Рішення

від 04.07.2013 по справі 922/2284/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р.Справа № 922/2284/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "СМД-Інвест", м. Новомосковськ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Чорноморгідробуд", м. Одеса до Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях", м. Київ , ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн", м. Харків про стягнення 655 256,76грн. за участю представників сторін:

позивача - Вяльченко Д.В., дов. № 07/д від 03.07.13р.;

3-ої особи - не з'явився;

1-го відповідача - Мусієнко О.В., дов. № 10-05/154 від 13.06.13р.;

2-го відповідача - Лисенко П.П., дов. № 22 від27.06.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Дочірнього підприємства водних шляхів "Укрводшлях" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ейч Корпорейшн" суму основного боргу в розмірі 650 339,13грн., 3% річних в розмірі 4 917,63грн. за неповернення коштів, помилково сплачених за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р., та витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "Чорноморгідробуд" у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, проте ТОВ "Чорноморгідробуд" не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник першого відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні посилається на невірне зазначення позивачем суми заборгованості, просить позов залишити без розгляду. Окрім того, перший відповідач надав письмові пояснення, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник другого відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення 655 256,76грн. з ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн" заперечує та просить відмовити, в іншій частині просить позов вирішити на розсуд суду.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.11.10р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, далі за текстом третя особа) платіжним дорученням № 157 перерахувало на розрахунковий рахунок Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (далі за текстом ДПВШ "Укрводшлях" - перший відповідач) грошові кошти в розмірі 1 000 000,00грн. Призначенням платежу третьою особою зазначено "за послуги дноглиблення за договором № ЧУ008/11 від 08.11.10р".

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що перший відповідач грошові кошти в розмірі 1 000 000,00грн. від третьої особи отримав без достатньої правової підстави, оскільки договір з такими реквізитами та на проведення таких робіт між ТОВ "Чорноморгідробуд" та ДПВШ "Укрводшлях" не укладався, послуги з дноглиблення першим відповідачем на користь ТОВ "Чорноморгідробуд" не надавались.

З метою повернення помилково перерахованих коштів ТОВ "Чорноморгідробуд" 01.02.13р. направило на адресу першого відповідача претензією № 4 з вимогою негайного повернення помилково перерахованих коштів, яка останнім залишена без відповіді та задоволення (а.с. 19).

20.02.13р. між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМД-Інвест" (позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 01-13/d від 20.02.13р., відповідно до умов якого ТОВ "Чорноморгідробуд" відступило позивачу своє право вимоги за грошовим зобов'язанням, яке має перед нею перший відповідач, а саме відступило право вимагати від ДПВШ "Укрводшлях" сплати на користь позивача суми коштів, сплачених помилково третьою особою боржнику за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. в розмірі 1 000 000,00грн., інфляційних, 3% річних та інших можливих заходів відповідальності та будь-яких інших похідних сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача, внаслідок безпідставного отримання від третьої особи за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. коштів у розмірі 1 000 000грн., виникло зобов'язання повернути ці кошти, оскільки вони були отримані безпідставно.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги № 01-13/d від 20.02.13р. новим кредитором за зобов'язанням з повернення коштів, одержаних першим відповідачем за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у сумі 1 000 000,00грн., став позивач.

За приписами ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач листом № 21 від 21.02.13р. повідомив першого відповідача про заміну первісного кредитора та вимагав від останнього здійснити негайну сплату заборгованості в розмірі 1 000 000,00грн (а.с. 23).

Як встановлено судом, 05.03.13р., з метою отримання від першого відповідача безпідставно отриманих коштів, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ейч Корпорейшн" (другий відповідач) було укладено договір про надання послуг № 05/03-13, відповідно до умов якого другий відповідач взяв на себе зобов'язання витребувати у термін не пізніше 05.05.13р. з першого відповідача на користь позивача суму коштів, сплачену помилково за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000,00грн., інфляційних та 3% річних, право вимоги яких у позивача виникло на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги № 01-13/d від 20.02.13р. (п.1.2 даного договору).

Сторони у п.6.1 цього договору погодили, що другий відповідач забезпечує реальність надання послуг, передбачених в п.1.2 договору (з урахуванням інших його положень), у наступний спосіб: у випадку, якщо другий відповідач в розумінні та на виконання п.1.2 та п.3.2 цього договору, а також інших його положень з будь-яких причин не здійснює фактичне стягнення коштів з першого відповідача, внаслідок даного застереження стає поручителем за боржника та відповідає всім своїм майном за виконання боржником його зобов'язань з повернення отриманих без достатньої правової підстави коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000,00грн., інфляційних та 3% річних.

Порука в розумінні п.6.1 цього договору, виникає з моменту закінчення часу, наданого другому відповідачу з урахуванням інших положень даного договору для стягнення з боржника на користь позивача суми зазначених вище коштів, тобто з 05.05.13р.

Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про надання послуг та договору поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1,2 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що другий відповідач у разі не виконання в строк до 05.05.13р. взятого на себе зобов'язання по стягненню з першого відповідача безпідставно отриманих за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. коштів у розмірі 1 000 000,00грн., зобов'язався відповідати перед позивачем за неналежне виконання першим відповідачем зобов'язання з повернення цих коштів, включаючи сплату інфляційних та 3% річних, нарахованих на цю суму.

Оскільки, як зазначає позивач, в нього перед першим відповідачем була наявною заборгованість в розмірі 349 660,87грн. за іншим договором, позивач на адресу останнього направив лист № 14 від 28.03.13р. з пропозицією здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст.601 ЦК України).

На підставі чого, позивач просить стягнути солідарно з першого та другого відповідачів заборгованість у розмірі 650 339,13грн., що є різницею між сумою, що була помилково перерахована на користь першого відповідача за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. та сумою зустрічної заборгованості, що є у позивача перед першим відповідачем за іншим договором.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому, поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються заперечення першого відповідача стосовно наявності правової підстави для одержання грошових коштів, а саме договору на надання послуг з технічного обслуговування Херсонського морського каналу для підтримки судноплавного каналу у працездатному стані № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р., з наступних підстав.

В обґрунтування наявності правових підстав для отримання коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000,00грн. перший відповідач посилається на договір № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р., який, як вбачається судом, підписаний лише з його боку (а.с. 37).

Частиною 1, 2 та 4 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Таким чином, договір, що підписаний лише з боку однієї юридичної особи не може вважатись укладеним.

Окрім того, ніяких доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, першим відповідачем на вимогу суду також не надано.

Навпаки, в матеріалах справи наявне листування, з якого вбачається, що договір з боку третьої особи підписаний не був та цей факт був підтверджений саме першим відповідачем, який вимагав від третьої особи підписання цього договору та передання документів, без яких виконання робіт за цим договором з боку першого відповідача було неможливим (а.с. 49, 50).

Листом № 06-07/154 від 26.11.2010р. (а.с. 51) перший відповідач взагалі повідомив ТОВ «Черноморгідробуд» про те, що договір № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р., підписаний лише з його боку, вважає недійсним та повертає отримані ним від ТОВ «Черноморгідробуд» кошти, оскільки з боку останнього так і не був наданий підписаний договір від 08.11.10р. та не надані документи, які є необхідними для початку виконання робіт за цим договором.

Таким чином, перший відповідач своїми листами підтвердив факт не підписання з боку третьої особи договору та не передання ніяких документів за ним, в зв'язку з чим у першого відповідача не було підстав та можливості розпочинати будь - які роботи за цим договором.

Також, суд звертає увагу на те, що листом № 06-07/154 від 26.11.2010р. перший відповідач повідомив про свій обов'язок з повернення отриманої ним передплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р. на надання послуг з технічного обслуговування Херсонського морського каналу для підтримки судноплавного каналу у працездатному стані є неукладеним.

Окрім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що ніяких доказів в підтвердження виконання першим відповідачем робіт за цим договором суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав отримання першим відповідачем коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000,00грн.

Перший відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту наявності правових підстав для збереження отриманих від третьої особи грошових коштів в розмірі 1 000 000,00грн.

Також не приймаються до уваги заперечення першого відповідача стосовно неправомірності укладення договору про відступлення права вимоги між третьою особою та позивачем, оскільки перший відповідач обґрунтовує свої заперечення умовами договору № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р., який, як вже встановлено судом, між сторонами укладено не було. Тому посилання першого відповідача на те, що умовами договору № ЧУ - 08/11 від 08.11.10р. можливість відступлення права вимоги за ним не передбачено, є безпідставними.

Щодо заперечень першого відповідача стосовно незаконності зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та позивачем, внаслідок чого заборгованість першого відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги № 01-13/d від 20.02.13р. була зменшена на 349 660,87грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін та згоди іншої сторони для здійснення цього правочину не вимагається.

У разі не згоди сторони з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеного за заявою її контрагента, вона має право оспорити цей правочин у суді.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є сума заборгованості першого відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги № 01-13/d від 20.02.13р., яке виникло у первісного кредитора до першого відповідача через помилкове перерахування коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000,00грн., за виключенням суми у розмірі 349 660,87грн., щодо зарахування якої наявний спір між позивачем та першим відповідачем. Оскільки ця сума не входить до предмету позову у даній справі, тому у суду відсутні правові підстави для надання правового аналізу цьому зарахуванню зустрічних однорідних вимог.

Пред'явлення позову на суму, що є меншою ніж та, яку позивач має право вимагати від відповідача, є правом позивача, яке не може бути обмеженим.

Тому суд вважає безпідставними посилання першого відповідача на те, що позивачем пред'явлено позов на суму, яка є меншою за дійсну суму заборгованості, яку позивач має право вимагати від першого відповідач, що, на думку першого відповідача призвело до зменшення суми позову та, як наслідок, недоплати судового збору, що, на його думку, є підставою для залишення позову без розгляду.

Безпідставними суд вважає і доводи другого відповідача щодо невиконання з боку позивача умов договору про надання послуг № 05/03-13 від 05.03.13р. в частині взятих на себе зобов'язань з оплати судового збору, оскільки цим договором сторони не передбачили обов'язку позивача зі сплати судового збору у разі звернення другим відповідачем із позовом до суду про стягнення з першого відповідача заборгованості, що є предметом договору.

Доказів належного виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 05/03-13 від 05.03.13р., за яким другий відповідач взяв на себе зобов'язання по стягненню з першого відповідача в строк до 05.05.13р. коштів у розмірі 1 000 000грн., що були помилково сплачені третьою особою на користь першого відповідача за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р., другим відповідачем надано не було.

Судом не приймається до уваги посилання другого відповідача щодо відсутності у нього наміру виступати поручителем за даним договором, оскільки умовами договору про надання послуг № 05/03-13 від 05.03.13р., сторони передбачили відповідальність другого відповідача за неналежне виконання взятих ним на себе договірних зобов'язань у вигляді поруки останнього перед позивачем, наслідком якої є солідарна відповідальність другого відповідача разом із першим відповідачем за неповернення отриманих без достатньої правової підстави коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000грн., збитків від інфляції та 3% річних.

Як вже було зазначено вище, у п. 6 договору про надання послуг № 05/03-13 від 05.03.13р. сторони погодили, що порука виникає з моменту закінчення часу, наданого другому відповідачу для стягнення з першого відповідача на користь позивача суми коштів, помилково сплачених за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р.

Таким чином, другий відповідач став поручителем разом з першим відповідачем та зобов'язався відповідати всім своїм майном за виконання першим відповідачем своїх зобов'язань з повернення отриманих без достатньої правової підстави коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000грн., збитків від інфляції та 3% річних.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення солідарно з першого та другого відповідача коштів у розмірі 655 256,76грн. цілком законними та обґрунтованими.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст.625 ЦК України).

На підставі зазначеної статті позивач нарахував три відсотки річних в сумі 4 917,63грн., які просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідача.

Зазначений розрахунок є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже було встановлено судом, умовами договору про надання послуг № 05/03-13 від 05.03.13р., сторони передбачили відповідальність другого відповідача за неповернення отриманих без достатньої правової підстави коштів за платіжним дорученням № 157 від 11.11.10р. у розмірі 1 000 000грн., включаючи відшкодування збитків від інфляції та 3% річних.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині солідарного стягнення з першого та другого відповідача 3% річних цілком законними та обґрунтованими.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої понесені витрати зі сплати судового збору покладаються солідарно на першого та другого відповідача.

Керуючись ст.ст.512, 516, 526, 553, 554, 601, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 639, 901, 1212 ЦК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", код ЄДРПОУ 03150102 (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12, адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, відомості про рахунки відсутні) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ Ейч Корпорейшн", код ЄДРПОУ 37986603 (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 9-А, кв. 52, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМД-Інвест", код ЄДРПОУ 33704759 (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 35, відомості про рахунки відсутні) - 650 339,13грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 4 917,63грн. 3% річних, 13 105,14грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.