Рішення

від 10.07.2013 по справі 314/1783/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22-ц/778/3601/13 Головуючий у 1 інстанції: Махіборода Н.О.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Сапун О.А.,

Маловічко С.В.,

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В позові зазначав, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності його бабусі ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 961/257-382 БП, виданого 27.09.1993р. адміністрацією Запорізького трансформаторного заводу державної корпорації «Запоріжтрансформатор», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №27820949 від 29.10.2010р., виданим ОП ЗМБТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті залишилося спадкове майно - вищевказана квартира. Спадкоємцями після смерті бабусі є її онуки: він, його рідний брат - ОСОБА_4 та двоюрідний брат - ОСОБА_2, а інший двоюрідний брат - ОСОБА_5 відповідно до поданої нотаріусу заяви від 19.12.2011р. відмовився від прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що існував нотаріально посвідчений договір дарування бабусею вказаної квартиру його брату ОСОБА_4, позивач не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Але рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2012р. договір дарування був визнаний недійсним, тому він звернувся до нотаріальної контори, бажаючи прийняти спадщину, але нотаріус відмовила йому в прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв»язку з пропуском встановленого законом строку. Посилаючись, що пропустив цей строк з поважних причин, оскільки перешкодою для цього був існуючий на той час договір дарування квартири, який в подальшому визнаний судом недійсним 06.12.2012р., просив суд визначити йому додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2013 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_3 додатковий строк протягом 3-х місяців з моменту набрання чинності рішенням суду для звернення до приватного нотаріуса, або до Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦУПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

В силу ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Проте всупереч ст.ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду таких обставин не містить, а обставини, на які послався суд у рішенні, такими не є.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що при зверненні до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк з питанням прийняття спадщини позивач отримав відповідь про те, що спадкодавець розпорядилась своєю квартирою, надавши довіреність матері позивача ОСОБА_8 на оформлення договору дарування цієї квартири на ім»я онука ОСОБА_4, який є рідним братом позивача. Тому суд вважав, що для позивача наявність договору дарування була перешкодою для прийняття спадщини, а отже і поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, та одразу з усуненням перешкод після визнання цього договору в судовому порядку недійсним позивач поновив дії з прийняття спадщини.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

В законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6). Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, з пояснень сторін в ході апеляційного розгляду справи, зокрема, позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, слідує, що спадщина відкрилась також на грошові внески.

Сторони є спадкоємцями за законом за правом представництва як онуки померлої, батьки яких померли на час відкриття спадщини.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що існування договору дарування квартири було перешкодою позивачеві для подання ним заяви про прийняття спадщини протягом встановлено законом шестимісячного строку. Так, незалежно від обсягу наявного спадкового майна та майнових прав, спадкоємець для прийняття спадщини має обов»язок щодо вчинення дій з її прийняття, якими є подання заяви до нотаріальної контори, якщо спадкоємець не був зареєстрований та не проживав разом зі спадкодавцем на момент смерті..

У відповідності до ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Вимоги цієї норми означають, що спадкоємець приймає спадщину в повному обсязі та не може вибирати, яке майно він хоче прийняти, а зобов»язаний прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б не складалось, якими би боргами не було обтяжено.

Тому, незалежно від того, що спірна квартира не входила до кола спадкового майна як подарована іншому онукові, ОСОБА_3 повинен був протягом шестимісячного строку подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Пояснення ОСОБА_3 про те, що при зверненні до нотаріуса протягом шестимісячного строку йому було відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки квартира була подарована бабусею, нічим не підтверджено. Постанови нотаріуса про таку відмову, винесеної протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6, не мається. Крім того, ці пояснення позивача не заслуговують на увагу ще й з огляду на те, що при зверненні спадкоємців з питання прийняття спадщини ними пред»являються документи, що посвідчують їх особу та свідоцтво про смерть спадкодавця, щоб нотаріус зміг встановити час відкриття спадщини, а також про наявність інших спадкоємців. Наявність або відсутність спадкового майна не перевіряється під час подання заяви про прийняття спадщини.

Ті обставини, що ОСОБА_3 в листопаді 2011р. забажав прийняти спадщину та звернувся до нотаріальної контори з цього питання одразу після того, як йому стало відомо, що іншим спадкоємцем ОСОБА_2 оспорюється в судовому порядку договір дарування як укладений після смерті спадкодавця, не є поважною причиною пропуску ним встановленого законом для прийняття спадщини строку.

Всі дії і пояснення позивача, згідно яких він не хотів приймати спадщину у вигляді вкладів, а лише квартиру, яка була подарована його брату, свідчать про те, що він свідомо не подавав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість доводів позивача про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, що у відповідності до вимог ст. 1272 ЦК України є підставою для відмови в позові про визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгля-ду справи. Тому у відповідності до вимог ст.ст. 307, 309 ЦПК України апеляційний суд вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2013 року у цій справі у цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: