Рішення

від 02.07.2013 по справі 910/8223/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8223/13 02.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУАНТА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

Про стягнення 98 996,76 грн. за договором №138-К від 28.12.2010

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача: Масляннікова Т.Д. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 02.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості в розмірі 98 996,76 грн. за договором поставки №К-183 від 28.12.2010, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 суддя Станік С.Р. порушив провадження у справі №910/8223/13. Розгляд справи призначив на 21.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 розгляд справи відкладено на 04.06.2013.

Розпорядженням Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу №910/8223/13 передано для подальшого розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 суддя Спичак О.М. прийняв до свого провадження справу №910/8223/13. Розгляд справи призначив на 02.07.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу №910/8223/13 передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 суддя Станік С.Р. прийняв до свого провадження справу №910/8223/13. Розгляд справи призначив на 02.07.2013.

В судовому засіданні 02.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки №К-183 від 28.12.2010, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений позивачем товар, а саме в розмірі 88 881,60 грн.

Крім того, враховуючи положення п. 7.1. договору №К-183 від 28.12.2010 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8 676,01 грн. за 188 днів (період прострочення з 28.06.2011 по 01.03.2013), а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 1 439,15 грн. за 197 днів (період прострочення з 17.08.2011 по 01.03.2013).

Відповідач своїх представників у судове засідання 02.07.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2010 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «КУАНТА», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалбі», як покупцем, було укладено договір поставки №К-183 (далі договір №К-183), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в обумовлені строки передати партіями у власність відповідача лікарські засоби, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну суму, на умовах цього договору (п.1.1).

Умовами договору №К-183 сторони погодили, що найменування, кількість та вартість товару вказуються у накладних на кожну партію товару, які виписуються на підставі замовлень відповідача, та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2), розрахунки за товар, що поставляється здійснюються у безготівковому вигляді у гривнях, в сумі та в строки, що вказані в накладних на цей товар (п.5.1.).

Згідно видаткових накладних №К-00000138 від 16.05.2011 на суму 81 840,00 грн., (строк оплати встановлений сторонами до 27.06.2011.) та №К-00000179 від 05.07.2011 на суму 78 041,60 грн. (строк оплати встановлений сторонами до 16.08.2011), підписаних представниками сторін без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплених печатками юридичних осіб, позивачем було передано у власність відповідача, а відповідачем, в свою чергу, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 159 881,60 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) №1719 від 17.05.2011 та №002304 від 06.07.2011, виданих відповідачем на ім'я Дмитренка Михайла Васильовича, останній був уповноважений на отримання товару від відповідача за видатковими накладними №К-00000138 від 16.05.2011 та №К-00000179 від 05.07.2011.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до узгоджених сторонами умов договору №К-183, відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар, оскільки позивачем було передано товар загалом на суму 159 881,60 грн., натомість відповідач здійснив лише частковий розрахунок за товар, а саме, в сумі 71 000,00 грн., за наданими розрахунками позивача заборгованість відповідача складає - 88 881,60 грн.,( 159 881,60 грн. (вартість поставленого товару) - 71 000,00 грн. (вартість оплаченого товару) = 88 881,60 грн.)

Як зазначав позивач у позові, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач сплату заборгованості за поставлений на підставі договору №К-183 товар у сумі 88 881,60 грн. не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № К-183, як продавцем, було поставлено відповідачу товар на суму 159 881,60 грн., що підтверджується видатковими накладним № К-00000138 від 16.05.2011 на суму 81 840,00 грн. та № К-00000179 від 05.07.2011 на суму 78 041,60 грн., підписаними представниками сторін без будь-яких претензій чи зауважень, та скріпленими печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що строк оплати, поставленого позивачем відповідачу товару за договором № К-183, визначено сторонами у видаткових накладних, а саме: за видатковою накладною № К-00000138 від 16.05.2011 на суму 81 840,00 грн. строк оплати товару до 27.06.2011, за видатковою накладною № К-00000179 від 05.07.2011 на суму 78 041,60 грн. - до 16.08.2011.

Але відповідачем всупереч умов договору №К-183, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 88 881,60 грн. ( 159 881,60 грн. (вартість поставленого товару) - 71 000,00 грн. (вартість оплаченого товару) = 88 881,60 грн.)

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № К-183 - не надав. Доказів протилежного суду станвом на момент вирішення спору надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № К-183, щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, а також положення ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 88 881,60 грн. за договором № К-183 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю, в сумі 88 881,60 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № К-183, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.1 договору пеню за кількість днів прострочення - 188, за період прострочення з 28.06.2011 по 01.03.2013 в сумі 8 676,01 грн. та у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу - 3 % річних в сумі 1 439,15 грн. за період прострочення з 17.08.2011 по 01.03.2013.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по повній оплаті поставленого позивачем товару в сумі 88 881,60 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у встановлені видатковими накладними строки: №К-00000138 від 16.05.2011 на суму 81 840,00 грн., (строк оплати встановлений сторонами до 27.06.2011.) та №К-00000179 від 05.07.2011 на суму 78 041,60 грн. (строк оплати встановлений сторонами до 16.08.2011), а тому відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару в сумі 88 881,60 грн., що згідно п. 7.1 договору №К-183 та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення пені і відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору №К-183 від 28.12.2010 встановлено, що за порушення термінів оплати вартості поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що при нарахуванні суми такої позивачем не було враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим помилково визначено кількість днів нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за наведеним договором - 188 та період прострочення з 28.06.2011 по 01.03.2013.

Так, враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про те, що період прострочення, за який має бути нараховано пеню - з 17.08.2011 (16.08.2011 - строк оплати за останньою накладною)- 17.02.2012 (гранична дата нарахування).

У зв'язку із наведеними обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період прострочення Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 88881.60 17.08.2011- 17.02.2012 185 7.7500 % 0.042 %* 6982,68

Отже, з урахуванням розрахунку суду, сума пені становить 6 982,68 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №К-183, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 6 982,68 грн. за період з 17.08.2011 по 17.02.2012.

Також судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних за 197 днів за період прострочення з 17.08.2011 (16.08.2011 - строк оплати за останньою накладною) по 01.03.2013 (гранична дата нарахування), з яким суд погоджується.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договорам №К-183, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за 197 днів за період з 17.08.2011 по 01.03.2013 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в розмірі 1 439,15 грн. за період з 17.08.2011 по 01.03.2013.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 88 881,60 грн., пеня - 6 982,68 грн. за період з 17.08.2011 по 17.02.2012 та 3% річних - 1 439,15 грн. за період з 17.08.2011 по 01.03.2013.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (код ЄДРПОУ 21568905, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУАНТА» (код ЄДРПОУ 36272542, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1) суму заборгованості - 88 881 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок , пені - 6 982 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 68 копійок , 3% річних - 1 439,15 (одна тисяча чотириста тридцять дев`ять) гривень 90 копійок, а також 1 946 (одна тисяча дев'ятсот сорок шість) гривень 07 копійок - витрат по сплаті судового збору.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 08.07.2013