Постанова

від 03.07.2013 по справі 826/6890/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2013 року № 826/6890/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» (далі по тексту також - позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі також - відповідач), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року №0000062260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 87 011,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 753,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року №0000052260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 100 063,00 грн.;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо невизнання податкового кредиту в сумі 87 011,00 грн. та валових витрат в сумі 435 055,00 грн., визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпекс-СВ-Т» за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 088,27 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім гривень 27 копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, висновки, викладені відповідачем у акті перевірки не відображують фактичних обставин справи, відтак просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. 12.06.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі Податковий кодекс) на підставі наказу від 10.12.2012р. №2058 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» (37266516) за період липень 2011р., за результатами якої складено Акт №6035/22-621-24587263 (далі Акт), яким встановлені порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.20.1.6 ст.201 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

На підставі виявлених порушень, 03.01.2013р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000062260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 87 011,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 753,00 грн. та №0000052260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 100 063,00 грн.

Як слідує із акту перевірки, доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базуються на відомостях, відображених у матеріалах перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпекс -СВ-Т» (зокрема, акту від 07.05.2012р. №1162/22-3/37266516, від 16.07.2012р. №2460/22-3/-37266516), в яких зазначено, що вказаний суб'єкт господарювання не має умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на переконання відповідача свідчить про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпекс -СВ-Т», а відтак позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у відповідного контрагента.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача з огляду на їх невідповідність імперативним приписам чинного законодавства.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд, керуючись податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних рішень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як слідує із матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпекс -СВ-Т».

27.07.2012р. відповідач звернувся до позивача з запитом №7670/10/22-711 з питань взаємовідносин з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» (код ЄДРПОУ 37266516) за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р.

08.07.2012р. позивачем на виконання запиту контролюючого органу №7670/10/22-711 надано витребовувані документи.

Згідно запитів відповідача від 01.10.2012р. №11282/10/22-711 та 22.11.2012р. №14738/10/22-711 у позивача витребовувано документи з питань взаємовідносин з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» (код ЄДРПОУ 37266516) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

Так, 15.10.2012р. та 04.12.2012р. позивачем надано пояснення на вищевказані запити та витребовувані відповідачем документи, зокрема: копії протоколів договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, картки рахунків 36, 6852, оборотно - сальдову відомість по рахунку 23 по контрагенту - ТОВ «Альпекс -СВ-Т».

Проте, 10.12.2012р. відповідачем видано наказ №2058 «Про проведення позапланової виїзної перевірки позивача, в той час, як ст. 78 Податкового кодексу визначений вичерпний перелік правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.78.1.1. ст. 78 ПКУ);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (п. 78.1.2 ст. 78 ПКУ);

- платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби (п. 78.1.3 ст. 78 ПКУ);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п. 78.1.4 ст. 78 ПКУ);

- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки (п. 78.1.5 ст.78 ПКУ);

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (п. 78.1.7 ст.78 ПКУ);

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (п. 78.1.8 ст.78 ПКУ).

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства, з урахуванням підтвердженості матеріалами справи надання позивачем усіх витребовуваних документів на запити податкового органу, та за відсутності інших визначених ПКУ підстав, наказ про проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» прийнято з порушенням норм матеріального права.

Проте всупереч вищезазначених обставин, відповідачем з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що спірні податкові повідомлення - рішення №0000062260, №0000052260, прийняті за наслідком виявлених у ході документальної позапланової перевірки порушень, оскаржувались позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 2527/10/12-1-03 від 15.03.2013 року зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Крім того, за наслідками розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України рішенням №637/6/99-99/10115 від 15.04.2013 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03 січня 2013р. №0000052260, № 0000062260, рішення про розгляду первинної скарги, та позивача залишено без задоволення.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03 січня 2013р. суд виходив із наступного.

ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» зареєстровано 27 грудня 1996 року в Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації.

Основним видом діяльності товариства є «Інша допоміжна діяльність у сфер транспорту» (код за КВЕД 52.29), зокрема в частині - діяльність митних брокерів, видача й одержування транспортної документації та накладних, експедиція вантажів тощо.

Відповідно до ст. 405 Митного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» здійснює своє діяльність на підставі ліцензії серія АВ № 480132 від 06.07.2009 р. (рішення № 634).

Згідно з нормами ст. 416 гл. 59 Митного кодексу України митний брокер - ц підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційною призначення, які переміщуються через митний кордон України, провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.

Відповідно до ст. 417 Митного кодексу України взаємовідносини митного брокера особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Так, як встановлено з пояснень позивача, враховуючи те, що процедура здійснення декларування товарів та транспортних засобі вимагає оформлення великої кількості документів, він під час проведення такс процедури не має можливості самостійно в межах робочого часу здійснити всі необхідні дії щодо декларування та у зв'язку з вищезазначеним з метою виконання допоміжних функцій ТОВ«ІМПЕЛ КО ЛТД» укладає відповідні договори про надання таких послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Альпекс-СВ-Т» є постачальником послуг щодо підготовки документів та вантажів позивача до подальшого митного оформлення.

При цьому, встановлено, що на момент проведення господарських операцій, щодо яких була здійснена вищезазначена перевірка, а саме липень 2011 року, ТОВ «Альпекс-СВ-Т» не було ліквідовано, дальність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, контрагент позивача мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Водночас, чинне законодавство визначає персоніфікованість відповідальності, а відтак якщо постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на віднесення до валових витрат, витрат понесених при здійсненні господарської діяльності та сформований на основі здійснених господарських операцій податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого суб'єкта правовідносин, який допустив відповідні порушення, а тому сама по собі несплата палатку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та віднесення сплачених сум до валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Проте, відповідачем не доведено, та в ході судового розгляду справи не встановлено підтвердження наявності у господарській діяльності позивача умислу на укладення угод з контрагентом ТОВ «Альпекс-СВ-Т», спрямованих на ухилення від сплати податків. Відтак, такі доводи відповідача базуються на припущеннях та є документально непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Як слідує із матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивач та ТОВ «Альпекс-СВ-Т» були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ.

Відповідачем в акті перевірки від 21.12.2012 року зазначено про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Альпекс-СВ-Т» було анульовано 26.12.2011 року, тобто майже через півроку після фактичних взаємовідносин позивача з ТОВ «Альпекс-СВ-Т».

Більш того, посилання відповідача на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.07.2012 р. № 2460/22-3/-37266516 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Альпекс-СВ-Т» (код ЄДРПОУ 37266516) за період квітень, травень, липень, жовтень 2011 р.» та від 07.05.2012 р. № 1162/22-3/-37266516 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Альпекс-СВ-Т» (код ЄДРПОУ 37266516) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.» не є належними доказами з огляду на те, що відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 06.02.2012 року у справі № 5009/305/12 ТОВ «Альпекс-СВ-Т» було визнано банкрутом ще 06 лютого 2012 року , 06 червня 2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а 18 червня 2012 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

При цьому, в акті перевірки, відповідач посилається на інформацію, що міститься в службовій записці без дати та номеру ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якої, ТОВ «Альпекс-СВ-Т» зареєстровано в будинку 114 по вулиці Дзержинського в місті Запоріжжя.

Відповідно ж до даних, розміщених на веб-сайті Єдиного державного реєстру, така перереєстрація юридичної адреси була здійснена ще 29 грудня 2011 року.

Таким чином, встановлення факту відсутності чи наявності необхідних умов для здійснення господарської діяльності ТОВ «Альпекс-СВ-Т» здійснено податковим органом за невірною юридичною адресою та у період після скасування державної реєстрації юридичної особи, що є недопустимим в силу закону.

Більш того, суд звертає увагу на те, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, не приймаються судом до уваги, позаяк, чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В той час, в залежності від специфіки виду діяльності суб'єкт господарювання у разі виникнення такої потреби, може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Водночас, податковим органом не взято до уваги, імперативні приписи цивільного законодавства, які регламентують порядок подання послуг, так зокрема ст. 902 ЦКУ, згідно якої виконавець повинен надати послугу особисто. При цьому, отримання позивачем відповідних послуг підтверджується належними документами.

Так, у період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Альпекс-СВ-Т» було укладено два договори від 25.01.2011 року №№ 45 та 46, за якими позивачем фактично сплачено кошти на загальну суму 522 066,19 грн. 19 коп., в тому числі ПДВ - 87 011,03 грн. 03 коп., що підтверджується наступними документами:

- актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2011р. №ОУ-61; від 21.07.2011р. №ОУ-62; від 31.07.2011р. №ОУ-67; від 31.07.2011р. №ОУ-70;

- податковими накладними: від 11.07.2011р. №1, від 21.07.2011р. №3, від 31.07.2011р. №16, від 31.07.2011р. №17.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищевикладених приписів законодавства, суд прийшов до виноску про те, що первинні документи, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах судової справи, підтверджують факт здійснення ТОВ «Альпекс-СВ-Т» господарських операцій та отримання послуг позивачем, позаяк місять усі обов'язкові реквізити, визначені на законодавчому рівні, та свідчить про правомірність відображення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з придбанням послуг.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією -товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В ході судового розгляду справи встановлено, що витрати ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» щодо послуг ТОВ «Альпекс-СВ-Т» були понесені з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу, що підтверджується наявними договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними та документами з митного оформлення вантажів контрагентів, складеними позивачем.

З аналізу первинних документів випливає, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Особливу увагу суд звертає на те, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» та ТОВ «Альпекс-СВ-Т» були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджене податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту сумі податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто для формування податкового кредиту платник податку повинен мати належним чином оформлену податкову накладну.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупці (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплені печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної ; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/ послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) види цивільно - правового договору.

При цьому, згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та «матеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів правомірно віднесено витрати за операціями з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» щодо отриманих послуг на суму 435 055,16 грн. до складу валових витрат, при цьому заниження податку на додану вартість на суму 87 011, 00 грн. в ході судового розгляду справи не була підтверджене належними та допустимими доказами.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкового кредиту в сумі 87 011,00 грн. та валових витрат в сумі 435 055,00 грн., визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпекс-СВ-Т» за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., то така вимога на переконання суду не може бути самостійним предметом судового розгляду, позаяк такі дії проявились у винесенні податкових повідомлень - рішень №0000062260, 0000052260, які і є предметом даного спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість частини позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 72, ч. 6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року №0000062260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 87 011,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 753,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року №0000052260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 100 063,00 грн. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2 088,27 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім гривень 27 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур