Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2013 р. Справа №805/7600/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: о 13 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратиум» про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Єрмак М.В., дов. № 821/08 від 15.01.2013 р.
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька звернулися до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратиум» про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між відповідачем та ОСОБА_2 (далі - покупець) 29.05.2012 року було укладено договір купівлі - продажу автомобіля. Покупцем при реєстрації вказаного автомобіля було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3816,00 грн. (3% від вартості автомобіля). Не погоджуючись із обов'язком сплачувати вказаний збір покупець звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення суми сплаченого збору. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року у справі № 2а/0570/7565/2012 вказані позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь покупця суму збору в розмірі 3816,00 грн.
Позивач зазначає, що п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97) в редакції, що діяла на момент купівлі - продажу автомобіля, зокрема передбачено, що платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів. Враховуючи, що відчуження автомобіля здійснював продавець (відповідач), то саме він і несе обов'язок зі сплати вказаного збору. Так, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 грн.
Відповідач проти позову заперечував, подавши 12.06.2013 р. у судовому засіданні письмово викладені заперечення, та, посилаючись на те, що відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ № 1740 від 03.11.1998 року, платниками збору з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством), просив суд відмовити у задоволенні позову.
Крім цього відповідач вказував на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.
25.06.2013 р. у судове засідання відповідач не з'явився, подавши до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю з'явитись через знаходження представника відповідача за межами Донецької області.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.
Оскільки ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено стислі строки розгляду адміністративної справи та, враховуючи те, що в судовому засіданні 12.06.2013 р. судом було заслухано заперечення представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
За даними веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доступ до якого надано відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гратиум» зареєстровано як юридична особа 29.01.1997 р., код ЄДРПОУ 24652411.
29 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гратиум» та ОСОБА_2 (далі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу автомобіля із використанням банківського кредиту № 318259-00437, відповідно до якого покупцем було придбано у відповідача легковий автомобіль марки Opel Astra, комплектації H, кузов НОМЕР_1, кольору GAL - сірий, за ціною 152640,00 гривень (127200,00 грн. без ПДВ).
ОСОБА_2 при реєстрації зазначеного автомобіля було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 грн. (3% від вартості автомобіля).
Факт оплати покупцем збору в сумі 3816,00 грн. відповідачем не заперечується. Відповідачем вказаний збір не сплачувався.
20 червня 2012 року ОСОБА_2, вважаючи сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування незаконною, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька про стягнення примусово сплаченого збору на загальноообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3816,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року у справі № 2а/0570/7565/2012 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь покупця суму збору в розмірі 3816,00 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька у справі № 2а/0570/7565/2012 залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. залишено без змін.
Згідно з листом Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька Донецької області № 02-47/440 від 25.04.2013 року кошти у розмірі 3816,00 грн. перераховано на рахунок стягувача (ОСОБА_2) 05.12.2012 року в повному обсязі.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини пов'язані зі сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, які врегульовані Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР та постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року "Про порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (в редакції що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97) визначено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 3 Закону № 400/97 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 8 ст. 4 Закону № 400/97 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону № 400/97 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - вартість легкового автомобіля.
Згідно п 7 ст. 1 Закону № 400/97 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, вказаною нормою Закону чітко визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується при відчуженні автомобіля, і, відповідно, платником збору є особа, яка відчужує автомобіль.
Суд зазначає, що відчуження майна є одним зі способів здійснення власником правомочності розпоряджатися належним йому майном, шляхом передачі цього майна у власність іншої особи.
Відчуження майна визначене згідно п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України як одна з форм припинення права власності і саме в такому розумінні застосовується у Цивільному кодексі України, а також у Господарському кодексі України.
Згідно пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.
В такому самому значенні використовується словосполучення "при відчуженні легкових автомобілів" у п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що за договором № 318259-00437 продавцем (тобто особою, яка відчужує майно) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гратиум», то саме відповідач і повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% вартості автомобіля.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1740 від 03.11.1998 року "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Порядок). Вказаним Порядком, зокрема, врегульований порядок та строки сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.
Пунктом 12 вказаного Порядку (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Таким чином, вказаний Порядок по іншому (аніж Закон № 400/97) регулює порядок сплати вказаного збору, а саме встановлює обов'язок покупця сплачувати вказаний збір.
Посилання представника відповідача на п. 12 Порядку в якості обґрунтування підстав заперечення проти позову судом не приймається з наступних обставин.
Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд зазначає, що вказаний Порядок є підзаконним нормативним актом, прийнятим, відповідно до його преамбули, відповідно до Указу Президента України від 31 серпня 1998 р. N 957 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій"
Закон № 400/97 має вищу юридичну силу та, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, прямо встановлено, що вказаний збір повинні сплачувати юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, а не при їх придбанні.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року у справі № 2а-12484/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2012 року, визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, та нечинним п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740.
Щодо посилань відповідача у запереченнях на адміністративний позов про пропуск позивачем, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Як вже було зазначено вище, предметом даного позову є стягнення з відповідача несплаченого ним збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3816,00 гривень (недоїмка).
Абзац 36 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) містить норму, відповідно до якої страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є страховим внеском в розумінні Закону № 1058-IV.
Частина 15 ст. 106 Закону № 1058-IV встановлює, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 гривень.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 94, 98, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратиум» про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратиум» (код ЄДРПОУ 24652411) збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 25 червня 2013 року у присутності сторін, що з'явились.
Повний текст постанови складено та підписано 26 червня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ткаченко Т.С.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2013 |
Оприлюднено | 11.07.2013 |
Номер документу | 32313775 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Ткаченко Т.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні