Ухвала

від 17.06.2013 по справі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-28921/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бухтіярової І.О.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-2572/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 27.10.2009 № 0001072341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 112398 грн. основного платежу та 56198,99 грн. штрафних санкцій, від 27.10.2009 № 0001032341/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21667 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 10834 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Регіон-Інвест Ойл» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

ДПІ у Ленінському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

ТОВ «Регіон-Інвест Ойл» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

ДПІ у Ленінському районі м.Донецька надіслала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із ліквідацією юридичної особи - позивача у справі, у підтвердження чого надала копію ухвали Господарського суду Донецької області від 13.03.2013.

Зазначене клопотання не може бути задоволено, оскільки згідно з інформацією на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» (ідентифікаційний код 34798455) станом на час розгляду справи судом касаційної інстанції перебуває в стані припинення. Запис про припинення юридичної особи в єдиному державному реєстрі відсутній, відтак, виходячи із положень ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, вказана юридична особа не є такою, що припинилася.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2009 №0001072341/2 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 541,75 грн. основного платежу та 14270,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у невключенні до складу валового доходу в 3 кварталі 2007 року передоплати, отриманої від ПП «Ронікс» у липні 2007 року. Також порушення полягає у тому, що позивач не збільшив валові доходи на суму перерахованих ПП «Онікс» коштів платіжним дорученням від 03.07.2007 № 60 із призначенням «кредиторська заборгованість за ПММ», яке не відповідає дійсності (кредиторська заборгованість відсутня). Цими самими обставинами податковий орган обґрунтовує порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21667 грн. основного платежу та 10834 грн. штрафних санкцій.

Оскільки суди встановили, що позивачем у порядку, передбаченому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було виправлено допущену у 3 кварталі 2007 року помилку щодо не включення до складу валового доходу отриманої передоплати шляхом включення до складу валового доходу суми передоплати у І півріччі 2008 року, а висновки податкового органу про невизнання факту виправлення помилки зроблені лише внаслідок відсутності можливості перевірити зв'язок збільшення позивачем валового доходу у 1 півріччі 2008 року з виправленням допущеної у 3 кварталі 2007 року помилки, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про незаконність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28541,75 грн. основного платежу та 14270,87 грн. штрафних санкцій.

Також суди встановили, що ПП «Ронікс» листом від 03.07.2007 змінило призначення платежу у платіжному дорученні № 60 від 03.07.2007 на суму 130 000 грн. і замість призначення: «Кредиторська заборгованість за ПММ згідно з актом звірення від 02.07.2007 за договором № 01/01-207 від 01.01.2007» визначило призначення «повернення грошових коштів згідно з листом від 03.07.2007». З огляду на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, аналіз яких свідчить про те, що питання про внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача, вирішується між платником і отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, суди дійшли правильного висновку про незаконність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27083,25 грн. основного платежу та 13541,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій та з податку на додану вартість в сумі 21667 грн. основного платежу та 10834 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50537,25 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні позивачем валових витрат за 2 квартал 2008 року на суму різниці між ціною придбання та ціною продажу пального ПП «Ронікс», оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Під «господарською діяльністю» законодавець у п. 1.32 вказаного Закону розуміє будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, обов'язковою умовою для віднесення до валових витрат здійснених витрат на придбання товарів, є їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За недоведеністю позивачем розумних економічних причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок судів про правомірність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50537,25 грн. та штрафних санкцій в сумі 25268,62 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 138723 грн. основного платежу та 69361,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні валових витрат за 3 квартал 2007 року, 1 та 2 квартали 2008 року за операціями з придбання товару без мети використання в господарській діяльності. Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що після оприбуткування придбаних паливних матеріалів останні продані не були.

При вирішенні справи в цій частині суди дійшли правильних висновків про обґрунтованість висновків податкового органу щодо придбання нафтопродуктів без мети використання в господарській діяльності. При цьому суди виходили з відсутності належних доказів обставині, на яку посилався позивач, щодо отримання нафтопродуктів раніше, ніж зазначено у накладних, на підставі яких було оприбутковано нафтопродукти.

Підставою для визначення позивачеві податку на прибуток в сумі 56773 грн. основного платежу та 28386,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у заниженні позивачем валового доходу за вказані періоди в сумі 227092 грн. на суму безповоротної фінансової допомоги. Таке порушення обґрунтовано податковим органом наведеними вище обставинами.

Оскільки суди під час вирішенні справи в цій частині встановили, що позивач не одержував коштів, які б підпадали під поняття «безповоротна фінансова допомога», визначене у п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновки судів про протиправне донарахування позивачеві податку на прибуток в цій частині є правильним.

Зважаючи на дотримання судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді І.О. Бухтіярова

Л.В. Ланченко