Ухвала

від 30.04.2013 по справі 2-а-1380/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2013 р. м. Київ К-34631/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-1380/10/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Система здорового харчування»

про надання дозволу на проведення перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (позивач) звернулась до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Система здорового харчування» (відповідач) про надання дозволу на проведення перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у позивача порушеного права у сфері публічно-правових відносин, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства, оскільки, а даному випадку до перевірки не допущено саме посадових осіб Державної податкової адміністрації у Харківській області, а не ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року змінено в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до плану перевірок за здійсненням суб'єктами підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері готівкового обігу на вересень 2009 року посадовими особами ДПА у Харківській області на підставі направлення № 11109 від 25 вересня 2009 року здійснено вихід на проведення перевірки кафе «Якитория», що належить ТОВ «Система здорового харчування».

В свою чергу, відповідач відмовився від допуску посадових осіб ДПА у Харківській області до проведення перевірки, у зв'язку з чим останніми складено акт недопуску до проведення перевірки № 239/20/40/23/33817314 від 28 вересня 2009 року.

Змінюючи постанову суду першої інстанцій в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що чинним на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою законодавством не передбачено право податкового органу на звернення до суду з вимогами, які є предметом позову в даній справі.

Разом з тим, судами не враховано, що, оскільки, ДПІ у Київському районі м. Харкова позов подано поза межами повноважень, наданих їй чинним на час звернення з позовною заявою законодавством, то дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим судам необхідно було відмовити у відкритті провадження у справі за зазначеним адміністративним позовом, а у разі відкриття провадження - закрити його у відповідності до вимог статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Адже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та і інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Так, згідно з пунктом 11 статті 10, пунктами 17, 18 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою; далі - Закон № 509-XII) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, а також про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

З метою реалізації встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 509-XII компетенції, у разі якщо особи, стосовно яких здійснюється контроль, перешкоджають в реалізації вказаної компетенції, у органів державної податкової служби наявні важелі впливу, зокрема, передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) та іншими законами.

Згідно із статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року скасувати із закриттям провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Вербицька О.В.