Рішення

від 13.12.2012 по справі 2610/10455/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/10455/2012

Провадження №2/2610/6163/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Бойчук С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрстар ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2012 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 37-41) до відповідача ТОВ «Юрстар ЛТД», і з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 169-171), просила суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 5500,0 грн.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 17771,52 грн.; грошову компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі 49,5 грн.; середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 56500,0 грн.; моральну шкоду у розмірі 1,0 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона з 10 липня 2007р. по 30 грудня 2011р. працювала на посаді головного бухгалтера у відповідача. Наказом № 27/11-К від 30 грудня 2011 р. її було звільнено з роботи, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України .

В день звільнення, їй не було виплачено заробітну плату за листопад 2011 р., не зроблено виплат щодо компенсації всіх днів невикористаної щорічної відпустки.

28 березня 2012р. на адресу відповідача, позивачкою направлено вимогу про виплату заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток за час, коли вона працювала на посаді головного бухгалтера відповідача, проте, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток не погасив, позивачка вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні позивачка та її представник, підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд позов задовольнити, з підстав викладених в позові, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог. В подальшому представником позивачки було подано клопотання, про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Представник відповідача, проти позову заперечував, вважав вимоги позивачки незаконними та необґрунтованими, подав до суду письмове заперечення проти позову. В подальшому, відповідач свого представника до суду не направив, поважності причин неявки суду повідомлено не було.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивачка працювала на посаді головного бухгалтера у відповідача з 10 липня 2007р. по 30 грудня 2011р.

Відповідно до наказу № 27/11-К від 30 грудня 2011 р. позивачку було звільнено з роботи з посади головного бухгалтера, на підставі ст. 36 КЗпП України .

Звертаючись до суду, з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь заробітної плати у розмірі 5500,0 грн. за листопад 2011р., позивачка наголошувала, що вказана заробітна плата не була відповідачем їй виплачена взагалі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2012р., тобто з пропуском строку, встановленому законом відповідачем було здійснено виплату позивачці заробітної плати за листопад 2011р. у розмірі 4506,7 грн., з утриманням, як податковий агент, відповідних податків та відрахувань, що підтверджується видатковим касовим ордером від 08 лютого 2012р. (а.с. 98). Таким чином, вимога позивачки про стягнення заробітної плати у розмірі 5500,0 грн. за листопад 2011р. не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису відповідача, посадовий оклад позивачки, яка працювала на посаді головного бухгалтера з 01 жовтня 2011 р. складав 5500,0 грн.

Пред'являючі позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 17771,52 грн., позивачка наголошувала, що кількість днів невикористаної відпустки склала 104 дні за період часу роботи 10 липня 2007р. - 30 грудня 2011р.

Відповідач заперечуючи проти зазначених позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, зазначав, що позивачці, протягом всього часу роботи на посаді головного бухгалтера відповідача, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про відпустки» надавалася щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарні дні. Однак, на вимогу суду надати належні і допустимі докази на підтвердження вказаного факту, відповідачем, як роботодавцем в порушення положень ст. ст. 57-60 ЦПК України докази надані не були.

З урахуванням положень п. 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995р. за № 100, середньоденна заробітна плата позивачки становить 170,88 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідачем протягом всього часу розгляду справи в суді, не було надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заперечень, щодо вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, а саме: відомостей про використання позивачкою щорічних відпусток в повному обсязі, чи здійснення відповідачем відповідно до положень ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» виплату грошової компенсації, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки суми грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 17771,52 грн. (170,88 грн. х 104 календарні дні), без врахування відповідних податків і обов'язкових відрахувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Частиною 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення) (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі 49,5 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача не надано вірного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за № 13 від 24 грудня 1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачці компенсації за всі дні невикористаних щорічних відпусток, тобто не здійснив остаточного розрахунку, у строки визначені законом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за період з 02 січня 2012р. по 26 листопада 2012 р. (226 робочих днів, відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2011 р. за № 8515/о/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік») у розмірі 55244,57 грн., з урахуванням середньоденної заробітної плати позивачки, яка в нею була за останні відпрацьовані повні два місяці перед звільненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом встановлено порушення трудових прав позивачки з боку відповідача, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що при звільненні позивачки з займаної посади, відповідачем, як роботодавцем не було проведено з нею остаточного розрахунку, що спричинило у неї негативні зміни у звичайних умовах її життя, що зумовлено витраченням часу на документальне оформлення порушення її прав, тривалого захисту свого порушеного права в суді, а також беручи до уваги, в зв'язку з чим останній були спричинені моральні страждання, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 1,0 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 850,02 грн. (107,3 грн. +742,72 грн.).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 36, 115-117, 232, 233, 237-1 КЗпП; ст. ст. 1-3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за № 13 від 24 грудня 1999р., суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрстар ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрстар ЛТД» (код ЄДРПОУ - 33144942) на користь ОСОБА_1 (інн. НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 17771 /сімнадцять тисяч сімсот сімдесят одна/ грн. 52 коп.; середній заробіток за час затримки виплати належних звільненому працівнику сум в розмірі 56500,0 /п'ятдесят шість тисяч п'ятсот/ грн.; моральну шкоду в розмірі 1,0 /одна/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрстар ЛТД» (код ЄДРПОУ - 33144942) на користь держави судовий збір в розмірі 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн. 02 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: