Рішення

від 03.07.2013 по справі 905/1550/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.2013р. Справа № 905/1550/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Сгара Е.В., судді Уханьової О.О.

при секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

про : стягнення заборгованості в сумі 143285,75 грн., 3 % річних в сумі 3957,04 грн., інфляційних в сумі 1146,58 грн.

за участю представників :

від позивача: Алтухова О.С. - за довір. від 02.01.2013 р. № 08-81/35 д, Ластовенко Є.В. - за довір. від 02.01.2013 р. № 08-81/01 д

від відповідача: Новакова Л.М. - за довір. від 18.03.2013 р. б/н

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля», м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 143285,75 грн., 3 % річних в сумі 3957,04 грн., інфляційних в сумі 1146,58 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання вугільної продукції № 85 від

04.04.2011 р. з специфікаціями (додатками), накладну від 06.06.2011 р., акт маркшейдерського заміру вугілля на 06.06.2011 р., договір зберігання № 97 від 05.05.2011 р., акти приймання-передавання вугільної продукції від 05.05.2011 р., від 06.06.2011р., від 15.05.2011 р., від 30.06.2011 р., рахунок-фактуру від 06.06.2011 р. № 15/6, податкову накладну від 06.06.2011 р. № 13, посвідчення якості, лист від 06.06.2011 р. № 551у, претензії від 13.02.2012 р. № 01-113/96 та від 31.07.2012 р. № 01-113/496, лист від 17.02.2012 р. № 19/02, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що право власності у відповідача на спірний товар не виникло.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

04.04.2011 р. між Державним підприємством «Макіїввугілля» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт» (Покупець) був укладений договір № 85, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, вартістю та кількістю, зазначених в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Розділом 2 договору визначені умови та строки поставки. Так, відповідно до п. 2.1 договору вугільна продукція поставляється покупцю на умовах EXW - склад ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля». Відповідно до п. 2.2 договору товар поставляється протягом 5 днів з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Право власності виникає у покупця з моменту передачі товару постачальником (п. 2.6 договору).

Умови та порядок розрахунків сторони визначили у розділі 4 договору. Відповідно до п. 4.1 договору, оплата здійснюється шляхом 100% передоплати. Специфікацією (додатком № 3) до договору сторони прийшли до згоди, що постачальник в червні 2011 р. постачає покупцю вугільну продукцію марки Кр-200, кількістю 200 тн на суму 161376,00 грн. Умови постачання - EXW - склад ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля».

Відповідно до п. 10.3 договору, договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку відсутності заяви від будь-якої зі сторін про свій намір розірвання договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період договір був чинним.

05.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт» (поклажодавець) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (зберігач) був укладений договір зберігання № 97, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, номенклатура та кількість зазначаються в актах приймання-передачі майна на зберігання, що є невід'ємними частинами договору. Місце зберігання - ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» (п. 1.3 договору).

Приймання-передача майна за цим договором здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються обома сторонами (4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 р., а в частині виконання зобов'язань до належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, поставив 06.06.2011 р. відповідачу вугілля марки Кр 0-200 кількістю 200 тн на загальну суму 143 285,75 грн. В підтвердження надав накладну від 06.06.2011 р. № 902 та довіреність від 06.06.2011 р. № 53-Р . Проте, відповідач оплату за поставлену вугільну продукція не здійснив, чим порушив умови договору від 04.04.2011 р. № 85.

Звертаючись з позовом до господарського суду Донецької області позивач стверджував, що у відповідача існує заборгованість на суму 143 285,75 грн. В свою чергу відповідач заперечував взагалі факт поставки вугільної продукції від позивача.

Частиною 1 статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей повинний підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, в даному випадку накладною, на яку посилається позивач.

Надана позивачем накладна від 06.06.2011 р. № 902 відповідає вимогам вказаним вище нормам закону, а тому може бути належним доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Накладна від 06.06.2011 р. № 902 має посилання на довіреність № 53 - Р від 06.06.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З наявною в матеріалах справи довіреності № 53 - Р від 06.06.2011 р., яка видана Ткачову Олександру Михайловичу (директор ТОВ «Райт») на отримання від позивача вугілля вказано, що підставою отримання вугілля є договір від 04.04.2011 р. № 85.

У довіреності № 53 - Р від 06.06.2011 р. зазначений перелік цінностей та кількість, які належать отримати по ній, а саме вугілля марки Кр 0-200 в кількості 200 тн.

Таким чином, довіреність повністю відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99.

Судом встановлено, що на виконання договору зберігання від 05.05.2011 р. № 97 відповідач передав на зберігання позивачу вугілля марки Кр загальною кількістю 200 тн, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна на зберігання від 06.06.2011 р. підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками.

30.06.2011 р. ТОВ «Райт» прийняло від ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» зі зберігання вугілля марки Кр загальною кількістю 200 тн, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна зі зберігання від 06.06.2011 р. підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками.

В акті від 30.06.2011 р. зазначено, що продукція передається з відповідального зберігання ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» - ТОВ «Райт».

Крім того, в матеріалах справи міститься акт маркшейдерського заміру вугілля станом на 06.06.2011 р., в якому зазначено, що комісією у складі: заступника директора з виробництва ВП «Шахта ім.. В.М. Бажанова» В.Ф. Черткова, начальника дільниці ПТК ВП «Шахта ім.. В.М. Бажанова» Стрельцова В.С., в.о. начальника ВТК при ВП «Шахта ім.. В.М. Бажанова» Еніної О.П. в присутності начальника відділу «Охорона» ВП «Шахта ім.. В.М. Бажанова» Гончаренко та директора ТОВ «Райт» Ткачова О.М. здійснено перевірку, обстеження та маркшейдерський замір вугілля, що передається за договором № 97 від 05.05.2011 р. для самовивозу ТОВ «Райт» в особі директора Ткачова О.М. В акті зазначено, що за результатами заміру виявилося 200 тн вугілля марки Кр. Акт підписаний всіма членами комісії та містить печатку ТОВ «Райт».

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи суд приходить до висновку, що позивачем було доведено факт поставки вугілля ТОВ «Райт», що в свою чергу підтверджує право позивача на стягнення грошових коштів з ТОВ «Райт», в зв'язку з чим, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 143285,75 грн. суд задовольняє в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 957,04 грн. за період з 23.02.2012 р. по 23.01.2013 р. та інфляційні нарахування в сумі 1 146,58 грн. за період з 23.02.2012 р. по 23.01.2013 р.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, проте арифметично не вірно, тому в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3 946,97 грн. за період з 23.02.2012 р. по 23.01.2013 р.

Водночас, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних нарахувань на суму боргу Позивачем не були враховані всі місяці періоду, в яких була як інфляція так и дефляція (у травні-серпні 2012 р., листопаді 2012 р. - дефляція). Таким чином, суд здійснивши перерахування інфляційних нарахувань на суму заборгованості дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 712, Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 143285,75 грн., 3 % річних в сумі 3957,04 грн., інфляційних в сумі 1146,58 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк (83011, м. Донецьк, вул. Державна, 17, ЄДРПОУ 30399835) на користь Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, р/р 26003093102 в ПАТ «Укрбізнесбанк», МФО 334969, ЄДРПОУ 32442295), заборгованість в сумі 143285,75 грн., 3 % річних в сумі 3 946,97 грн., судовий збір в сумі 2 944,66 грн.

В залишковій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.07.2013 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Е.В. Сгара