Рішення

від 03.07.2013 по справі 910/9027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9027/13 03.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаінвестгруп»

про стягнення 18 500,00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Дряхлов Є.О. за дов. № 03-27\04 від 27.03.2013 р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаінвестгруп» суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 18 500,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. порушено провадження у справі № 910\9027\13, призначено розгляд справи на 31.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013р. виправлено технічну описку в ухвалі в частині зазначення дати та часу розгляду справи, призначено розгляд справи на 10.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 03.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно-заправна компанія «ТНК-Авіа» (Зміна назви - ТОВ «ТНК-Індастріз Україна») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаінвестгрупс» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 036-01.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, в кількості, за номенклатурою, цінам та строкам поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання Договору, 907.04.2011 року між постачальником та покупцем було укладено Додаток № 4, в якому сторони визначили кількість нафтопродуктів, що повинна бути поставлена - 10 тон (+\-10%) на загальну вартість 111 000,00 грн., в тому числі ПДВ 18 500,00 грн..

07.04.2011 року покупець на виконання вимог договору, сплатив на користь постачальника 111 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 07.04.2011 р..

07.04.2011 року постачальником було здійснено поставку нафтопродуктів на умовах EXW, що підтверджується складеною товарно-транспортною накладною № 094836 на підставі довіреності № 4 від 07.04.2011 р..

Відповідно до п . 6.4.1 Договору в момент отримання нафтопродуктів, за умови виконання постачальником п .6.1 Договору, покупець зобов'язаний підписати товарно-транспортну накладну або акт приймання-передачі, в яких буде відображено фактичну кількість поставлених нафтопродуктів.

Згідно товарно-транспортної накладної № 094836 від 07.04.2011 р. покупцем прийнято 10 000 кг. палива для реактивних двигунів ТС-1.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 02.11.2011 року, постачальником не зазначено вартість ПДВ нафтопродуктів, які були поставлені на підставі Додатку № 4.

Покупець листом № 11\07-11 звернувся до постачальника з проханням повернути невикористані кошти за паливо ТС-1 згідно акту звірки взаєморозрахунків в сумі 18 500,00 грн..

Згідно платіжного доручення № 920 від 10.11.2011 р. постачальник повернув покупцю 18 500,00 грн..

Постачальником 12.01.2012 року направлено в адресу покупця лист за вих.. № 01-12\01, відповідно до якого зазначив, що в ході перевірки операцій та взаєморозрахунків з підприємством встановлено, що у видатковій накладній № 229від 07.020111.помилково не відображено суму ПДВ. У зв'язку з чим акт звірки на 10.11.2011 р. просять вважати не дійсним та просять повернути помилково перераховані грошові кошти від 10.11.2011 р. в сумі 18 500,00 грн..

14.03.2013 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 18 500,00 грн.. Відповідач на вимогу не відреагував, кошти не повернув.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволенню повністю з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання Договору, 907.04.2011 року між постачальником та покупцем було укладено Додаток № 4, в якому сторони визначили кількість нафтопродуктів, що повинна бути поставлена - 10 тон (+\-10%) на загальну вартість 111 000,00 грн., в тому числі ПДВ 18 500,00 грн..

07.04.2011 року покупець на виконання вимог договору, сплатив на користь постачальника 111 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 07.04.2011 р..

Зазначеними документами, підтверджується і сплата ПДВ у розмірі 18 500,00 грн..

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що кошти у розмірі 18 500,00 грн. (ПДВ) є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаінвестгруп» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 18 500,00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаінвестгруп» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 35058630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» (03110, м. Київ, вул.. Солом»янська,11, код ЄДРПОУ 32662383), безпідставно отримані кошти в розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн.. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала