Постанова

від 29.08.2013 по справі 915/917/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.Справа № 915/917/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 628 від 19.08.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, В.М. Головея замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Боярченко С.Ю. (довіреність № 284 від 19.12.2012 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МКП-Миколаїв"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „08" липня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „11" липня 2013 року

по справі № 915/917/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Чернігівський м'ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МКП-Миколаїв"

про стягнення 171 451,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.05.2013 року Публічне акціонерне товариство „Чернігівський м'ясокомбінат" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „МКП-Миколаїв" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 171 451,20 грн.

Позовні вимоги ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" обґрунтувало посиланням на умови Договору від 08.05.2013 року № 21, в якому відповідач в порушення умов договору на норм чинного законодавства за отриманий товар відповідно до видаткової накладної № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року та товарно-транспортної накладної № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року не розрахувався взагалі на загальну суму 171 451,20 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 915/917/13 (суддя Дубова Т.М.) позовні вимоги ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" задоволені повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем доведені належним та допустимим доказом позовні вимоги. Так, надані позивачем видаткова накладна № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року та товарно-транспортна накладна за № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року, які підписані обома сторонами підтверджують факт передачі та отримання відповідачем товару на загальну суму 171 451,20 грн., який в свою чергу не розрахувався за нього, порушив тим самим умови договору № 21 від 08.05.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „МКП-Миколаїв" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ „МКП-Миколаїв" на користь ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" 85 000,00 грн. та судові витрати покласти на позивача.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд, всупереч приписів ст.ст.34, 43, 84 ГПК України не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 86 451,20 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості перед ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" складає 85 000,00 грн.

Також апелянт зазначає, що докази на підтвердження оплати у розмірі 86 451,20 грн. надасть в судове засідання.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ТОВ „МКП-Миколаїв" без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання 29.08.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 09.08.2013 року. Крім того, відповідач в особі директора ТОВ „МКП-Миколаїв" Літуш С.П., отримав ухвалу Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження наручно 19.08.2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на зворотній стороні оригіналу ухвали, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного .

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 08.05.2013 року між ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" (постачальник) та ТОВ „МКП-Миколаїв" (покупець) укладено договір № 21 (а.с.8-9).

Відповідно до умов Договору п.1.1, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (м'ясопродукти) в асортименті та кількості, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку товару. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару.

Постачальник відвантажує товар згідно заявки покупця та за цінами визначеними у видатковій накладній, яка має силу специфікації і є невід'ємною частиною даного договору постачання. Загальна сума договору складається із су всіх накладних на передачу товару (п.2.1).

Розділом 3 передбачені права та обов'язки сторін. Так, згідно із п.3.1.3 Договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю документи, які підтверджують якість товару, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, інші документи: видаткова накладна, податкова накладна, специфікація, ветеринарні свідоцтва, декларація виробника, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п.3.2.5 покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар в термін, визначений п.4.1 Договору.

Сторони зобов'язуються щоквартально до 10-го числа першого місяця наступного кварталу проводити звірку розрахунків за результатом якої оформлюється акт звірки розрахунків (п.3.5).

Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару постачальником (п.4.1).

Згідно із п.4.3 Договору, при оплаті вартості товару шляхом готівкового розрахунку, постачальник зобов'язується видати і покупець отримати документ, що підтверджує факт оплати товару (прибутковий касовий ордер), якій оформлюється уповноваженим представником постачальника за наявності у нього доручення на отримання грошових коштів.

У випадку порушення своїх зобов'язань, за Договором сторони несуть відповідальність визначеним цим Договором та чинним в України законодавством (п.5.1).

Відповідно до п.5.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Крім того покупець відшкодовує постачальнику збитки, понесені ним у вигляді прямої шкоди; при цьому постачальник має право призупинити поставку товару до погашення заборгованості за раніше поставлений товар.

У випадку, якщо акт (дія) органу державної податкової служби або рішення суду, які стали підставою для виникнення зобов'язань по виплаті, в наступному будуть визнані незаконними та скасовані (повністю або частково), покупець зобов'язаний повернути постачальнику отримані від нього у якості виплати грошові кошти у відповідній сумі (пропорційно в залежності від того, в який частині акт/дія/рішення визнанні незаконними, скасовані, змінені). При цьому, якщо з покупця фактично були стягнуті до бюджету суми донарахованих податків, зборів, штрафних санкцій, вартості отриманого по угоді, то повернення постачальнику грошових коштів здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів з моменту визнання незаконними або скасовані (повністю або частково) акт (дії) органа державної податкової служби або рішення суду, які стали підставою для виникнення зобов'язань по виплаті (п.5.4).

Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за Договором, якщо вони сталися не з їх вини (п.5.5).

Згідно з п.7.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.05.2013 року ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" поставило, а ТОВ „МКП-Миколаїв" прийняло товар у кількості 7143.800 кг. на загальну суму 171 451,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року та товарно-транспортною накладною №ЧМ-0000362 від 09.05.2013 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін..

В свою чергу, ТОВ „МКП-Миколаїв" за отриманий товар не розрахувався на загальну суму 171 451,20 грн., порушив при цьому умови Договору на норми чинного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про повне задоволення позовних вимог ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „МКП-Миколаїв", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат", як постачальником, та ТОВ „МКП-Миколаїв", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару (м'ясопродукти), про що 08.05.2013 року було укладено відповідний договір.

Так, Договір від 08.05.2013 року за № 21 є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" та ТОВ „МКП-Миколаїв") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно із видаткової та товарно-транспортної накладної від 09.05.2013 року № ЧМ-0000362, позивач поставив відповідачу товар (яловичину) у кількості 7143,800 кг. на загальну суму 171 451,20 грн., на що останній в свою чергу не сплатив його.

Між тим, я встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, отримання відповідачем товар відповідно до накладних не може вважатися доказом виконання умов Договору від 08.05.2013 року № 21, оскільки вищезазначені видаткова та товарно-транспортна накладна не містять посилання на умови спірного Договору № 21 від 08.05.2013 року, а поставлений товар не відповідає предмету спірного договору.

Проте, матеріали справи містять факт отримання відповідачем товару та останній погоджується з цим, що підтверджується відповідними накладними - є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити повний розрахунок за отриманий товар.

Листом Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року за № 01-06-767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 року за № 12/5026/556/2012.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що ТОВ „МКП-Миколаїв" частково оплатило поставлений позивачем товар на суму 86 451,20 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості повинен складати 85 000,00 грн., а не 171 451,20 грн.

Проте зазначені вище доводи судовою колегією до уваги не приймається з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що докази на підтвердження оплати порученого товару надасть у судове засідання, яке 29.08.2013 року призначено колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду. Проте, представник відповідача без поважних причин в судове засідання не з'явився.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 29.08.2013 року було заявлено та залучено до матеріалів справи судовою колегією клопотання, а саме довідка з банку від 28.08. 13 року за № 09/06-426 відповідно до якої зазначено, що на поточний рахунок № 26000000002568 ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 05507146), який відкритий в Банку „Демарк", за період з 09.05.2013 року по 27.08.2013 року кошти в сумі 86 451,20 грн. (на які посилається скаржник) не надходили.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „МКП-Миколаїв", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позивних вимог ПАТ „Чернігівський м'ясокомбінат".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2013 року по справі № 915/917/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „МКП-Миколаїв"- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МКП-Миколаїв" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „08" липня 2013 року по справі № 915/917/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МКП-Миколаїв" (54000, м.Миколаїв, вул. Артема, 38, кв. 176, код ЄДРПОУ 38169594, р/р 26002148927 в ПАТ „Укргазбанк") на користь Державного бюджету України 4,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „29" серпня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров