Рішення

від 09.07.2013 по справі 905/3538/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3538/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт», м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна революція», м.Донецьк

про стягнення 12040,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрикова Т.І. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна революція», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11900,00грн. та неустойки в сумі 140,47грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на розміщення зовнішньої реклами №01/13-16 від 01.01.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати наданих рекламних послуг, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 11900,00грн., що стало підставою для нарахування неустойки в сумі 140,47грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурна революція» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт» (Виконавець) 01 січня 2013р. був укладений договір №01/13-16 на розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на умовах, передбачених договором надати рекламні послуги по розміщенню рекламних плакатів на рекламних засобах Виконавця у м. Донецьку, їх технічне обслуговування, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору періодом надання послуг є період розміщення рекламних плакатів на рекламному засобі визначений адресною програмою, при цьому оплата здійснюється до зняття рекламних плакатів, заклеювання, або до моменту складання і підписання акту про закінчення періоду розміщення, при цьому ініціатива по складанню акта покладається на замовника.

Приймання-передачі виконаних робіт оформлюється актом про надання послуг, підписаний учасниками цього договору складеним за даними з адресної програми (п. 3.1. договору).

За приписами п.1. договору вартість рекламних послуг (розміщення) визначається в адресній програмі. Рекламні послуги сплачуються щомісячно одним платежем, оплата за кожний місяць сплачується Замовником у розмірі вказаному у п.4.1. договору до 25 числа поточного місяця за наступний, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на банківський рахунок виконавця, який зазначений в цьому договорі(п.4.2. договору).

Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату робіт (послуг) Виконавця.

Відповідно до п.7.3. договору забезпечення виконання обов'язків Замовника за надання рекламних послуг є неустойка, яка сплачується Виконавцю у розмірі одного відсотку від несплаченої суми вартості наданих рекламних послуг за кожен день прострочення сплати платежів у строки встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний Додаток №1 - Адресна програма на січень 2013р. відповідно до якої адреса рекламного засобу зазначена м. Донецьк, вул.Університетська- пр.Ватутіна (А сторона) вартість за розміщення реклами з ПДВ складає 3700,00грн., Додаток №2 - Адресна програма на лютий 2013р. відповідно до якої вартість за розміщення реклами з ПДВ складає 3700,00грн., Додаток №3 - Адресна програма на березень 2013р. відповідно до якої вартість за розміщення реклами з ПДВ складає 4100,00грн. та Додаток №4 - Адресна програма на квітень 2013р. відповідно до якої вартість за розміщення реклами з ПДВ складає 4100,00грн.,

В підтвердження надання послуг із розміщення реклами та прийняття цих послуг відповідачем між сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт у період з січня 2013р. по квітень 2013р. на загальну суму 15600,00грн. Крім того позивачем були виставлені до оплати рахунки за період з січня по лютий 2013р. за рекламні послуги всього на суму 15600,00грн.

Адресні програми та акти виконаних робіт були підписані відповідачем без заперечень.

У зв'язку із неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем на його адресу була надіслана вимога №б/н від 07.05.2013р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 11900,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за період з січня 2013р. по квітень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11900,00рн., що стало підставою для нарахування неустойки в сумі 140,47грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про рекламу".

Статтею 1 Закону України « Про рекламу» визначено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Приписами ст.3 Закону України «Про рекламу» визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Статтею 16 Закону України « Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Умовами п.1.1. Договору №01/13-16 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2013р. визначено надати реклами послуги по розміщенню рекламних плакатів на рекламних засобах позивача, ТОВ «Магніт».

У даній справі Договір №01/13-16 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2013р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню рекламних послуг.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, що саме співпадає з умовами п.4.1. та п.4.2. Договору №01/13-16 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2013р.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором №01/13-16 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2013р. належним чином не виконав, вартість рекламних послуг за період з січня по квітень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 11900,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 11900,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення неустойки в сумі 140,47грн. на підставі умов п.7.3 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 140,47грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.1, 3, 16 Закону України «Про рекламу», пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, ст.ст.9, 11 - 16, 202, 509, 530, 546, 549, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна революція», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11900,00грн. та неустойки в сумі 140,47грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна революція» (83062, м. Донецьк, вул. Книжна, б. 21, код ЄДРПОУ 37545994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт» (83000, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 2а, код ЄДРПОУ 24459950, п/р №26002900000167 в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», МФО 380719) заборгованість в сумі 11900,00грн., неустойку в сумі 140,47грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький