Постанова

від 01.07.2013 по справі 910/4229/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 910/4229/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Основа Папір"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.05.2013 року

у справі № 910/4229/13 (суддя - Мельник С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аплінк", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Основа Папір", м. Київ,

про стягнення 16 014,75 грн.,

за участю представників:

від позивача: Расламбекова В.В. - представник (дов. №6 від 18.03.2013 р.),

від відповідача: Созінова Ю.В. - представник (дов. №8 від 10.06.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аплінк" (надалі - ТОВ „Аплінк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Основа Папір" (надалі - ТОВ „Основа Папір") 16 014,75 грн., у т.ч. 14 640,00 грн. заборгованості, 600,00 грн. компенсації вартості обладнання, 774,75 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості перед позивачем по договору №332/11/10 від 10.11.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4229/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 640,00 грн. заборгованості, 600,00 грн. вартості обладнання, 774,75 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Основа Папір" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 15.05.2013 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити лише в частині стягнення 3 092,84 грн. заборгованості, 600,00грн. вартості обладнання та 186,53грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 01.07.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 01.07.2013 року представник скаржника вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав повністю, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення 3 092,84 грн. заборгованості, 600,00грн. компенсаційної вартості обладнання та 186,53грн. 3% річних.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

01.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Аплінк" (в тексті договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Основа Папір" (в тексті договору - замовник) було укладено договір №332/11/10 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується провести інсталяційні роботи для подальшого надання замовнику телекомунікаційних послуг по договору згідно з конфігурацією, передбаченою додатком № 01 до договору (а.с.11-15).

Конфігурацією робіт і послуг в рамках договору встановлено: інсталяційні роботи з підключення до мережі Інтернет (адреса встановлення лінії зв'язку: м.Київ, вул. Пирогова, 4/26, поверх 6), вартість яких складає 1,20 грн., та послуги доступу до мережі Інтернет (адреса встановлення лінії зв'язку: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, поверх 6), щомісячна вартість яких складає 1 800,00 грн. (додаток № 01 до договору).

Відповідно до п. 1.3 договору датою початку надання послуг замовнику є дата складання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) про виконання робіт.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний оплатити повну вартість робіт та першу щомісячну вартість послуг протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору, а також сплачувати щомісячну вартість послуг авансовими платежами в строк до 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю отримання послуг.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1-го року. Договір вважається продовженим на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення поточного строку дії договору (п.12.1 договору).

З метою надання телекомунікаційних послуг відповідачеві передано обладнання, а саме: конвертер Рlanet FT-806 А20 (V4), серійний номер - АА 30190702226 (000), у повній комплектації, компенсаційна вартість якого становить 600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі (розміщення) обладнання №03 від 04.02.2011р. (а.с.31).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким у відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій встановлює Закон України «Про телекомунікації», який визначає «телекомунікаційну послугу» як продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій (стаття 1 даного Закону).

Таким чином, укладення ТОВ „Аплінк" та ТОВ „Основа Папір" договору №332/11/10 від 10.11.2010 року було спрямоване на отримання останнім телекомунікаційних послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання відповідачеві на виконання умов договору №332/11/10 від 10.11.2010 року телекомунікаційних послуг за період з листопада 2010 року по листопад 2011 року на загальну суму 21 841,20 грн. підтверджується актами виконаних робіт №UL-0001587 від 23.11.2010р. на суму 1,20грн., №UL-0001618 від 30.11.2010р. на суму 480,00грн., №UL-0001792 від 31.12.2010р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000116 від 31.01.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000295 від 28.02.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000450 від 31.03.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000625 від 30.04.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000775 від 31.05.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0000961 від 30.06.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0001115 від 31.07.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0001268 від 31.08.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0001445 від 30.09.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0001555 від 31.10.2011р. на суму 1 800,00грн., №UL-0001685 від 26.11.2011р. на суму 1 560,00грн., які були надіслані для підписання відповідачу (а.с.16, 33-45), з яких лише акти №UL-0001587 від 23.11.2010р., №UL-0001792 від 31.12.2010р., №UL-0000450 від 31.03.2011р., №UL-0000625 від 30.04.2011р. були підписані представником відповідача.

Відповідачем надані послуги були оплачені частково в сумі 7 201,20грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.17-20).

В зв'язку із зазначеним, за договором №332/11/10 від 10.11.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 640,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг, позивачем на адресу відповідача були надіслані листи № 171/11 від 18.08.2011 р., №212/11 від 14.10.2011 р. (а.с.22-25), а також претензія №05/13 від 16.01.2013 р. з вимогою про погашення заборгованості за договором №332/11/10 від 10.11.2010 р. (а.с.26-30), які відповідачем залишені без відповіді.

Заперечуючи факт надання послуг у грудні 2010 року, а також у період з лютого по березень 2011 року та з 15 травня по листопад 2011 року, скаржник в апеляційній скарзі наголосив на тому, що договір №332/11/10 від 10.11.2010 р. припинив свою дію з 14.05.2011 року у зв'язку з направленням на адресу позивача 14.04.2011 року засобами факсимільного зв'язку і одночасно 30.04.2011 року засобами поштового зв'язку листа про розірвання договору, що також підтверджується листуванням з позивачем по електронній пошті (а.с.114-116).

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п. 12.2 договору у будь-який час протягом строку дії договору, за відсутності заборгованості за наданими послугами, договір може бути припинений за ініціативою замовника, з попередженням про це виконавця письмово (рекомендованим листом) за 60 календарних днів до запропонованої дати розірвання договору. Договір припиняється за умови повного розрахунку замовника з виконавцем, у т.ч. щодо оплати наданих послуг та повернення обладнання. Якщо вказані умови додержані не будуть, цей договір не вважається припиненим та замовник зобов'язаний оплачувати послуги виконавця до моменту припинення договору.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Відповідно п.3 ст.3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладені положення, судова колегія вважає безпідставним твердження скаржника про відсутність підстав застосування положення п.12.2 договору як таке, що суперечить п.3.6.3 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26.03.2009 року № 1420, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.05.2009 р. за № 422/16438, який передбачає право споживача достроково розірвати договір на вимогу споживача за умови попередження ним оператора, провайдера у визначений у договорі строк, але не більше 30 календарних днів.

Скаржник під час розгляду справи із зустрічною позовною вимогою про визнання недійсним п.12.2 договору не звертався, доказів визнання його недійсним в установленому порядку не надав.

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що невикористання послуг замовником з власної ініціативи без додержання процедури припинення (розірвання) договору, що визначена цим договором, та попереднього письмового попередження виконавця, та не звільняє відповідача від сплати послуг.

На переконання судової колегії дані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що спірний договір №332/11/10 від 10.11.2010 р. не припиняв своєї дії з травня 2011 року, а відповідачем у спірний період отримувались телекомунікаційні послуги без будь-яких заперечень, зважаючи на те, що останній належними доказами не довів факту направлення 14.04.2011 року позивачеві пропозиції про розірвання договору.

Відповідач на адресу позивача надіслав лист без номеру та без дати (вх. №60/11 від 27.09.2011р.), яким повідомив про припинення отримання телекомунікаційних послуг та невикористання обладнання з 01.05.2011р. (а.с.21).

Як підтверджується матеріалами справи, з урахуванням отриманого листа відповідача (вх№60/11 від 27.09.2011р.) позивач погодив припинення дії договору в порядку п.12.2 договору - з 26.11.2011 року, про що повідомив відповідача листом №212/11 від 14.10.2011р.

Доказів повернення обладнання по договору відповідачем під час розгляду справи на надано, що відповідно до вимог п. 12.2 договору також свідчить про відсутність підстав припинення дії договору.

Скаржник в обґрунтовання апеляційної скарги посилається також на те, що у ТОВ „Основа Папір" відсутня заборгованість за телекомунікаційні послуги, оскільки приміщення (за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26), в якому було установлено обладнання для отримання таких послуг, було орендованим, а з 02.05.2011 року оренда на нього була припинена, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №4/11/10 від 04.11.2010р., додатковою угодою від 07.04.2011р., актом приймання-передачі від 16.05.2011р. (а.с.108-113, 130-137).

Дані твердження колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах матеріального закону. Правовідносини з надання телекомунікаційних послуг здійснюються на підставі договору №332/11/10 від 10.11.2010 року, а незнаходження відповідача за місцем облаштування обладнання для надання телекомунікаційних послуг не є підставою для не оплати наданих послуг.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів надсилання позивачу у відповідності до положень п.13.7 договору письмового повідомлення про зміну своїх реквізитів, адреси.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання послуг відповідачем на виконання договору №332/11/10 від 10.11.2010 року за період з листопада 2010 року по листопад 2011 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку надання послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Відповідно до п.4.6 договору при припиненні договору (у т.ч. достроковому) замовник зобов'язаний повернути виконавцю передане в рамках цього договору обладнання протягом 3-х робочих днів з дня припинення дії договору. Якщо замовник з будь-яких причин не повертає обладнання (повністю або будь-яку з його складових частин) виконавцю на його першу вимогу, замовник несе відповідальність в порядку, визаченому п.10.5 цього договору.

Згідно п.10.5 договору у випадку крадіжки, втрати, пошкодження або відмови у поверненні обладнання виконавця замовник зобов'язується сплатити виконавцю компенсацію у розмірі, зазначеному у відповідному акті прийому-передачі (розміщення) обладнання. Замовник зобов'язується здійснити виплату компенсації протягом 3-х робочих днів з моменту встановлення факту крадіжки, втрати, пошкодження або відмови у поверненні обладнання. Зазначений факт фіксується в акті, який підписується уповноваженими представниками сторін. Якщо замовник протягом 3-х робочих днів з моменту крадіжки, втрати, пошкодження або відмови у поверненні обладнання виконавця не підпише зазначений акт та не надасть виконавцю своїх письмових заперечень проти підписання акту, акт вважається підписаним та затвердженим сторонами.

За результатами огляду обладнання позивачем складено акт від 28.11.2011 року, яким засвідчено факт неповернення обладнання відповідачем, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою розміщення обладнання (а.с.32). Даний акт відповідачем не підписаний, але в апеляційній скарзі відповідачем не заперечується обов'язок відшкодувати вартість такого обладнання.

Враховуючи викладене, ТОВ „Основа Папір" не було надано доказів на підтвердження оплати телекомунікаційних послуг у повному обсязі та повернення обладнання після припинення дії договору, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 14 640,00грн. та відшкодування компенсаційної вартості обладнання на суму 600,00грн., а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості та вартості обладнання у зазначеному вище розмірі підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 774,75 грн. грн.

Враховуючи вимоги статей 530, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та стягнення з ТОВ „Основа Папір" на користь ТОВ „Аплінк" 774,75 грн. 3% річних.

Зважаючи на встановлене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „Аплінк" до ТОВ „Основа Папір" про стягнення 14 640,00 грн. заборгованості за надані послуги, 600,00грн. компенсаційної вартості обладнання та 774,75 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Основа Папір" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Основа Папір" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4229/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/4229/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4229/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.