Рішення

від 26.06.2013 по справі 907/384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2013 Справа № 907/384/13

За позовом Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Невицьке Ужгородського району

до відповідача Державного підприємства радгосп-завод "Ужгородський", м. Ужгород

про припинення права користування земельною ділянкою та скасування державного акту

Суддя Бобрик Г. Й.

Представники:

Від позивача: Лаба М. М., сільський голова, Машкаринець Н. І. - представник Від відповідача: Дуганчик С. І., директор, Бадзелюк П. П. - представник по довіреності від 14.05.2013 року

Суть спору: Невицька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, с. Невицьке Ужгородського району звернулася до господарського суду з позовними вимогами про припинення права користування земельною ділянкою та скасування державного акту серіїII - ЗК № 001697 в частині передачі Державному підприємству радгоспу-заводу "Ужгородський" в постійне користування земельних ділянок площею 39,1 га.

Присутні у засіданні суду по розгляду справи уповноважені представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просять суд задоволити позов, покликаючись на законність та обґрунтованість вимог матеріалами справи та додатково поданими доказами.

Позивач у позовній заяві зазначив адресу відповідача: м. Ужгород, вул. Собранецька, 138, яка вказана в Державному акті на право постійного користування землею та за якою був зареєстрований відповідач. З поданої відповідачем в судовому засіданні виписки ЄДРЮОФОП вбачається, що з 12.03.2013 року місцезнаходженням юридичної адреси відповідача є: с. Сторожниця Ужгородського району, вул. Гагаріна, 62.

Разом з тим, представники відповідача у судовому засіданні повідомили, що отримали копію позовної заяви з доданими до неї документами та повідомлені позивачем про розгляд справи в суді.

Відповідач та його уповноважені представники в письмових поясненнях та усно заперечують щодо задоволення позовних вимог та вважають, що припинення права користування земельною ділянкою проводиться компетентним органом у складі компетентної комісії, а державний акт на землю є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування; у позивача відсутні докази, які б підтверджували невикористання відповідачем більше 10 років земельної ділянки за цільовим призначенням; земельна ділянка повинна бути вилучена на підставі рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а таке рішення не приймалося

В судовому засіданні 18.06.2013 року представником відповідача подано додаткові пояснення по справі, в яких просить в задоволенні позову відмовити. Заявлене відповідачем клопотання про залучення в якості третьої особи без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України відповідно до ст. 27 ГПК України судом відхилено, оскільки відповідачем необґрунтовано та не доведено, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається з поданого відповідачем з статуту, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 90 від 08.06.2001 року (чинного на момент прийняття спірного рішення), державне підприємство підпорядковане Міністерству аграрної політики України, входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості "Укрсадвинпром".

Місцезнаходження підприємства: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 138.

Аналогічні положення викладені у Статуті Державного підприємства радгосп - завод "Ужгородський" (нова редакція) дата реєстрації 05.03.2013 року, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.02.2013 року № 193 у п. 1.1 якого зазначено, що підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Пунктом 4.6 Статуту Державного підприємства радгосп - завод "Ужгородський" передбачено, що підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

У судових засіданнях, за клопотанням уповноважених представників сторін, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошував перерви до 16.05.2013 року до 14 години, до 11.06.2013 року до 14 години 10 хвилин, до 18.06.2013 року до 14 години 10 хвилин, до 26.06.2013 року до 14 години 30 хвилин для можливості надання сторонами документів необхідних для повного, всебічного вирішення справи по суті.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в сукупності з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі, в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року господарському суду підсудний даний спір про припинення права на земельну ділянку з передбачених Земельним кодексом України підстав.

Позивач (Невицька сільська рада народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області) 15 грудня 1992 року на другому засідання другої сесії двадцять другого скликання вирішила закріпити за радгосп - заводом "Ужгородський" 106 га сільськогосподарських угідь в державне господарювання строком на три роки без права приватизації .

Згідно додатку до згаданого рішення закріплено список земель, що закріплюються за радгосп - заводом "Ужгородський": урочище "Блатище" - 37 га; урочище "Довгі дільниці" - 18 га; урочище "Вузькі" - 18 га; урочище "Парцели"/ сад - 33 га /Всього - 106 га.

На підставі даного рішення радгосп - заводу "Ужгородський" 12 грудня 1995 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серії II - ЗК № 001697 у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 90,4 га землі. Землю надано в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва .

12 квітня 1993 року Невицька сільська рада народних депутатів на четвертій сесії двадцять другого скликання вирішила внести зміни до рішення від 05.12.1992 року "Про передачу земель і закріплення земель в державне господарювання за радгоспом - заводом "Ужгородський", виклавши їх в такій редакції: закріпити за радгоспом - заводом "Ужгородський" - 226 га сільськогосподарських угідь в державне господарювання строком на три роки без права приватизації в таких урочищах: "Блатище" - 37 га; "Балтики" - 38 га; "Вузькі"/сад - 18 га; "Парцели"/сад - 33 га.

Земельні угіддя в урочищі "Довгі дільниці" - 18 га згідно цього вибору земельних угідь під огороди громадянам села Невицьке від 14 квітня 1992 року залишити за сільською радою як межі запасу.

2 жовтня 2012 року Невицька сільська рада народних депутатів на другому засідання дванадцятої сесії шостого скликання вирішила затвердити: 1. Планово - катографічний матеріал з нанесенням земель, які знаходяться в постійному користуванні радгосп - заводу "Ужгородський".

2. Узгоджену з радгосп - заводом "Ужгородський" експлікацію земель, які залишаються в постійному користуванні радгоспу - заводу "Ужгородський" загальною площею 39,1 га.

3. Рекомендувати радгосп - заводу "Ужгородський" виготовити державний акт на право постійного користування землею з урахуванням земель, які знаходяться в користуванні.

Позивач, покликаючись на положення ст. ст. 96, 141, 143 Земельного кодексу України, просить суд припинити право користування земельною ділянкою та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії II - ЗК № 001697, виданий радгосп - заводу "Ужгородський".

Повні вимоги обґрунтовані тим, що Невицька сільська рада, здійснюючи відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 9, 33, 34, 47), Земельного кодексу України (ст. ст. 12, 188, 189), Закону України "Про землеустрій" (ст. 19) державний контроль за використанням і охороною земель, та самоврядний контроль у сфері використання та охорони земель, віднесених до території сільської ради.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, що визначає повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, саме до відання цих органів належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель. Ці повноваження для відповідних виконавчих органів є делегованими.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем створено постійні комісії із земельних питань, які проводили перевірку земельних ділянок в натурі на території та за межами населеного пункту с. Невицьке. За результатами перевірки встановлено, що надані відповідачу в постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 39,1 га використовуються з порушенням вимог земельного законодавства.

Зокрема, в акті земельної та узгодженої комісії щодо обстеження земель, які знаходяться в користуванні радгосп - заводу "Ужгородський" на території Невицької сільської ради від 13.03.2013 року зазначено, що комісією в цілому не виявлено ніяких ознак сільськогосподарського оброблення земель. Земельні ділянки заросли чагарниками, кущами та деревами; на угіддях, що закріплені за радгосп - заводом широко розповсюджені шкідливі рослини - борщовик та амброзія.

Комісія вирішила пропонувати Невицькому сільському голові звернутися до суду з позовом про вилучення, які знаходяться у користуванні радгосп - завод "Ужгородський" в землі запасу сільської ради земель.

Відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. ст. 33, 73 Закону України "Про органи місцевого самоврядування в Україні" та ст. ст. 140, 143, 144 Земельного кодексу України, беручи до уваги звернення викладені у рішенні сільської ради від 29.04.2012 року до радгосп - заводу "Ужгородський", складених актів з обстеження земельних ділянок, враховуючи відповідь на звернення до земельної інспекції, комісія пропонує виразити в позовній заяві до суду припинення права постійного користування радгосп - заводу "Ужгородський" згаданих в акті земельних ділянок.

Звернутися до суду з позовом про скасування акту на право постійного користування радгосп - заводом "Ужгородський" у зв'язку із зміною об'єкту користування як цілісного суспільної необхідністю та зміною меж населеного пункту згідно рішення обласної ради від 20.03.2012 року.

Актами обстеження від 17.03.2011 року, від 26.03.2012 року та від 24.03.2012 року також встановлено, що закріплені за радгосп - заводом землі не використовуються і заросли чагарниками. Не проводиться рекультивація земель. Комісія пропонує вилучити земельну ділянку в урочищі "Блатище" та припинити користування радгосп - завод "Ужгородський" в землі запасу Невицької сільської ради як таку, що не використовується за призначенням, та у зв'язку з суспільною необхідністю, розвитком сільгоспвиробництва на території Невицької сільської ради.

Представники відповідача не заперечують та не спростовують того, що вони є користувачами спірної земельної ділянки та не використовують земельні ділянки за цільовим призначенням.

Незважаючи на те, що відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечити використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно п. "г" ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У п. "а" ст. 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Окрім того, станом на 23.01.2013 року у відповідача перед позивачем має місце заборгованість по сплаті земельного податку за користування цими землями в сумі 3 167,24 грн., що підтверджується довідкою Ужгородської МДПІ № 1339/10/19-020 від 28.03.2013 року.

Вищенаведена обставина є також підставою для припинення права користування земельною ділянкою (п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 14) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідно органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку. Аналогічні приписи містяться і в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у господарських спорах, що виникають із земельних відносин.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Таким документом на підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку, який лише посвідчує відповідне право і в зв'язку з виникненням обставин щодо нечинності, визнання недійсним (незаконним) правового акта, який саме породжував права і обов'язки посвідчені таким державним актом, цей державний акт втрачає свою дію.

Тобто Державний акт на право власності на землю є лише документом, що підтверджує певні встановлені факти, події (набуття права власності за рішенням повноважної особи) і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку. Беручи до уваги наведені норми чинного законодавства та факт порушення відповідачем норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок, щодо яких виник спір, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою й задовільняє позовні вимоги та скасування державного акту.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним і не можуть бути підставою для відмови у позові.

Судові витрати суд покладає на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, по вині якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 43, 44-49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Визнати припиненим право користування земельною ділянкою площею 39,1 га: в урочищі "Балтище" - 25,8 га (рілля), в урочищі "Валики" - 13,1 га (пасовище), в урочищі "Нивки" - 0,1 га (під шляхами) та 0,1 га (під господарськими дворами) .

3. Скасувати Державний акт серії II-ЗК № 001697, виданий Невицькою сільською Радою народних депутатів від 12 грудня 1995 року в частині передачі Державному підприємству радгосп-завод "Ужгородський" в постійне користування земельних ділянок площею 39,1 га.

4. Стягнути з Державного підприємства радгосп-завод "Ужгородський" (м. Ужгород, вул. Собранецька, 138; код 413802) на користь Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (с. Невицьке Ужгородського району, вул. Садова, 128; код 04349797) суму 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 26.06.2013 року.

Рішення складено 08.07.2013 року.

Суддя Бобрик Г.Й.