Постанова

від 08.07.2013 по справі 820/4334/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2013 р. № 820/4334/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Щербак Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 788 від 24.04.2013 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35475689) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. у зв'язку з його незаконністю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 00004231702 від 17 травня 2013 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2041,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 1361,00 грн. та штрафною санкцією 680,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з рішенням відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач не погоджується з висновками відповідача про безпідставність відображеного податкового кредиту за операціями з надання послуг з митного оформлення товарів, імпортованих позивачем на територію України та з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, вважає його таким, що прийняте незаконно та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що підстав для призначення перевірки у податкового органу не було, оскільки на обов'язковий письмовий запит ним надавалась відповідь із переліком запитуваних документів. Позивач також не погоджується з висновками податкового органу про відсутність у нього права на податковий кредит, оскільки господарські відносини між ним та ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" дійсно мали місце, сторони на підтвердження цього належним чином оформили всі документи, отримали економічний ефект, подали звітність та виконали всі податкові зобов'язання, а тому, на думку позивача, відсутні підстави для ствердження про фіктивність та нікчемність правочинів. У зв'язку з чим, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його таким, що не підлягає задоволенню. При цьому посилався на те, що документальна позапланова виїзна перевірка з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. була проведена податковим органом відповідно до наказу №788 від 24.04.2013 року, прийнятого на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що, на його думку, є правомірним. Під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП"; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит в податковій декларації за квітень 2012 р. на суму ПДВ 1361,00 грн. Податковий орган вважає, що право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від отриманих послуг ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з отриманих послуг у ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП", по якому відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за квітень 2012 року. У зв'язку з чим, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення обґрунтованим та правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі направлення на проведення перевірки від 24.04.2013 року №840 та відповідно до наказу від 23.04.2013 року №788 фахівцем Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.

За результатами перевірки податковим органом 30.04.2013 року складено акт №1576/17.2-09/НОМЕР_1 (а.с. 12-22).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП"; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит в податковій декларації за квітень 2012 р. на суму ПДВ 1361,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004231702 від 17 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2041,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 1361,00 грн. та штрафною санкцією 680,50 грн. (а.с. 23).

Щодо позовних вимог про скасування наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 788 від 24.04.2013 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35475689) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. у зв'язку з його незаконністю, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2013 року №788 на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35475689) за квітень 2012 року (а.с. 71-72).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, визначено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з якої здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка. Так, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5. ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2. ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Положеннями п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що термін перевірки встановлено 2 робочих днів з 24.04.2013 року.

Вказаний наказ був реалізований податковим органом, оскільки документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 було проведено 25.04.2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1.

Оскаржуваний наказ № 788 від 24.04.2013 р. є актом індивідуальної дії із визначеним строком дії, який з моменту його виконання втратив чинність. Суд враховує, що заявлена вимога про скасування наказу не направлена на поновлення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось у судовому засіданні представником позивача, 25.04.2013 року довіреній особі позивача ОСОБА_4 було пред'явлено направлення на перевірку від 24.04.2013 року №840 на посадову (службову) особу органу державної податкової служби: головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області - Костоглодову І.А., та вручено під підпис копію оскаржуваного наказу.

При пред'явленні позивачу направлення на перевірку, останнім не було зазначено про будь-які недоліки у його оформленні.

Також позивачем не надано до суду доказів відмови у допуску посадової (службової) особи органу державної податкової служби до проведення зазначеної перевірки.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1 перевірку позивача було проведено з його відома та в присутності довіреної особи - ОСОБА_4 згідно довіреності ВРЕ № 018212 від 15.12.2010р., яка була ознайомлена з актом перевірки, про що свідчать її особисті підписи в цьому акті.

Отже, позивач був ознайомлений з підставами для проведення перевірки, строками та метою її проведення, проте фактично допустив до проведення перевірки посадову (службову) особу органу державної податкової служби, що свідчить про погодження позивача з підставами проведення перевірки та визнання ним правомірності проведення такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 788 від 24.04.2013 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35475689) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. у зв'язку з його незаконністю, не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №00004231702 від 17 травня 2013 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2041,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 1361,00 грн. та штрафною санкцією 680,50 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" за відсутності факту реально вчиненої господарської операції.

Вищевикладене, на думку відповідача, призвело до завищення позивачем податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2012 року на суму ПДВ - 1361,00 грн.

З цього приводу, суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг (робіт) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання послуг (робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (в якості замовника) та ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" (в якості виконавця) було укладено договір від 10.03.2011 року №13к11 (а.с. 26-27) на надання послуг та робіт по митному оформленню товарів і майна замовника, таких як: оформлення вантажу у митному відношенні, організація робіт по сертифікації у системі УкрСЕПРО, проведенню, фітосанітарного, екологічного, радіологічного, санітарно-епідеміологічного та інших видів державного контролю, дій пов'язаних з організацією, розміщенням та зберіганням цих товарів і майна (у тому числі на складах тимчасового зберігання (п. 1.1 договору).

У зв'язку із наданням ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" позивачу вищезазначених послуг, а саме: роботи по митному брокерському обслуговуванню, сторонами був складений акт виконаних робіт №62 від 11.04.2012 року на загальну суму 8164,00 грн., у тому числі: 1360,67 грн. - ПДВ (а.с. 29), а позивачем здійснена оплата таких робіт ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП", в підтвердження чого в матеріалах справи міститься виписка за особовим рахунком від 11.04.2012 року (а.с. 31).

Фактичне надання послуг за договором також підтверджена вантажно - митною декларацією №807100000/2012/351303, прийнятою Харківською обласною митницею згідно наявного штампу 05.04.2012 року, та з якої вбачається, що декларантом є ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП", який, в свою чергу, має відповідну ліцензію на здійснення посередницької діяльності митного брокера від 07.10.2009 року (а.с. 75).

ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" було виписано податкову накладну за №62 від 11.04.2013 року на суму 8164,00 грн., у тому числі: 1360,67 грн. - ПДВ (а.с. 30) на надання робіт по митному брокерському обслуговуванню (оформлення ВМД №807100000/2012/351303).

Позивачем відповідна сума ПДВ з отриманих у ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" робіт у розмірі 1360,67 грн. була включена до складу податкового кредиту за квітень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1 відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" було зареєстрованим як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують фактичне здійснення вказаної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, використання робіт по митному брокерському обслуговуванню в межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП", правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки, є виключно висновки податкового органу, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин з його контрагентами від 18.02.2013 року №125/2220/35475689 (а.с. 76-85), про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "КАРИАТИДА ГРУПП" та його контрагентами за квітень 2012 року.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки від 30.04.2013 року №1576/17.2-09/НОМЕР_1, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 00004231702 від 17 травня 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №00004231702 від 17 травня 2013 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2041,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 1361,00 грн. та штрафною санкцією 680,50 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 00004231702 від 17 травня 2013 р., яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2041,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 1361,00 грн. та штрафною санкцією 680,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2013 року.

Суддя Піскун В.О.