Рішення

від 08.07.2013 по справі 915/917/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа № 915/917/13

Позивач Публічне акціонерне товариство «Чернігівський м'ясокомбінат»

вул. Любецька, 80, м. Чернігів, 14021

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК-Миколаїв»

вул. Артема, 38, кв. 176, м. Миколаїв, 54000

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Боярченко С.Ю. довіреність № 284 від 19.12.2012 року

Від відповідача - Герман О.С. довіреність № 5 від 14.06.2013 року

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 171 451,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівський м'ясокомбінат» (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Миколаїв» (далі - відповідач) заборгованості в сумі 171 451,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором постачання № 21 від 08.05.2013 р. та несплату отриманої яловичини за видатковою та ТТН № ЧМ-0000362 від 09.05.13 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 216-218 ГК України.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що справу слід залишити без розгляду, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Крім того, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки із змісту договору № 21 від 08.05.2013 р. вбачається, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме не визначили предмет договору, найменування продукції, що буде поставлятися, її асортимент, якість, кількість та ціну. Тому, він є неукладеним в силу приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, в зв'язку з чим посилання на нього, як на підставу поставки товару, є неправомірним.

В накладній вказано найменування товару - яловичина 1 кат. охолоджена, а в договорі № 21 вказано найменування товару - м'ясопродукти, відповідно в накладній та договорі вказано різний товар.

Отже, поставлений за видатковою накладною товар не відповідає предмету договору № 21 від 08.05.2013 р.

Пунктом 3.1.3 договору № 21 визначено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю документи, які підтверджують якість товару, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, інші документи, видаткову накладну, податкову накладну, специфікацію, ветеринарні свідоцтва, декларацію виробника, товарно-транспортну накладну. Позивач не передав йому такі документи.

Оскільки, поставка яловичини у кількості 7 143,80 кг. здійснювалася не на підставі договору № 21 від 08.05.2013 р., а на підставі видаткової накладної № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 р., обов'язок відповідача оплатити поставлений товар у відповідності з п. 4.1. договору - на протязі 10 календарних днів з дати поставки товару є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи те, що строк оплати товару не встановлено, а вимог в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач на адресу відповідача не направляв, строк виконання зобов'язання не настав, в зв'язку з чим правові підстави, на думку відповідача, для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

08.05.2013р. сторони уклали договір постачання № 21, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар (м'ясопродукти) в асортименті та кількості, а відповідач зобов'язувався прийняти цей товар (м'ясопродукти) та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку товару. Загальні кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару.

09.05.2013р. позивач передав відповідачу товар (яловичину) вартістю 171 451,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р. та товарно-транспортною накладною (на перевезення харчової продукції) № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р., які підписані сторонами.

Отримання яловичини в кількості 7143,8 кг за визначеними накладними визнається відповідачем.

Між тим, передача та отримання яловичини вартістю 171 451,20 грн. за видатковою накладною № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р. та товарно-транспортною накладною (на перевезення харчової продукції) № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р. не може вважатись доказом виконання умов договору постачання № 21, оскільки ці накладні не містять посилань на договір № 21 від 08.05.2013 р. , а поставлений товар - яловичина не відповідає предмету цього договору - м'ясопродукти.

Розділом 2 Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно- санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 07.06.2002 р. за № 28 визначені поняття, а саме:

« м'ясні продукти (м'ясопродукти) - продукти, отримані в результаті технологічної обробки м'яса шляхом варіння, сушіння, соління, просолювання, коптіння тощо.

М'ясо - туша, півтуша, четвертина або її частина, що являє собою сукупність м'язової, жирової, сполучної тканин з кістками.»

Крім того, визначений у видатковій накладній № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р. порядок оплати: «передплата» не відповідає п.4.1 договору № 21 від 08.05.2013р., згідно якого відповідач зобов'язаний сплатити за поставлений товар не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст.ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 181 ГК України, укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору купівлі-продажу (яловичина 1 кат. охолод., кількість - 7143.6 кг, ціна та вартість) було узгоджено у видатковій накладній № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р. та товарно-транспортній накладній (на перевезення харчової продукції) № ЧМ-0000362 від 09.05.2013р.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України, тому заперечення відповідача в цій частині до уваги судом не приймаються.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем, видаткова та товарно-транспортна накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (така є позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012 та оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013).

Відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість за отриманий товар не сплатив, доказів погашення боргу станом на час розгляду справи не надав. Таким чином, заборгованість відповідача становить 171 451,20 грн. та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки позов підписано повноважною особою, що підтверджується довіреністю № 284 від 19.12.12, статутом позивача від 28.04.11, довідкою АА № 756977 від 21.12.12 з ЄДРПОУ, наказом № 33 від 30.11.12, наказом № ЧМ000000006-151 № 54-К від 23.05.13, довідкою позивача від 26.06.13, тому у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Посилання відповідача на пунктом 3.1.3 договору № 21, яким визначено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю документи, які підтверджують якість товару, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, інші документи, видаткову накладну, податкову накладну, специфікацію, ветеринарні свідоцтва, декларацію виробника, товарно-транспортну накладну є некоректними, оскільки відповідач сам не визнає цей договір укладеним і ці заперечення враховані судом при розгляді справи.

Крім того, відповідач прийняв та використав товар без будь-яких зауважень, зустрічного позову про неналежну якість товару до позивача не заявляв.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Миколаїв» (вул. Артема, 38, кв. 176, м. Миколаїв, код 38169594) на користь публічного акціонерного товариства «Чернігівський м'ясокомбінат» (вул. Любецька, 80, м. Чернігів, код 05507146) заборгованість в сумі 171 451,20 грн. (сто сімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят одна грн. 20 коп.) та 3 429,02 грн. (три тисячі чотириста двадцять дев'ять грн. 02 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 11.07.2013 р.

Суддя Т.М. Дубова