Ухвала

від 05.11.2013 по справі 826/6890/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6890/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ КО ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 6035/22-621-24587263, яким встановлені порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 статті 201 та пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

На підставі виявлених порушень, 03 січня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000062260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 87 011, 00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 753, 00 грн. та № 0000052260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 100 063, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Альпекс-СВ-Т».

27 липня 2012 року відповідач звернувся до позивача з запитом № 7670/10/22-711 з питань взаємовідносин з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

08 липня 2012 року позивачем на виконання запиту контролюючого органу № 7670/10/22-711 надано витребовувані документи.

Згідно запитів відповідача від 01 жовтня 2012 року № 11282/10/22-711 та 22 листопада 2012 року № 14738/10/22-711 у позивача витребовувано документи з питань взаємовідносин з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року.

15 жовтня 2012 року та 04 грудня 2012 року позивачем надано пояснення на вищевказані запити та витребовувані відповідачем документи, зокрема: копії протоколів договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, картки рахунків 36, 6852, оборотно-сальдову відомість по рахунку 23 по контрагенту - ТОВ «Альпекс-СВ-Т».

Проте, 10 грудня 2012 року відповідачем видано наказ № 2058 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до п. 78.1.1 статті 78 ПК України - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства, з урахуванням підтвердження матеріалами справи надання позивачем усіх витребовуваних документів на запити податкового органу, та за відсутності інших визначених ПК України підстав, наказ про проведення перевірки ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» прийнято з порушенням норм матеріального права.

Між тим, всупереч вищезазначених обставин, відповідачем з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» зареєстровано 27 грудня 1996 року в Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації.

Основним видом діяльності товариства є «Інша допоміжна діяльність у сфер транспорту» (код за КВЕД 52.29), зокрема в частині - діяльність митних брокерів, видача й одержування транспортної документації та накладних, експедиція вантажів тощо.

Відповідно до статті 405 Митного кодексу України та статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» здійснює своє діяльність на підставі ліцензії серія АВ № 480132 від 06 липня 2009 року.

Згідно з нормами статті 416 Митного кодексу України - митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційною призначення, які переміщуються через митний кордон України, провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.

Відповідно до статті 417 Митного кодексу України - взаємовідносини митного брокера особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Альпекс-СВ-Т» є постачальником послуг щодо підготовки документів та вантажів позивача до подальшого митного оформлення.

В період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Альпекс-СВ-Т» було укладено два договори від 25 січня 2011 року №№ 45 та 46, за якими позивачем фактично сплачено кошти на загальну суму 522 066, 19 грн., в тому числі ПДВ - 87 011, 03 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджене податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту сумі податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто для формування податкового кредиту платник податку повинен мати належним чином оформлену податкову накладну.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупці (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплені печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/ послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) види цивільно - правового договору.

При цьому, згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та «матеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Як встановлено ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищевикладених приписів законодавства, колегія суддів прийшов до виноску про те, що первинні документи, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах судової справи, підтверджують факт здійснення ТОВ «Альпекс-СВ-Т» господарських операцій та отримання послуг позивачем, позаяк місять усі обов'язкові реквізити, визначені на законодавчому рівні, та свідчить про правомірність відображення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з придбанням послуг.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на момент проведення господарських операцій, щодо яких була здійснена вищезазначена перевірка, а саме липень 2011 року, ТОВ «Альпекс-СВ-Т» не було ліквідовано, дальність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, контрагент позивача мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство визначає персоніфікованість відповідальності, а відтак якщо постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на віднесення до валових витрат, витрат понесених при здійсненні господарської діяльності та сформований на основі здійснених господарських операцій податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого суб'єкта правовідносин, який допустив відповідні порушення, а тому сама по собі несплата палатку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та віднесення сплачених сум до валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивач та ТОВ «Альпекс-СВ-Т» були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в акті перевірки, відповідач посилається на інформацію, що міститься в службовій записці без дати та номеру ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якої, ТОВ «Альпекс-СВ-Т» зареєстровано в будинку 114 по вулиці Дзержинського в місті Запоріжжя.

Відповідно ж до даних, розміщених на веб-сайті Єдиного державного реєстру, така перереєстрація юридичної адреси була здійснена ще 29 грудня 2011 року.

Таким чином, встановлення факту відсутності чи наявності необхідних умов для здійснення господарської діяльності ТОВ «Альпекс-СВ-Т» здійснено податковим органом за невірною юридичною адресою та у період після скасування державної реєстрації юридичної особи, що є недопустимим в силу закону.

Доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, не приймаються судом до уваги, позаяк, чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В той час, в залежності від специфіки виду діяльності суб'єкт господарювання у разі виникнення такої потреби, може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

В ході судового розгляду справи встановлено, що витрати ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» щодо послуг ТОВ «Альпекс-СВ-Т» були понесені з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу, що підтверджується наявними договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними та документами з митного оформлення вантажів контрагентів, складеними позивачем.

З аналізу первинних документів випливає, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів правомірно віднесено витрати за операціями з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» щодо отриманих послуг на суму 435 055, 16 грн. до складу валових витрат, при цьому заниження податку на додану вартість на суму 87 011, 00 грн. в ході судового розгляду справи не була підтверджене належними та допустимими доказами.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкового кредиту в сумі 87 011, 00 грн. та валових витрат в сумі 435 055, 00 грн., визначених ТОВ «ІМПЕЛ КО ЛТД» за операціями з ТОВ «Альпекс-СВ-Т» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, то така вимога, як було вірно встановлено судом першої інстанції, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки такі дії проявились у винесенні податкових повідомлень - рішень № 0000062260, № 0000052260, які і є предметом даного спору.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.