Постанова

від 03.07.2013 по справі 801/697/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/697/13-а

03.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/697/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 28.02.13

за позовом Приватного підприємства "Сантехмонтаж" (вул. Д. Ульянова, 5, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Сантехмонтаж" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000052206 та №0000062206 від 04 січня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000052206 від 04 січня 2013 року.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062206 від 04 січня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сантехмонтаж" судовий збір у розмірі 1086 (одну тисячу вісімдесят шість) грн. 44 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем необґрунтованого сформований податковий кредит за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер".

А саме, апелянт посилається на те, що господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Представник позивача Приватного підприємства "Сантехмонтаж" не надав заперечена на апеляційну скаргу.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Сантехмонтаж" є юридичною особою, ідентифікаційний код 30271289, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" (ЄДРПОУ 34523145), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2012 року №10299/22-6/30271289 (далі - акт).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) - в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 54815 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року у сумі 20900 грн., за 2010 рік у сумі 12220 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 17486 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 4209 грн.

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) та порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України - в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45712 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року у сумі 7734 грн., за листопад 2009 року у сумі 7066 грн., за грудень 2009 року у сумі 1920 грн., за січень 2010 року у сумі 2408 грн., за лютий 2010 року у сумі 1240 грн., за березень 2010 року у сумі 4464 грн., за квітень 2010 року у сумі 1665 грн., за листопад 2011 року у сумі 8731 грн., за грудень у сумі 6475 грн., за січень 2012 року у сумі 4009 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року №00062206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 65199,50 грн., у тому числі 54815 грн. за основним платежем та 10384,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 04 січня 2013 року №0000052206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43443,75 грн., у тому числі 30912 грн. за основним платежем та 12531,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем обґрунтованого сформований податковий кредит за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер".

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Так, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, відповідно до статті 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п. п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер" за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року всього на суму 228552,30 грн., у т.ч. 45712 грн. ПДВ, а саме:

- по правовідносинам з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року всього на суму 158978,29 грн., у т.ч. 26496,38 грн. ПДВ, зокрема: рахунок-фактура №СФ1394 від 01 жовтня 2009 року, видаткова накладна №РН-1832 від 01 жовтня 2009 року, податкова накладна №1832 від 01 жовтня 2009 року, рахунок-фактура №СФ1393 від 01 жовтня 2009 року, видаткова накладна №РН-1833 від 01 жовтня 2009 року, податкова накладна №1833 від 01 жовтня 2009 року, рахунок-фактура №СФ1499 від 02 листопада 2009 року, видаткова накладна №РН-1961 від 02 листопада 2009 року, податкова накладна №1961 від 02 листопада 2009 року, рахунок-фактура №СФ1498 від 02 листопада 2009 року, видаткова накладна №РН-1960 від 02 листопада 2009 року, податкова накладна №1960 від 02 листопада 2009 року, рахунок-фактура №СФ1711/1 від 01 грудня 2009 року, видаткова накладна №РН-2282/1 від 01 грудня 2009 року, податкова накладна №2282/1 від 01 грудня 2009 року, рахунок-фактура №СФ1711 від 01 грудня 2009 року, видаткова накладна №РН-2282 від 01 грудня 2009 року, податкова накладна №2282 від 01 грудня 2009 року, рахунок-фактура №СФ33 від 04 січня 2010 року, видаткова накладна №РН-31 від 04 січня 2010 року, податкова накладна №31 від 04 січня 2010 року, рахунок-фактура №СФ34 від 04 січня 2010 року, видаткова накладна №РН-32 від 04 січня 2010 року, податкова накладна №32 від 04 січня 2010 року, рахунок-фактура №СФ170 від 01 лютого 2010 року, видаткова накладна №РН-332 від 01 лютого 2010 року, податкова накладна №332 від 01 лютого 2010 року, рахунок-фактура №СФ318 від 01 березня 2010 року, видаткова накладна №РН-334 від 01 березня 2010 року, податкова накладна №334 від 01 березня 2010 року, рахунок-фактура №СФ334 від 01 березня 2010 року, видаткова накладна №РН-339 від 01 березня 2010 року, податкова накладна №339 від 01 березня 2010 року, рахунок-фактура №СФ428 від 01 квітня 2010 року, видаткова накладна №РН-532 від 01 квітня 2010 року, податкова накладна №532 від 01 квітня 2010 року;

- по правовідносинам з ПП "Скипер" за період з листопада 2011 року по січень 2012 року всього на суму 115286,01 грн., у т.ч. 19214,34 грн. ПДВ, зокрема: рахунок-фактура №СФ1580 від 01 листопада 2011 року, видаткова накладна №РН-1520 від 01 листопада 2011 року, податкова накладна №26 від 01 квітня 2011 року, рахунок-фактура №СФ1581 від 01 листопада 2011 року, видаткова накладна №РН-1521 від 01 листопада 2011 року, податкова накладна №27 від 01 листопада 2011 року, рахунок-фактура №СФ1720 від 01 грудня 2011 року, видаткова накладна №РН-1472 від 01 грудня 2011 року, податкова накладна №32 від 01 грудня 2011 року, рахунок-фактура №СФ1726 від 01 грудня 2011 року, видаткова накладна №РН-1473 від 01 грудня 2011 року, податкова накладна №33 від 01 грудня 2011 року, видаткова накладна №13 від 04 січня 2012 року, податкова накладна №13 від 04 січня 2012 року, видаткова накладна №129 від 16 січня 2012 року, податкова накладна №135 від 16 січня 2012 року.

Оплата позивачем придбаного у ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер" товару підтверджується відповідними розрахунковими документами - банківськими виписками по рахунку позивача, дослідженими у судовому засіданні.

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами, а саме: видатковими та податковими накладними, довіреностями, що були надані представником позивача та досліджені судом у судовому засіданні.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку що позивачем обґрунтованого сформований податковий кредит за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер".

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер" є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлені актами №816/22-8/3453145 від 10.10.2012 р. з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та №25/22/37081677 від 06.04.2012 р. з ПП "Скипер".

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Скипер", а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

За таких підстав, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги позивача, а саме визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000052206 від 04 січня 2013 року та визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062206 від 04 січня 2013 року.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є оспорювання індивідуального акту, позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта протиправним.

Проте, судом першої інстанції необґрунтовано визнано оскаржувані рішення відповідача незаконними.

Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 року у справі № 801/697/13-а змінити, виклавши пункти 2 та 3 в наступній редакції:

"Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000052206 від 04 січня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062206 від 04 січня 2013 року"

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 року у справі № 801/697/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко