Постанова

від 08.07.2013 по справі 820/3559/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2013 р. № 820/3559/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Травкіна М.М.,

представника позивача - Соколова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Кредо" до Державного реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзлякова Андрія Володимировича, третя особа - ОСОБА_4 про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Обслуговуючий кооператив "Кредо" (далі - ОК "Кредо"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзлякова Андрія Володимировича № 1809412 від 19.04.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності відповідно до заяви від 05.04.2013 року за реєстраційним номером 720269, подану ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав (щодо права власності) про реєстрацію за Обслуговуючим кооперативом "Кредо" права власності на квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзлякова Андрія Володимировича, зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно заяви від 05.04.2013 року, реєстраційний № 720269 за Обслуговуючим кооперативом "Кредо", місцезнаходження: 61082, м. Харків, проспект Московський, 144, к. 805/2, код ЄДРПОУ - 37461464, та видати Обслуговуючому кооперативу "Кредо" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.03.2013 року між Обслуговуючим кооперативом «Кредо» та ОСОБА_4 був укладений договір про передачу додаткового пайового внеску до пайового фонду кооперативу, відповідно до якого остання передала додатковий пайовий внесок до пайового фонду кооперативу, а саме: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, щодо реєстрації права власності на яку позивач звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області. 19.04.2013 року відповідачем було прийняте рішення № 1809412 про відмову у державній реєстрації права власності на вказану квартиру з підстав відсутності вказаного договору в переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності. Позивач вважає, що зазначене рішення є незаконним, оскільки, на думку позивача, зазначений договір є належним документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі, а також від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому, відповідач зазначив, що розглянувши у сукупності подані позивачем до реєстраційної служби документи встановлено, що договір про передачу додаткового пайового внеску є неналежним документом - підставою для виникнення прав на нерухоме майно. У зв'язку з чим, позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану квартиру, що, на думку відповідача, є правомірним.

Ухвалою суду від 29.05.2013 року залучено до участі у справі - ОСОБА_4 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що неявка відповідача та третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 8-9), ОК "Кредо" зареєстровано в якості юридичної особи 03.02.2011 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2013 року між ОК "Кредо" та ОСОБА_4 було укладено договір про передачу додаткового пайового внеску до пайового фонду кооперативу, відповідно до якого остання передала додатковий пайовий внесок до пайового фонду кооперативу, а саме: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).

З метою державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОК "Кредо", 05.04.2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з додатками (реєстраційний номер 720269), про що свідчить картка прийому заяви №1413766 (а.с. 6).

За результатами розгляду заяви 19.04.2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзляковим А.В. було прийнято рішення №1809412 про відмову у державній реєстрації права приватної власності на квартиру у будинку готельного типу, що розташована: АДРЕСА_1, за ОК "Кредо" (а.с. 7).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови в державній реєстрації права приватної власності на квартиру у будинку готельного типу, що розташована: АДРЕСА_1, за ОК "Кредо" (а.с. 7), стало те, що заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації, а саме до заяви № 720269 додано договір про передачу додаткового пайового внеску від 23.03.2013 р., на підставі якого у заявника не виникає право власності на зазначену квартиру.

Суд зазначає, що у своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-1V від 01.07.2004р., "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону.

З облікової справи №720269, копія якої приєднана до матеріалів справи (а.с. 52-83), вбачається, що позивачем до заяви про державну реєстрацію права власності на квартиру у будинку готельного типу, що розташована: АДРЕСА_1 були подані до державного реєстратора відповідні документи, у тому числі, договір про передачу додаткового пайового внеску від 23.03.2013 р.

Пунктом 1 зазначеного договору визначено, що контрагент ОСОБА_4 передала додатковий пайовий внесок до пайового фонду кооперативу - ОК "Кредо", а саме: належну їй квартиру АДРЕСА_1, а кооператив прийняв майно. Сторони домовились, що під передачею майна за договором слід вважати символьну передачу майна.

Відповідно до п. 4 зазначеного договору право власності на майно виникає у кооперативу з моменту реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 7 зазначеного договору сторони домовились про те, що контрагент зобов'язаний, звільнити майно від будь-яких речей, сплатити всі борги, пов'язані з майном, передати кооперативу ключі від майна не пізніше двадцять дев'ятого квітня дві тисячі тринадцятого року. У разі, коли контрагент, після спливу наданого йому строку для звільнення майна, не звільнить майно від будь-яких речей, кооператив не відповідає за збереження цих речей та має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, та цими речами, зокрема здійснювати заміну замків, дверей тощо.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу.

Отже, кооператив утворений для надання послуг членам кооперативу, одним із джерел формування майна якого є пайовий фонд, який формується з пайових внесків членів кооперативу та добровільних грошових чи інших майнових поворотних внесків члена кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу, що також передбачено положеннями Статуту ОК "Кредо" (а.с. 10-17).

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, перехід права власності у повному обсязі передбачає перехід права володіння, користування та розпорядження майном.

Зі змісту договору про передачу додаткового пайового внеску від 23.03.2013 р. не вбачається перехід кооперативу в повному обсязі права володіння, користування та розпорядження вищезазначеною квартирою, також договором не передбачено такої обов'язкової ознаки додаткового паю як поворотність внесків члена кооперативу.

Крім того, як вбачається зі змісту договору про передачу додаткового пайового внеску від 23.03.2013 р., а саме п. 14 договір супроводжується акцесорними відносно нього договорами (правочинами) сторін про забезпечення у повному обсязі виконання зобов'язання контрагентом за Договором, а саме притриманням, заставою, пенею, штрафними санкціями та ін. Отже, що вказаний договір є змішаним.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про заставу», договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Згідно ст. 577 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що досліджений договір містить положення договору застави.

Окрім цього, п. 4 вказаного договору передбачено перехід до ОК "Кредо" права власності на нерухоме майно, а саме на належну ОСОБА_4 на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

За змістом ст.55 Закону України «Про нотаріат», угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

З огляду на викладене, вищевказаний договір про передачу додаткового пайового внеску містить положення, як договору застави, так і угоди про відчуження майна, для яких передбачена інша процедура реєстрації, зокрема нотаріальне посвідчення.

Проте, договір про передачу додаткового пайового внеску, наданий позивачем до заяви про державну реєстрацію прав, нотаріально не посвідчений, в порушення вищезазначених норм.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір про передачу додаткового пайового внеску від 23.03.2013 р. є неналежним документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності в розумінні п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, рішення про відмову у державній реєстрації права власності за позивачем на вказану квартиру від 19.04.2013 року №1809412 є обґрунтованим та прийнято державним реєстратором у відповідності до положень п. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено будь-яких підстав вважати оскаржуване рішення протиправним.

Стосовно нечинності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що така вимога як визнання нечинним акту суб'єкта владних повноважень може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, отже підстав для задоволення позову в частині вимог щодо визнання нечинним оскаржуваного рішення не вбачається.

Позовні вимоги про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзлякова Андрія Володимировича, зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно заяви від 05.04.2013 року, реєстраційний № 720269 за Обслуговуючим кооперативом "Кредо", місцезнаходження: 61082, м. Харків, проспект Московський, 144, к. 805/2, код ЄДРПОУ - 37461464, та видати Обслуговуючому кооперативу "Кредо" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, є похідними вимогами.

Крім того, частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, задоволення позовних вимог в цій частині фактично буде перебиранням суду на себе повноважень спеціального державного органу, які відносяться до його виключної компетенції, оскільки державній реєстрації права власності на квартиру має передувати відповідна процедура, дотримання якої у повному обсязі не є предметом розгляду зазначеної справи.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку зареєструвати права власності на квартиру АДРЕСА_1 та видати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а тому в цій частині позовних вимог позивачеві належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Обслуговуючого кооперативу "Кредо" до Державного реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мерзлякова Андрія Володимировича, третя особа - ОСОБА_4 про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2013 року.

Суддя Піскун В.О.