Постанова

від 16.09.2013 по справі 907/384/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 907/384/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Кордюк Г.Т.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський» від 05.07.2013 р. (вх. № 05-05/1405/13 від 15.07.2013 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2013 року

у справі № 907/384/13 (суддя Г.Й.Бобрик),

порушеній за позовом

Позивача: Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Невицьке, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл.,

До відповідача: Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський», с. Сторожниця, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл.,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ,

Про: визнати припиненим право постійного користування Державним підприємством радгосп - заводом «Ужгородський» земельними ділянками площею 39,1 га, які знаходяться в територіальних межах села Невицького Ужгородського району, а саме: в урочищі «Блатище» 25,8 га (рілля); в урочищі «Валики» 13,1 га (пасовище), в урочищі «Нивки» 0,1 га (під шляхами) та 0,1 га (під господарськими дворами) та передати їх в запас Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області; скасувати державний акт (серія ІІ - ЗК № 001697) виданий Невицькою сільською Радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 12 грудня 1995 року в частині передачі Державному підприємству радгосп - заводу «Ужгородський» в постійне користування земельних ділянок площею 39,1 га, а саме: в урочищі «Блатище» 25,8 га (рілля); в урочищі «Валики» 13,1 га (пасовище), в урочищі «Нивки» 0,1 га (під шляхами) та 0,1 га (під господарськими дворами).

За участю представників сторін:

Від апелянта/відповідача: директор Дуганчик С.І. (згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 620595), Бадзелюк П.П. - п/к за довіреністю б/н від 14.05.2013 р.,

Від позивача: сільський голова Лаба М.М. (посвідчення № 1), адвокат Машкаринець Н.І. - п/к за договором № 121 про надання правової допомоги від 01.05.2013 р. (п. 2 Договору),

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не прибув.

Представники сторін, які прибули в дане судове засідання з правами та обов'язками, які визначені у ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України - ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники сторін, які прибули в дане судове засідання подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 15.07.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/384/13 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (а.с. 72).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року (а.с. 73) прийнято апеляційну скаргу від 05.07.2013 р. (вх. № 05-05/1405/13 від 15.07.2013 р.) Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський» до провадження та розгляд скарги призначено на 24.07.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 75-76).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р., за клопотанням Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.08.2013р. (вх. № 05-04/4581/13)(а.с. 105-106), до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство аграрної політики та продовольства України (м. Київ, вул. Хрещатик, 24, п.і. 01001) та розгляд справи відкладено на 14.08.2013 р., про що сторони та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 172) були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією у встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами) порядку.

Ухвалою суду від 14.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 16.09.2013 р. за клопотанням Міністерства аграрної політики та продовольства України (телеграма від 14.08.2013р. вх. № 05-14/267/13)(а.с. 122), про що сторін у справі повідомлено, згідно Інструкції з діловодства господарських судів.

З підстав зазначених у розпорядженні Голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/384/13 замість судді Юрченка Я.О. (перебування у відпустці) введено суддю Кордюк Г.Т.

Від скаржника повноважні представники прибули, надали усні пояснення, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримали, пояснили, що спірною земельною ділянкою відповідач дійсно не користується тривалий час, так як у підприємства немає коштів та техніки, а за отримані від продажу майна погашалася заборгованість по заробітній платі. Вважають, що «просте» невикористання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, через відсутність коштів, хоч і тривалий час, не є підставою для повернення її селищній раді. Просять апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Представники позивача прибули, надіслали письмовий відзив на апеляційну скаргу (а.с. 94-97), надіслали додаткові письмові пояснення по суті справи від 11.09.13р. (вх. № 05-04/5299/13), проти викладеного в апеляційній скарзі заперечили, пояснили, що за відповідачем було закріплено у державне господарювання 106 га землі, що підтверджується рішенням Невицької сільської Ради народних депутатів від 05.12.1992 р., 126 га, що підтверджується рішенням Невицької сільської Ради народних депутатів від 05.12.1992 р., однак, 05.12.1992р. Державний акт на право постійного користування оформлено на 90,4 га землі, тому належить вважати, що в 1992 р. за відповідачем було закріплено 90,4 га. Частину земель відповідачем було повернуто органу місцевого самоврядування, що підтверджується рішенням Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 02.10.2012 р. та залишено в користуванні відповідача 39,1 га земель. Однак, відповідач, в порушення п. 4 Рішення Невицької сільської ради від 02.10.2012 р. не виготовив земельну ділянку 39,1 га акту на право постійного користування землею; протягом десяти років не використовує спірну земельну ділянку за призначенням, систематично не сплачує земельний податок, про що відповідною комісією, кожного року складаються відповідні акти; земельні ділянки, які знаходяться в користуванні відповідача, заросли травою, чагарниками, борщовиком та амброзією. Крім того зазначили, що згідно п. 1 рішень Невицької сільської Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 05.12.1992р. та від 12 квітня 1993 року спірну земельну ділянку було закріплено за Радгоспом-заводом «Ужгородський» строком на 3 (три) роки, однак, Державний акт ІІ-ЗК № 001697 відповідачу було видано на право постійного користування землею, що суперечить вищевказаним рішенням органу самоврядування, відтак, просять рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в дане судове засідання, не прибув (був присутнім у судовому засіданні, яке відбулося 07.08.13р.), ознайомився з матеріалами даної справи (а.с. 121), письмових пояснень не подав (не надіслав); через канцелярію суду надіслав телеграму (вх. № 05-14/328/13 від 16.09.2013 р.) з клопотанням розглядати справу без участі уповноваженого представника Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано телеграму вх. № 05-14/328/13 від 16.09.2013 р., в якій просить суд розглядати справу без участі представника Міністерства аграрної політики та продовольства України, що не суперечить приписам чинного законодавства, є правом сторони у справі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013 року у справі № 907/384/13 (суддя Г.Й.Бобрик) вирішено: позов задовольнити повністю (пункт перший резолютивної частини рішення ). Визнати припиненим право користування земельною ділянкою площею 39,1 га: в урочищі «Балтище» - 25,8 га (рілля), в урочищі «Валики» - 13,1 га (пасовище), в урочищі «Нивки» - 0,1 га (під шляхами) та 0,1 га (під господарськими дворами) (пункт другий резолютивної частини рішення). Скасувати Державний акт серії II-ЗК № 001697, виданий Невицькою сільською Радою народних депутатів від 12 грудня 1995 року в частині передачі Державному підприємству радгосп-завод "Ужгородський" в постійне користування земельних ділянок площею 39,1 га. (пункт третій резолютивної частини рішення ) (а. с. 60-61, 62-68).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідача: ДП радгосп - завод «Ужгородський» звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 907/384/13 в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позову повністю.

Вважає, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та не повно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору.

Щодо не правильного застосування норм процесуального права, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви не вірно було зазначено адресу відповідача та копію позовної заяви було направлено не на ту адресу, за якою відповідач не знаходиться. Крім того зазначив, що адреса відповідача на момент пред'явлення позовної заяви була змінена, про що вищевказані зміни були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ, а відтак, вищевказані обставини відповідно до вимог ч. 1, п. 2, 3 та 6 ст. 63 ГПК України слугували для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

В частині неправильного застосування норм матеріального права апелянт зазначив, що позивач не вірно вважає, що підставою для задоволення позову в частині, що стосується визнання припиненим права постійного користування спірними земельними ділянками є нецільове використання землі та несплати земельного податку, оскільки, на думку відповідача, чинне законодавство не містить прямого визначення поняття «вид використання земельної ділянки», що позивачем не надано (не долучено) до матеріалів справи доказів про те, що відповідач систематично не сплачує кошти згідно земельного податку за користування спірною землею. Також в апеляційній скарзі зазначає, що комісія, яка була створена Невицькою сільською радою та акти складені цією комісією не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, такі перевірки повинна здійснювати державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в Закарпатській області, однак такі перевірки вищевказана інспекція не проводила.

Крім того, вважає, що місцевим судом безпідставно не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, оскільки, Державне підприємство завод - радгосп «Ужгородський» згідно Статуту Державного підприємства підпорядковується центральному органу державної влади, а саме: Міністерству аграрної політики та продовольства України, вважає, що оспорювань ним рішення суду впливає на права та обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки земля, яка є предметом спору, по суті належить державі в особі Центрального органу державної влади.

Як встановлено колегією суддів, позивач: Невицька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи № 04349797, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 89410, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Невицьке, вул. Садова, 128, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 00 № 387011 (а. с. 100).

Відповідач: Державне підприємство радгосп - завод «Ужгородський» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 00413802, місцезнаходження юридичної особи з 12.03.2013 року: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 62, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 620595 (а. с. 28), Статутом (нова редакція) дата реєстрації якого 05.03.2013р. номер запису: 13241050009005293 (а.с. 45), попереднє місцезнаходження відповідача: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 138 (згідно п. 1.2. Статуту ДП радгоспу - заводу «Ужгородський» (а.с. 43-50).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство аграрної політики та продовольства України є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37471967, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки в даній справі предметом дослідження є, зокрема, рішення Невицької сільської Ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 05.12.1992р. та рішення цієї ж Ради від 12 квітня 1993 року, відтак в галузі земельних відносин, має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло право.

Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», який діяв на час постановлення вищезазначених рішень (з дня набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997 р. (№ 280/97-ВР) він втратив чинність) передбачав для місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого самоврядування на території сіл, селищ та міст повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок.

Оскільки правовідносини між тими самими сторонами продовжують існувати на даний час, до них належить застосовувати чинне законодавство та нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, на дату, з якої виникло право.

Згідно преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (із наступними змінами і доповненнями), цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Разом з тим, на дату прийняття рішень Невицькою сільською Радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 05.12.1992р. та рішення цієї ж Ради від 12 квітня 1993 року був чинним Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ (втратив чинність у зв'язку із набранням чинності з 1 січня 2002 року Земельним кодексом України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ), за приписами якого (стаття 12), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належало право: а) розпоряджатися землями територіальних громад; передачі, надання та вилучення земельних ділянок державної, колективної та приватної власності на підставі рішення відповідної Ради, в межах її компетенції; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; встановлення та зміна меж; вирішення земельних спорів тощо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі, в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року господарському суду підсудний даний спір про припинення права на земельну ділянку з передбачених Земельним кодексом України підстав.

Спірні земельні ділянки (урочища «Блатище», «Довгі дільниці», «Вузькі»/сад/, «Парцели»/сад/, «Валики») сільськогосподарського призначення належали до земель запасу Невицької сільської ради, знаходяться на території населеного пункту с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області та були закріплені в державному господарюванні за радгосп-заводом «Ужгородський» на підставі відповідних рішень Невицької сільської Ради народних депутатів, ухвалених на сесіях, строком на три роки.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 05.12.1992 р. рішенням Невицької сільської Ради народних депутатів, яке прийнято на другому засіданні другої сесії двадцять другого скликання (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 139 , копія - а.с. 12 ) було вирішено: 1. Закріпити за радгоспом - заводом «Ужгородський» 106 га сільськогосподарських угідь в державне господарювання строком на три роки без права приватизації, згідно з додатком - І (список земель, що закріплюються за радгосп - заводом «Ужгородський»): 1. Урочище «Блатище» - 37 га; 2. Урочище «Довгі дільниці» - 18 га; 3. Урочище «Вузькі» /сад/ - 18 га; 4. Урочище «Парцели» /сад/ - 33 га (а. с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Невицької сільської Ради народних депутатів від 12.04.1993 р., прийнятого на четвертій сесії двадцять другого скликання, внесено зміни до рішення Невицької сільської Ради народних депутатів від 05.12.1992 р. (п. 1) та закріплено за Радгосп-заводом «Ужгородський» 126 га с/г земель в державне господарювання строком на три роки без права приватизації (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 140, копія - а.с. 14 ) та видано Державний Акт на право постійного користування землею ІІ-ЗК № 001697 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 141-143, копія - а. с. 8-11 ), в якому зазначено, що землекористувачу (ДП радгосп завод «Ужгородський») надається у постійне користування 90,4 га землі. Землю надано в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва.

Як випливає із тексту рішення Невицької сільської Ради народних депутатів /четверта сесія двадцять другого скликання/ від 12.04.1993 р. сільською Радою вирішено: 1. Внести зміни до рішення другого засідання другої сесії двадцять другого скликання від 05.12.1992 р. «про передачу і закріплення земель в державне господарювання за радгосп - заводом «Ужгородський» і викладено в такій редакції: закріпити за радгосп - заводом «Ужгородський» 126 га с/г угідь в державне господарювання строком на 3 (три) роки без права приватизації в таких урочищах: «Блатище» - 37га; «Валики» - 38га; «Вузькі» - /сад/ - 18га; «Парцели» - /сад/ - 38га; 2. Земельні угіддя в урочищі «Довгі дільниці» /18га/ згідно цього вибору земельних угідь під огороди громадянам села Невицьке від 14 квітня 1992 року залишити за сільською радою як межі запасу (а. с. 14 та а.с. 140).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що Невицька сільська рада, здійснюючи відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 9, 33, 34, 47), Земельного кодексу України (ст. ст. 12, 188, 189), Закону України «Про землеустрій» (ст. 19) державний контроль за використанням і охороною земель, та самоврядний контроль у сфері використання та охорони земель, віднесених до території сільської ради.

Статтею 33 Земельного кодексу України, визначено повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, саме до відання цих органів належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель. Ці повноваження для відповідних виконавчих органів є делегованими.

Рішенням Невицької сільської ради від 25 листопада 2010 року, прийнятого на другому засіданні першої сесії УІ скликання, на підставі ст.ст. 26, 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада вирішила: 1. Утворити постійну депутатську комісію сільської ради із земельних питань, у складі: Бурлаков Володимир Петрович, Вагера Реґіна Юріївна, Лабецька Надія Іванівна, Мазур Іван Федорович, Материка Юрій Юрійович, Стегура Юрій Юрійович, Угрин Микола Михайлович (оригінал рішення оглянуто у судовому засіданні , належним чином засвідчена копія - а.с. 128).

На підставі вищенаведеного та відповідно до Положення про постійні комісії Невицької сільської ради УІ скликання (а.с. 129-137), яке затверджено 12 січня 2011 року рішенням І засідання ІІІ сесії Невицької сільської ради шостого скликання, як Додаток до рішення (далі за текстом - Положення), позивачем створено постійні комісії із земельних питань, які проводили перевірку земельних ділянок в натурі на території та за межами населеного пункту с. Невицьке.

За результатами перевірки було складено відповідні Акти-обстеження: № 1 від 17.03.2011 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 144, копія - а.с. 20) з зазначенням земельної ділянки, яка комісійно обстежувалася (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 145), № 2 від 13 вересня 2011р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 146) з зазначенням земельної ділянки, яка комісійно обстежувалася (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 147), № 3 від 26.03.2012 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 148) з зазначенням земельної ділянки, яка комісійно обстежувалася (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 149), та № 4 від 24.09.2012 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 150) з зазначенням земельної ділянки, яка обстежувалася (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 151) (копії - на а. с. 20-22), з тексту яких вбачається та комісійно встановлено, що при обстеженні земель, які знаходяться в користуванні Радгосп - заводу «Ужгородський» на території Невицької сільської ради знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля) площею 25га, згідно звірки радгосп - заводу та сільської ради. За радгосп - заводом, ще закріплені пасовища, які також не використовуються і заросли чагарниками. Земельна ділянка в урочищі «Блатище» вже більше 10 років не використовується, вона заросла бур'янами та чагарниками. Не проводиться рекультивація земель. Вказані вище Акти - обстеження підписані членами комісії та затверджені Невицьким сільським головою М.М. Лаба.

29 квітня 2012 року рішенням Невицької сільської ради Ужгородського району, прийнятого на другому засіданні десятої сесії УІ скликання, вирішено направити звернення до радгосп-заводу «Ужгородський» про передачу в землі запасу Невицької сільської ради земель, які були надані у постійне користування для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення другого засідання другої сесії двадцять першого скликання Невицької сільської Ради народних депутатів від 5 грудня 1992 року, у зв'язку з тим, що ці землі вже багато років не використовуються, радгосп-завод «Ужгородський» припинив свою діяльність і проводиться його ліквідація. Радгосп-завод має заборгованість по сплаті земельного податку (п. 1 рішення) (оригінал рішення оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 157). Вказане рішення відповідачем не оскаржено у встановленому законом порядку та відповідачем не виконано.

24 вересня 2012 року рішенням Невицької сільської ради Ужгородського району, прийнятого на 1 засіданні дванадцятої сесії УІ скликання, вирішено: 1. Припинити право постійного користування земельними ділянками радгосп-заводу «Ужгородський» загальною площею 34,0 га ріллі в с. Невицьке, ур. «Вузкі» та перевести земельні ділянки в землі запасу сільської ради (п. 1 рішення). Враховуючи зміни у площі, рекомендувати радгоспу-заводу «Ужгородський» виготовити документи на право постійного користування землею (п. 2 рішення) (оригінал рішення оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 158). Вказане рішення відповідачем не оскаржено у встановленому законом порядку та відповідачем не виконано.

На підставі вищенаведеного, рішенням Невицької сільської ради Ужгородського району, прийнятого 2 жовтня 2012 року на 2 засіданні дванадцятої сесії VI скликання «Про земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні радгосп - заводу «Ужгородський» (оригінал рішення оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 159, копія - а.с. 15) вирішено: 1. Затвердити планово-картографічний матеріал з нанесенням земель, які знаходяться в постійному користуванні радгосп - заводу «Ужгородський», відповідно з додатком 1 (п. 1 рішення). 2. Затвердити узгоджену з радгосп - заводом «Ужгородський» експлікацію земель, які залишаються в постійному користуванні радгосп - заводу «Ужгородський», загальною площею 39,1 га, згідно з додатком 2, в тому числі:

- ріллі, площею 25,0 га;

- пасовища, площею 13,1 га;

- двори, площею 0,1 га;

- шляхи, площею 0,1 га;

- чагарники, площею 0,80 га.

3. Внести зміни до форми 6-ЗЕМ по власниках землі, угіддях та землекористувачах з урахуванням цього та вже прийнятих сільською радою рішень щодо припинення права користування землями. 4. Рекомендувати радгосп - заводу «Ужгородський» виготовити державний акт на право постійного користування землею з урахуванням землі, які знаходяться в користуванні. 5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію із земельних питань та спеціаліста ІІ категорії сільської ради (землевпорядника).

Вказане рішення відповідачем не оскаржено у встановленому законом порядку та відповідачем не виконано.

З вищенаведеного рішення вбачається, що відповідачем було частково повернуто Невицькій сільській раді земельні ділянки та залишено за ним 39,1 га для постійного користування земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем.

Однак відповідач на вказані земельні ділянки 39,1 га не виготовив Державного акту на право постійного користування зменшеним розміром земельних угідь, тобто не виконав приписів п. 4 рішення Невицької сільської ради Ужгородського району, прийнятого 2 жовтня 2012 року на 2 засіданні дванадцятої сесії VI скликання «Про земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні радгосп - заводу «Ужгородський».

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень, які є обов'язковими до виконання.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частини І, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 13.03.2013 р. комісією було складено Акт земельної та узгоджувальної комісії щодо обстеження земель, які знаходяться в користуванні радгосп - заводу «Ужгородський» на території Невицької сільської ради, який складено в письмовій формі, підписано членами комісії та затверджено Невицьким сільським головою (оригінал рішення оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія - а.с. 152 - 152/зворот, копія - а. с. 16-17), в якому зазначено, що при обстеженні земельних ділянок в натурі, які рахуються за ДП радгосп - заводом «Ужгородський» на території та за межами населеного пункту с. Невицьке, комісією в цілому не виявлено ніяких ознак сільськогосподарського оброблення земель. Земельні ділянки, де раніше була рілля та пасовища, заросли чагарниками, кущами та деревами; що дає підставу стверджувати, що протягом останніх десяти і більше років радгосп - завод взагалі не обробляв вищевказані сільськогосподарські угіддя на що були складені акти обстеження. На угіддях, що закріплені за радгосп - заводом широко розповсюджені шкідливі рослини - борщовик та амброзія.

З зазначеного Акту вбачається, що на теперішній час в користуванні радгосп - заводу «Ужгородський» на території Невицької сільської ради знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля) площею 25 га, чагарники - 0,8 га (урочище «Блатище» - в межах населеного пункту), пасовища - 13,1 га (урочище «Валики» за межами населеного пункту) господарський двір - 0,1 га та під шляхами - 0,1 га ( в межах урочище «Нивки»).

Висновками комісії запропоновано Невицькому сільському голові звернутися до суду з позовом про вилучення, які знаходяться у користуванні радгосп - завод «Ужгородський» в землі запасу сільської ради земель (абзац перший висновків комісії (а.с. 152/зворот).

Відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. ст. 33, 73 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» та ст. ст. 140, 143, 144 Земельного кодексу України, беручи до уваги звернення викладені у рішенні Невицької сільської ради від 29.04.2012 року до радгосп - заводу «Ужгородський», складених актів з обстеження земельних ділянок, враховуючи відповідь на звернення до земельної інспекції, комісія пропонує виразити в позовній заяві до суду припинення права постійного користування радгосп - заводу «Ужгородський» згаданих земельних ділянок (абзац другий висновків комісії) та звернутися до суду з позовом про скасування акту на право постійного користування радгосп - заводом «Ужгородський» у зв'язку із зміною об'єкту користування як цілісного суспільної необхідністю та зміною меж населеного пункту згідно рішення обласної ради від 20.03.2012 року (абзац третій висновків комісії (а.с. 152/зворот).

Як уже було вище наведено, Актами - обстеження № 1 від 17.03.2011 року, № 2 від 13 вересня 2011 р., № 3 від 26.03.2012 року та № 4 від 24.09.2012 року встановлено, що закріплені за радгосп - заводом «Ужгородський» землі не використовуються і заросли чагарниками. Не проводиться рекультивація земель. Комісія пропонує вилучити земельну ділянку в урочищі «Блатище» та припинити користування радгосп - завод «Ужгородський» в землі запасу Невицької сільської ради як таку, що не використовується за призначенням, та у зв'язку з суспільною необхідністю, розвитком сільгоспвиробництва на території Невицької сільської ради.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулося 16.09.2013 р., директором ДП радгосп-завод «Ужгородський» Дуганчик Степаном Івановичем, надано суду пояснення, що у зв'язку з відсутністю коштів та сільськогосподарської техніки, спірна земельна ділянка не використовується, не заперечує того факту, що земельні ділянки: рілля 25,8 га в урочищі «Блатище» заросла багаторічними травами та чагарниками, на пасовищах 13,1 га в урочищі «Валики» худоба не випасається за відсутністю у радгосп-заводу останньої, як і не використовують землі під шляхами, через відсутність техніки, а отримані кошти з продажу майна радгосп-заводу «Ужгородський» були спрямовані на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам радгосп - заводу «Ужгородський».

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечити використання землі за цільовим призначенням.

Пунктом «г» ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У п. "а" ст. 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться оригінал довідки «Про надання відповіді» за № 1339/10/19-020 від 28.03.2013 р. Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, з якого вбачається, що станом на 27.03.2013 р. заборгованість радгосп - заводу «Ужгородський» по «Земельному податку з юридичних осіб» перед Невицькою сільською радою складає 3167,24 грн. Дана заборгованість виникла 19.01.2012 р. (а. с. 24).

Зазначена обставина є також підставою для припинення права користування земельною ділянкою (п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 14) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідно органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у господарських спорах, що виникають із земельних відносин».

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Таким документом на підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку, який лише посвідчує відповідне право і в зв'язку з виникненням обставин щодо нечинності, визнання недійсним (незаконним) правового акта, який саме породжував права і обов'язки посвідчені таким державним актом, цей державний акт втрачає свою дію.

Тобто Державний акт на право власності на землю є лише документом, що підтверджує певні встановлені факти, події (набуття права власності за рішенням повноважної особи) і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку.

Беручи до уваги наведені норми чинного законодавства та факт порушення відповідачем норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок, щодо яких виник спір, та не сплати систематично земельного податку, місцевий суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою та скасування Державного акту.

Щодо тверджень апелянта, що місцевим судом не правильного застосування норми процесуального права, оскільки, як вважає скаржник, позивачем при поданні позовної заяви не вірно було зазначено адресу відповідача та копію позовної заяви було направлено на не вірну адресу, за якою відповідач не знаходиться, а відтак, вищевказані обставини відповідно до вимог ч. 1, п. 2, 3 та 6 ст. 63 ГПК України слугували для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3, п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» визначено, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 29, 36, 41, 56), представники сторін (від позивача - Лаба М.М., від відповідача - Бадзелюк Петро Петрович, представник за довіреністю від 14.05.2013 року (оригінал довіреності - а.с. 27) брали участь в судових засіданнях при розгляді даної справи у місцевому господарському суді, подавали докази (а.с. 43-50), відповідачем подано: письмове заперечення на позов (а.с. 32-35), письмове пояснення по справі (а.с. 39-40), клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 51), додаткові пояснення по справі (а.с. 52), клопотання про залучення третьої сторони (а.с. 53-54), клопотання про продовження строків розгляду справи (а.с. 55), отже під час розгляду справи в місцевому господарському суді було з'ясовано місцезнаходження відповідача, відтак поштова кореспонденція направлялась на юридичну адресу скаржника.

Враховуючи вищенаведені обставини не зазначення у позовній заяві поштової адреси відповідача не можуть слугувати підставою для скасування рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 907/384/13.

Щодо тверджень апелянта/відповідача, що місцевим господарським судом, всупереч ст. 27 ГПК України, не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, чим порушено норми процесуального права, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Як зазначено вище у даній постанові, Відповідач: Державне підприємство радгосп - завод «Ужгородський» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 00413802, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 62, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 620595 (а. с. 28).

Згідно п. 1.1. Статуту Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський» (нова редакція) затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року № 133, державна реєстрація якого проведена 05.03.2013 р. номер запису: 13241050009005293 (чинного на момент прийняття спірного рішення) (а. с. 45-50), Державне підприємство радгосп-завод «Ужгородський» засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Уповноважений орган управління) і підзвітним йому.

Державне підприємство радгосп-завод «Ужгородський» є юридичною особою та має закріплене за ним майно (п. 4.1. Статуту). Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації і здійснює через свої органи. Місцезнаходження підприємства: 88421, Україна, Закарпатська область, м. Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, 62 ( п. 2.3. Статуту).

Пунктом 5.6 Статуту Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський» (нова редакція) передбачено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства.

Право господарського відання майном, закріпленим за Підприємством, виникає з дати підписання акта приймання-передачі (п. 5.4. Статуту). Згідно п. 5.8. Статуту ДП радгосп-завод «Ужгородський» за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, може відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів Підприємства. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, Підприємство має право лише в межах повноважень та у спосіб передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України. Пунктом 5.9. Статуту передбачено, що передача майнових об'єктів, що належать до основних фондів Підприємства, під заставу, здійснюється у спосіб, встановлений законодавством України, за погодженням із Уповноваженим органом управління, а за попередньою згодою вказаного органу, Підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності (п. 5.10 Статуту). В установленому законодавством порядку Уповноважений орган управління та інші органи державної влади здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за Підприємством державного майна та коштів, здійсненням господарської діяльності Підприємства (п. 5.12 Статуту).

З аналізу пунктів Статуту відповідача вбачається, що Статут ДП радгосп-завод «Ужгородський» (нова редакція) містять вичерпний перелік підстав та обставин, коли необхідна пряма згода (дозвіл) Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо господарського відання майном Підприємства (вичерпний перелік майна підприємства - п. 5.1. - 5.2. Статуту).

Відповідно до п. 4.8. Статуту (нова редакція) держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов'язаннями Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління, крім випадків, встановлених законом .

Доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про те, що спірні земельні ділянки «по суті належать державі в особі центрального органу державної влади», за твердженнями апелянт, а в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, ні відповідачем ні третьою особою суду не представлено.

Згідно статті 62 ГК України - установчим документом підприємства, як організаційної форми господарювання є статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов'язковим як для всіх учасників цього підприємства, так і для самого підприємства як юридичної особи. На підставі статуту підприємство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає цивільна дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (передбачена частиною 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

З метою об'єктивного розгляду та встановлення всіх обставин справи, як зазначено в апеляційній скарзі, Львівським апеляційним господарським судом було задоволено клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с. 105-106) та залучено до участі у справі відповідно до ст. 27 ГПК України Мінагрополітики України до участі у даній справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. (а.с. 116-118), надано дозвіл його представнику на ознайомлення з матеріалами даної справи (а.с. 121), за клопотанням Мінагрополітики України від 14.08.13 р. (а.с. 122) 14.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 16.09.2013 р. (а.с. 169-171).

З вищенаведеного вбачається, що не залучення місцевим господарським судом у якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство аграрної політики та продовольства України, жодним чином не впливає на законність рішення місцевого суду.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Разом з тим належить зазначити, що подані позивачем до клопотання за вх. № 05-04/4749/13 від 14.08.2013 р. додаткові докази, які не були предметом дослідження та доказування у суді першої інстанції, а саме: оригінал Акту обстеження земельної ділянки від 06.08.2013 р. № 04/05/00001 (а.с. 125), оригінал листа про надання відповіді від 06.08.2013р. № 36/9/1г-01 (а.с. 127) та Акт-обстеження від 30 липня 2013р. (а.с. 154), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені документи не були предметом дослідження судом першої інстанції, оформлені після постановлення судового рішення у даній справі (26.06.2013 р.), про їх існування місцевий господарський суд не знав та не міг знати, оскільки вони на дату ухвалення судового рішення (26.06.2013 р.) ще не існували, відтак вказані документи не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні ст. 33 та 34 ГПК України.

Документи долучені позивачем до клопотання вх. № 05-04/4749/13 від 14.08.2013 р., оригінали яких оглядалися в судовому засіданні та копії яких є в матеріалах справи, в повному обсязі досліджувалися місцевим господарським судом, тому їх доручення не суперечить приписам чинного законодавства.

Згідно з ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача: Державного підприємства радгосп - завод «Ужгородський» залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013р. у справі № 907/384/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 27, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013 року у справі № 907/384/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

В судовому засіданні 16.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2013 р.