Рішення

від 08.07.2013 по справі 914/2127/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа № 914/2127/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрсервіс", м.Івано-Франківськ;

до відповідача: Приватного підприємства „Західноукраїнський туристичний центр", м.Львів;

про стягнення 2 500 000 грн.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Столярський М.С., представник (довіреність №28/13 від 28.05.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрсервіс", м.Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства „Західноукраїнський туристичний центр", м.Львів про стягнення 2 500 000 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 04.06.2013 р. призначив розгляд справи на 17.06.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 27 березня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД13-4. Загальна вартість відчужених за вказаних договором цінних паперів склала 2 500 000 грн. Як стверджує позивач, згідно з актом прийому-передачі цінних паперів від 28.05.2013р. цінні папери передані відповідачу. Крім цього, позивач здійснив всі дії для переказу цінних паперів з власного рахунку в цінних паперах на відповідний рахунок відповідача. Відповідні зміни були внесені до рахунку в цінних паперах покупця (відповідача), що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах. Відтак, до відповідача перейшло право власності на цінні папери. В свою чергу, відповідач, в порушення п.2.1 договору, не здійснив оплату цінних паперів до 30.03.2013р. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 500 000 грн. заборгованості.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (ухвали суду надсилались по місцезнаходженню, внесеному в Єдиний державний реєстр). 01.07.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано заяву про визнання позову, в якій відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за придбані цінні папери, зазначив, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із невиконанням зобов'язань контрагентами відповідача.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 08.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 10.07.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс» (позивач) та Приватним підприємством «Західноукраїнський туристичний центр» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД13-4.

За умовами вказаного договору позивач продав, а відповідач купив 10 000 000 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Завод «РАДАР», загальною вартістю 2 500 000 грн.

Згідно п.3.1 договору перереєстрація прав власності на цінні папери за цим договором здійснюється в межах депозитарної системи України.

В силу приписів п.3.2 договору продавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів від дня підписання цього договору здійснити передачу цінних паперів на користь покупця. Підтвердженням факту переходу прав власності на цінні папери є акт прийому-передачі цінних паперів та виписка з рахунку в цінних паперах.

Судом встановлено, що продавцем було здійснено всі дії для переказу цінних паперів з власного рахунку в цінних паперах на відповідний рахунок покупця. 28 травня 2013 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД13-4 від 27.03.2013р., яким сторони засвідчили, що цінні папери передані продавцем та отримані покупцем. Крім цього, відповідні зміни були внесені до рахунку в цінних паперах покупця та продавця, що підтверджується випискою по обігу на рахунку у цінних паперах позивача з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. та випискою про залишки на рахунку в цінних паперах відповідача станом на 28.05.2013р. Відтак, до відповідача перейшло право власності на цінні папери.

За змістом пункту 2.1 договору покупець зобов'язаний сплатити виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця загальну вартість продажу цінних паперів не пізніше 30 березня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останній не здійснив оплату вартості цінних паперів за договором.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, в порушення п.2.1 договору, не здійснив оплату цінних паперів ні до 30.03.2013р., ні на момент прийняття рішення по справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2 500 000 грн. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 04.06.2013р. було відстрочено позивачу сплату судового збору до 17.06.2013р. Однак станом на момент прийняття рішення позивачем не представлено доказів сплати судового збору. Відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 194, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр» (м.Львів, площа Кафедральна, буд.7, кв.9, ідентифікаційний код 36670199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс» (м.Івано-Франківськ, вул..Галицька, 67, офіс 509, ідентифікаційний код 22193583) 2 500 000 грн. 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр» (м.Львів, площа Кафедральна, буд.7, кв.9, ідентифікаційний код 36670199) в дохід державного бюджету 50 000 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.