Постанова

від 09.07.2013 по справі 910/1838/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/1838/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Антипенко М.М. - представник, Зосименко Г.Р. - адвокат

від відповідача: Олійник М.М. - представник, Мельник Н.С. - адвокат

розглянувши апеляційну у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 28.03.2013

у справі № 910/1838/13 ( суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сесвандерхаве-Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2013р. по справі № 910/1838/13 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сесвандерхаве-Україна" або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 9 920 522, 93 грн., 3% річних 63 459, 23 грн. та штрафної санкції 385 540, 67 грн. та судові витрати 68 820,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 385 540, 67 грн., посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, місцевим судом необґрунтовано стягнуто таку санкцію як індексування. Пунктом 3.5. договору купівлі-продажу встановлено, що в разі недотримання графіку платежів, встановленого п.3.2. договору, продавець індексуватиме суму заборгованості, а не сплачує 2,5 % в квартал від залишку заборгованості до повного погашення заборгованості за договором. Апелянт вважає, що висновок позивача та місцевого суду проте, що 2,5 % квартальних є штрафною санкцією, є помилковим.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:

26.01.2012 року між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № 26-01/12.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння цукрових буряків /по тексту договору - товар/, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п.2.1. договору найменування, кількість та асортимент товару наведено в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є невід»ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3. договору сторонами встановлено ціну на загальну вартість товару в гривнях, а також визначено їх еквівалент в ЄВРО. Оплата вартості товару здійснюється в гривнях, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом гривні до ЄВРО, що встановлений Національним банком України на кожну дату платежу. Сторони погодилися перерахувати вартість товару на момент останнього платежу з урахуванням отриманих коштів та повного погашення еквіваленту вартості товару у євро.

Позивач відповідно до умов договору в березні 2012 р. здійснив поставку товару на загальну суму 11 894 740,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 17, 19, 22, 47 та 53 , а відповідач отримав товар, що підтверджується відповідним підписом на відповідних видаткових накладних та довіреностями на отримання товару.

Відповідно п.3.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку та строки: - 10% від загальної вартості товару в строк до 01.03.2012p.; - 10% від загальної вартості товару в строк до 01.04.2012p.; - 10% від загальної вартості товару в строк до 01.05.2012p.; - 70% від загальної вартості товару в строк до 01.01.2013p.

Однак, відповідач частково оплатив отриманий по Договору товар, а саме:

24.04.2012р. - 191 916, 40 грн. (згідно з коригуванням проведеним листом відповідача № 29/1 від 29.01.2012р.), що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/10,622710 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 18.066,61 ЄВРО;

24.02.2012р. - 503 230, 00 грн. згідно з коригуванням проведеним листом відповідача № 29/1 від 29.01.2012р.), що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/10,622710 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 47 373, 03 ЄВРО;

30.03.2012р. - 75 379,11 грн. (згідно з коригуванням проведеним листом відповідача № 1/300312 від 30.03.2012), що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/10,599948 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 7 111, 27 ЄВРО;

30.03.2012р. - 210392, 00 грн., що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/10,599948 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 19 848, 40 ЄВРО;

06.08.2012р. - 448 373, 91 грн., що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/9, 787428 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 45 811, 21 ЄВРО;

07.08.2012р. - 831 407, 29 грн., .що на день оплати за офіційним курсом НБУ (1ЄВРО/9, 894525 грн.) в еквівалентному відношенні дорівнювала 84026,92 ЄВРО.

Таким чином, відповідачем було сплачено позивачу за поставлений товар 2 260 689 грн., що виходячи з офіційних курсів НБУ в дні оплат в еквівалентному відношенні складало 222 237, 44 ЄВРО.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за поставлений, але неоплачений товар заборгованості, яка станом на 28.01.2013р. складає 9920522, 93 грн. виходячи з еквівалента заборгованості 921 487, 37 ЄВРО та офіційного курсу НБУ (1ЄВРО/10,765772 грн.).

Згідно з положеннями п. 11.2 договору договір вступає в силу з дня його підписання і діє повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок продукції з приводу оплати якої виник спір, за вказаним договором суду не надано, у зв'язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій сторні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 ГК України ст.ст. 13, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно до валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Чинне законодавство визначає, що грошове зобов»язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондує положення ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути визначені в гривнях.

Разом з тим, положення цивільного законодавства дозволяє сторонам зобов»язання виражати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

В разі вираження зобов"язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважає курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Враховуючи вищенаведене колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 9920522, 93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 63 459, 23 грн. та 385 540, 67 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобовязань.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України встановлео, що відповідно до статті 6 цього Кодекс сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнаечннні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8.1. договору купівлі-продажу № 26-01/12 сторонами встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закодавства України та умов Договору.

Згідно п 3.5. договору купівлі-продажу № 26-01/12 сторони договору встановили, що у разі недотримання графіку платежів (п. 3.2.) продавець індексуватиме суму заборгованості покупця за договором в розмірі 2,5% в квартал від залишку заборгованості до повного погашення заборгованості за Договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється до повних розрахунків між сторонами (п. 8.3. Договору).

Таким чином, 2,5 % квартальних є штрафною санкцією, яку сторони договору встановили на власний розсуд та яка застосовуєтсья у випадку порушення графіку платежів щоквартально до повного виконння покупцем своїх грошових зобов»язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновокм місцевого суду про задоволення вимог позивача про стягнення 385 540,67 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по договору купвілі-продажу № 26/01-12 щодо оплати товару.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 63 459,23 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору, що передбачає право фізичних і юридичних осіб вільно встановлювати свої права й обов»язки, можливість закріплення в договорі будь-яких умов, які прямо не суперечать закону. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і у визначені будь-яких умов договору з урахуванням вимог ЦК України.

Договором купівлі-продажу № 26-01/12 укладеним між сторонами, а саме п.3.5. було встановлено штраф за недотримання графіку платежів в розмірі 2,5% в квартал від залишку заборгованості до повного погашення заборгованості за договором. Відповідач прийняв умови щодо такої відповідальності та підтвердив свою згоду на такий розмір штрафу, що не суперечить закону, оскільки передбачено умовами договору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ» на рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2013 у справі № 910/1838/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2013 у справі № 910/1838/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1838/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.