Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-18342/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К/9991/14841/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 року по справі № 2а-18342/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегола-Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Тегола-Україна" звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язати відповідача прийняти та визнати податковою звітністю уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період 2007 рік та 2008 рік, а також зобов'язати відповідача внести відповідні показники до картки особового рахунку платника податку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 та № 4004/10/3/28-312 про невизнання як податкової звітності ТОВ «Тегола-Україна» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та 2008 рік; зобов'язано податкову інспекцію внести дані уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань до картки особового рахунку ТОВ «Тегола-Україна»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 24.09.2010 року подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва два уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та 2008 рік, що були зареєстровані в податковій інспекції за №257601 та за №257602.

Листами від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 та від 27.09.2010 № 4004/10/3/28-312 відповідач, з посиланням на абз.5 пп. 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181 ), повідомив позивача про те, що подані ним уточнюючі розрахунки не визнані як податкові розрахунки, оскільки їх заповнено всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку, а саме: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання, не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз.1 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 №827 ) (далі - Методичні рекомендації) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати уточнюючі розрахунки як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань за 2007 рік та 2008 рік не містять порушень, визначених абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та п. 4.5 глави 4 Методичних рекомендації, оскільки в них заповнено усі необхідні реквізити, наявні підписи посадових осіб, що скріплені печаткою ТОВ "Тегола-Україна", також вищезазначені розрахунки забезпечують вільне читання тексту, відсутні підчищення, помарки, виправлення, дописки, закреслювання.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, оскільки у відповідача були відсутні підстави для невизнання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період 2007 рік та 2008 рік як податкових розрахунків.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача відобразити за даними картки особового рахунку з ПДВ основні показники поданих позивачем розрахунків.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 року по справі № 2а-18342/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБорисенко І.В. підписРибченко А.О.