Постанова

від 04.09.2013 по справі 905/1550/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №905/1550/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Алтухова О.С. за довіреністю №08-81/35д від 02.01.2013р. Ластовенко Є.В. за довіреністю №08-81/01д від 02.01.2013р. від відповідача:Марченко С.Д. за довіреністю б/н від 13.08.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 03.07.2013р. по справі№905/1550/13-г (головуючий суддя Бокова Ю.В, судді Сгара Е.В., Уханьова О.О.) за позовомДержавного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 143285,75грн., 3% річних в сумі 3957,04грн., інфляційних в сумі 1146,58грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Макіїввугілля», м. Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 143285,75грн., 3% річних в сумі 3957,04грн., інфляційних в сумі 1146,58грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Райт", м. Донецьк на користь Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка заборгованість в сумі 143285,75 грн., 3 % річних в сумі 3 946,97 грн., судовий збір в сумі 2 944,66 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пункту 2.4 договору поставки №85 від 04.04.2011р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів. Зазначає, що судом не з'ясовані обставини поставки партій товару, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на те, що передача партій товару у квітні 2011р. та травні 2011р. засвідчувалась актом приймання-передачі продукції, який підписували представники Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка Донецької області та товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк, при цьому накладна від 06.06.2011р. підписана з боку постачальника представником відокремленого підрозділу «Шахта імені Бажанова Державного підприємства «Макіїввугілля». Вважає недоведеним факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо передачі у власність партії товару у червні 2011р. Також, скаржник зазначає, що наявна у справі накладна від 06.06.2011р. не містить необхідного комплексу умов, які відповідали умовам договору. На думку апелянта, поставка продукції достроково є зміною умов договору, що допускається лише за згодою сторін, проте, як позивач змінив умови договору в односторонньому порядку. Вважає таким, що не підлягає застосуванню Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

04.04.2011р. між державним підприємством "Макіїввугілля" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Райт" (Покупець) був укладений договір № 85, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, вартістю та кількістю, зазначених в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору вугільна продукція поставляється покупцю на умовах EXW - склад ВП "Шахта ім. В.М. Бажанова" Державного підприємства "Макіїввугілля".

Пунктом 2.2 договору визначено, що товар поставляється протягом 5 днів з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Право власності виникає у покупця з моменту передачі товару постачальником (п. 2.6 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом 100% передоплати. Специфікацією (додатком № 3) до договору сторони прийшли до згоди, що постачальник в червні 2011р. постачає покупцю вугільну продукцію марки Кр-200, кількістю 200тн на суму 161376,00грн. Умови постачання - EXW - склад відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" Державного підприємства "Макіїввугілля".

Згідно з пунктом 10.3 договору, договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку відсутності заяви від будь-якої зі сторін про свій намір розірвання договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

05.05.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Райт" (поклажодавець) та державним підприємством "Макіїввугілля" (зберігач) був укладений договір зберігання №97, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, номенклатура та кількість зазначаються в актах приймання-передачі майна на зберігання, що є невід'ємними частинами договору. Місце зберігання - відокремлений підрозділ "Шахта ім. В.М. Бажанова" "Макіїввугілля" (п. 1.3 договору). Приймання-передача майна за цим договором здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються обома сторонами (4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині виконання зобов'язань до належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Розділом 2 визначено, що поставляється товар, зазначений у специфікаціях.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що базова ціна товару визначена в національній валюті України за одну метричну тону товару, та зазначена у специфікаціях к цьому договору.

Сторонами було підписано специфікації за квітень, травень, червень 2011року, в яких узгоджено найменування продукції, її кількість та вартість, умови поставки та умови оплати.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання за договором виконав, 06.06.2011р. поставив відповідачу вугілля марки Кр 0-200 кількістю 200т. на загальну суму 143285,75грн., що підтверджується накладною від 06.06.2011р. № 902 та довіреністю від 06.06.2011р. № 53-Р.

Відповідно до пункту 2.6 договору право власності виникає у покупця з моменту передачі товару постачальником.

Отже, 06.06.2011р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Райт» виникло право власності на отриману вугільну продукцію за накладною №902 від 06.06.2011р.

За приписами пункту 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що передачею майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправки, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

У даному випадку товарно-розпорядчим документом на майно, який підтверджує відвантаження спірної партії вугілля, є накладна на відпустку рядового вугілля підписана і скріплена печаткою відповідача №902 від 06.06.2011р.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про недоведеність факту передачі у власність партії товару у червні 2011року.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на неможливість застосування Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки здійснення господарською операції підтверджується первинними документами, складання яких регламентується саме цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей повинний підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, в даному випадку спірною накладною.

З матеріалів справи вбачається, що надана позивачем накладна від 06.06.2011р. № 902 відповідає вимогам вказаним вище нормам закону, а тому може бути належним та допустимим доказом в розумінні вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження скаржника, що накладна «на відпущення» є підставою для подальшого відвантаження товару є припущенням відповідача, оскільки за змістом пунктів 2.3 та 2.4 договору датою поставки вважається дата штемпеля в товаросупровідних документах (товарно-транспортна або складська накладна). По кожній партії товару, протягом 10 календарних днів від дати поставки, постачальник направляє покупцю таки супровідні документи: посвідчення якості, податкову накладну, лист вантажовідправника, який підтверджує право власності на відвантажену партію товару, акт приймання-передачі на поставлений товар із зазначенням дати відвантаження, вантажу, номерів товарно-транспортних накладних, рахунок-фактуру, накладні про прийняття вантажу.

Таким чином, висновок апелянта, що накладна від 06.06.2011р. № 902 не містить необхідного комплексу умов договору, не відповідає фактичним обставинам справи.

Спірна накладна має посилання на довіреність № 53 - Р від 06.06.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей. З наявною в матеріалах справи довіреності № 53 - Р від 06.06.2011р., яка видана Ткачову Олександру Михайловичу (директор ТОВ "Райт") на отримання від позивача вугілля вбачається, що підставою отримання вугілля є договір від 04.04.2011р. № 85. У довіреності № 53 - Р від 06.06.2011 р. визначений перелік цінностей та кількість, які належать отримати по ній, а саме вугілля марки Кр 0-200 в кількості 200 тн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відповідність вказаної довіреності вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання договору зберігання від 05.05.2011р. № 97 відповідач передав на зберігання позивачу вугілля марки Кр загальною кількістю 200 тн, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна на зберігання від 06.06.2011р. підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками.

30.06.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю "Райт" прийняло від відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" Державного підприємства "Макіїввугілля" зі зберігання вугілля марки Кр загальною кількістю 200 тн, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна зі зберігання від 06.06.2011р. підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками. У вказаному акті зазначено, що продукція передається з відповідального зберігання відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" Державного підприєсмвта "Макіїввугілля" - товариству з обмеженою відповідальністю "Райт".

Крім того, в матеріалах справи міститься акт маркшейдерського заміру вугілля станом на 06.06.2011р., в якому зазначено, що комісією у складі: заступника директора з виробництва відокремленого підрозділу "Шахта ім.. В.М. Бажанова" В.Ф. Черткова, начальника дільниці ПТК ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" Стрельцова В.С., в.о. начальника ВТК при ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" Еніної О.П. в присутності начальника відділу "Охорона" ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" Гончаренко та директором товариства з обмеженою відповідальністю"Райт" Ткачова О.М. здійснено перевірку, обстеження та маркшейдерський замір вугілля, що передається за договором № 97 від 05.05.2011 р. для самовивозу товариству з обмеженою відповідальністю "Райт" в особі директора Ткачова О.М. В акті зазначено, що за результатами заміру виявилося 200 тн вугілля марки Кр. Акт підписаний всіма членами комісії та містить печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Райт".

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 143285,75грн., яка підтверджена наявними матеріалами справи.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 4.2 договору поставки №85 від 04.04.2011р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 6 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Виходячи з наведеного, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 4.1 договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення боргу в сумі 143285,75грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на наявність в нього заборгованості перед позивачем на більшу суму, ніж заявлена у позові, оскільки саме позивачу належить право визначати розмір своїх позовних вимог, навіть якщо фактична заборгованість боржника є більшою ніж визначена у позові.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми трьох процентів річних, проведеним судом першої інстанції та вважає його таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки позивачем правомірно було заявлено ці суми, проте арифметично не вірно розраховано, тому в цій частині суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення, а саме в сумі 3 946,97грн. за період з 23.02.2012р. по 23.01.2013р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, оскільки при нарахуванні інфляційних нарахувань на суму боргу Позивачем не були враховані всі місяці періоду, в яких була як інфляція так и дефляція (у травні-серпні 2012 р., листопаді 2012 р. - дефляція).

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

За приписами частини 3 статті 27 Господарського процесуального кодексу України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Частиною 4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Донецької області ухвалою від 15.05.2013р. залучив у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М.Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Відповідно до статуту Державного підприємства «Макіїввугілля», затвердженого Міністром енергетики та вугільної промисловості України, відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М.Бажанова» не є юридичною особою.

Отже, суд першої інстанції без правових підстав залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М.Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Разом з цим, зазначене порушення не впливає на правомірність прийнятого рішення по даній справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. у справі №905/1550/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райт», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. у справі №905/1550/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. у справі №905/1550/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО