Ухвала

від 11.07.2013 по справі 825/1170/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1170/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шпак Д.М., Корченко І.Ф.,

від відповідача: Лисиця О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігівський інструментальний завод» до Державної податкової інспекції в м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.11.2012 року № 0004592320 та від 12.11.2012 року № 0004582320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЧІЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Результати перевірки відображено в акті від 26.10.2012 року № 2225/22/00222462, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14, п.п. 36.1.14 п 36.1 ст.36, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139, розділу XX перехідних положень, підрозділу 4, пункту 6 та пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 847381 грн., в тому числі за квартал 2011р. в сумі 12806 грн., за 2-3 квартал 2011р. в сумі 152748 грн., 2-4 квартал 2011р. в сумі 590471грн., 1 квартал 2012р. в сумі 245217 грн., півріччя 2012р. в сумі 256910 грн., та порушення п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 702451 грн. в тому числі: вересень 2011р. 110553 грн., жовтень 2011р. 145054 грн., листопад 2011р. 79058 грн., грудень 2011р. 145381 грн., січень 2012р. 19472 грн., лютий 2012р. 62669 грн., березень 2012р. 140264 грн.

На підставі акта перевірки 12.11.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004592320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 878064,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 702451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 175613,00 грн.); та № 0004582320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 911609,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 847381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64228,00 грн.) (а. с. 76 - 77 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача було залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0004592320 та № 0004582320 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Которін» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договір, укладений позивачем з його контрагентом ТОВ «Которін» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей, порушує публічний порядок, а тому є нікчемним.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, що перевірявся, ПАТ «Чернігівський інструментальний завод» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Которін».

Судом першої інстанції встановлено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: виробництво інструментів, виробництво інших виробів із пластмас, виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, виробництво автотранспортних засобів, виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2011 року між ПАТ «ЧІЗ» (покупець) в особі голови правління ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Которін» (постачальник) (код за ЄДРПОУ 37201087, м. Київ, провулок Несторівський, 10, р/р 260083069101 в АТ "Банк Богуслав", МФО 380322, індивідуальний податковий номер 372010826591, свідоцтво платника ПДВ 100311042) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, з другої сторони, укладено договір № 01092 від 01.09.2011р.

Предметом даного договору є постачання твердих сплавів, металу, та інших матеріалів.

Виконання договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких містяться матеріалах справи: видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, актами приймання-передачі, картками складського обліку, лімітно-забірними картами.

Оплата за вказаним договором підтверджується виписками банку, що місяться в матеріалах справи.

На суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з поставкою товару, позивач отримав від ТОВ «Которін» виписані останнім податкові накладні, які містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В податковому обліку по податку на додану вартість ПАТ «ЧІЗ» витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ "Которін" відображено у складі податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року.

В податковому обліку по податку на прибуток ПАТ «ЧІЗ» витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ «Которін» відображено у складі витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за III - IV квартал 2011 року та І - II квартал 2012 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що поставлена ТОВ «Которін» згідно договору від 01.09.2011 року № 01092 продукція в подальшому була використанв позивачем у виробничих процесах підприємства, що підтверджується: картками складського обліку, виробничою програмою, лімітно-заборними картами, оборотними відомостями, звітами про обіг основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, дрібно вартісного інвентарю, інструментів і спецодягу, приймально-передаточними актами, документами товарного випуску по ділянці різців.

З приводу доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Которін» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Доводи контролюючого органу на відсутність матеріально-технічних ресурсів у цих контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім цього, чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання договорів купівлі-продажу належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне здійснення поставки товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Которін» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Которін» не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139, розділу XX перехідних положень, підрозділу 4, пункту 6 та пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені ПАТ «ЧІЗ» за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Которін» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на порушення ПАТ «ЧІЗ» п. 6 підрозділу 4 розділу XX та п. 144.1. статті 144 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням при проведенні перевірки документів, що підтверджують проведення інвентаризації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі твердження спростовуються наданою книгою реєстрації основних засобів, інвентаризаційними описами основних засобів за формою № інв-1, інвентарними картками обліку основних засобів.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ПАТ "ЧІЗ" правомірно включено до складу витрат, витрати з амортизаційних нарахувань в сумі 278390 гривень, в тому числі: 2-4 квартал 2011 року в сумі 167034 грн.; 1 квартал 2012 року в сумі 111356 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 15.07.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.