від 14.09.2012 року, була відвантажена третій особі. Не надано суду доказів того, що за період з 14.09.2012 року до 18.09.2012 року вищезгадана станція зберігалась в умовах, що виключають її пошкодження до передачі експедитору (першому відповідачу) для перевезення. Відсутні докази того, що позивач передав, а перший відповідач прийняв від позивача саме станцію очистки стічних вод «ОАЗИС-6Г» зав. № 120810 належної якості, без пошкоджень, оскільки приймання-передачі станції 18.09.2012 року ні по кількості, ні по якості не здійснювалось, а за квитанцією СУ-3-1510 до перевезення та експедирування прийнято будівельні матеріали вагою 167 кг, між тим як за даними позивача, викладеними у його прейскуранті (а.с. 16), вага станції очистки стічних вод «ОАЗИС-6» складає 190 кг.

В якості доказу пошкодження станції очистки стічних вод «ОАЗИС-6» та доказу розміру заподіяної шкоди позивач надав суду копію акту приймання продукції, пошкодженої при транспортуванні, від 27.09.2012 року, складеного в односторонньому порядку працівниками позивача. У цьому акті працівники позивача дійшли висновку, що станція, яку вони оглянули 27.09.2012 року, непридатна до експлуатації, виправлення пошкоджень неможливе по технічним причинам, виріб необхідно виготовити заново. З пошкодженої станції можливо зняти лише окремі елементи для застосування в новому виробі на суму 3959,24 грн., а тому сума збитків складає 23940,76 грн. (27900,00-3959,24=23940,76).

Акт приймання від 27.09.2012 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки він складений в односторонньому порядку позивачем без виклику представника першого відповідача через декілька днів після доставки вантажу першим відповідачем позивачеві.

В акті приймання від 27.09.2012 року, затвердженому директором позивача ОСОБА_5 27.09.2012 року, стверджується, що станція непридатна до експлуатації, виправлення пошкоджень неможливе по технічним причинам, виріб необхідно виготовити заново, а тому суму збитків складає 23940,76 грн., а в листі № 92 від 26.10.2012 року за підписом того ж директора позивача ОСОБА_5, адресованому генеральному директору першого відповідача (а.с. 60-62), позивач повідомляє про можливість ремонту станції «ОАЗИС-6» та про те, що сума витрат на ремонт і заміну пошкоджених елементів складає 6595,00 грн. з наведенням складових цієї суми (вартості робіт та матеріалів, необхідних для ремонту та відновлення станції).

Вищезгадане свідчить про те, що висновки, наведені в односторонньому акті приймання продукції, пошкодженої при транспортуванні, від 27.09.2012 року не відповідають дійсності і спростовуються самим позивачем в особі його директора в листі № 92 від 26.10.2012 року.

Водночас, вищезгаданий лист № 92 від 26.10.2012 року не є належним та допустимим доказом наявності вини першого відповідача в заподіянні шкоди (збитків) позивачеві, не є доказом протиправності дій першого відповідача, не є доказом наявності причинного зв`язку між протиправними діями та збитками і не є належним та допустимим доказом суми фактичної шкоди (збитків).

Згідно ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 934 ЦК України, за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст.ст. 610-625 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач не довів суду належними та допустимими доказами ні факту порушення першим відповідачем своїх зобов`язань, ні вини першого відповідача в заподіянні шкоди позивачеві, ні суми (розміру) фактичних збитків позивача, ні причинного зв`язку між протиправними діями першого відповідача та збитками.

За таких обставин позовні вимоги позивача у даній справі задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,33-34,43,49,78, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову до другого відповідача.

2. Припинити провадження у даній справі щодо позовних вимог позивача до другого відповідача.

3. В задоволенні позовних вимог до першого відповідача відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.07.2013 року.

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО