Постанова

від 04.07.2013 по справі 807/2210/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2210/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Петричкович К.І.

за участі сторін:

представника позивача - Майора Івана Васильовича;

представника відповідача - Петрової Ольги Миколаївни;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Конвектор"" в особі представника Майора Івана Васильовича до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 04 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 липня 2013 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Конвектор"" в особі представника - Майор Івана Васильовича до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001192202 від 13 червня 2013 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами перевірки відповідачем було складено акт за №1960/22-01/30104493 від 31 травня 2013 року. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001192202 від 13 червня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 25914 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6478,50 грн.. Із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не згідний, вважає його таким, що прийняте всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час виникнення спірних відносин, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позовну, відповідно до яких повністю заперечує позовні вимоги, вважає такі вимоги безпідставними з огляду на наступне. Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, в ході проведення якої встановлено, що одним з постачальників позивача за період, що перевірявся, було Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Торг" (код ЄДРПОУ 36689110), по якому до податкового кредиту позивачем включені суми податку на додану вартість за отриманий товар на загальну суму 25914 грн.. В той же час зустрічною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Торг" встановлено, що таке перебуваючи на обліку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не звітується, за місцем фактичного місцезнаходження підприємство та його посадові особи відсутні. Інформація щодо офісних, виробничих (торговельних, складських тощо) приміщень, які б використовувало у своїй діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Торг" у період, що перевіряється, відсутня. З аналізу вимог Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв у спірному періоді, випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову повністю з мотивів що наведені в письмовому запереченні.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби. Позивач є правонаступником усіх майнових прав та зобов'язань Приватного Підприємства "Карніка", яке було припинено шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Конвектор"", що відображено в акті перевірки від 31 травня 2013 року за № 1960/22-02/30104493 та не заперечується сторонами.

В період з 23 травня 2013 року тривалістю три робочі дні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, який є правонаступником ПП "Карніка", з питань достовірності та повноти нарахування ПДВ за серпень та вересень 2010 року, під час взаємовідносин з ТОВ "Дельта Торг".

За результатами вказаної перевірки був 31 травня 2013 року складений акт за № 1960/22-02/30104493 (а.с.а.с. 11-22).

В пункті 1 висновку акту зазначено, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки встановлено порушення статті 7 пункту 7.4 підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено податковий кредит підприємства на загальну суму 25 914 грн. , в тому числі, серпень 2010 року - у сумі 14911 грн., вересень 2010 року - у сумі - 11003 грн. та відповідно донараховано податку на додану вартість на загальну суму 25914 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - у сумі 14911 грн., вересень 2010 року - у сумі - 11003 грн..

Не погоджуючись з висновками акту позивач 04.06.2013р. подав до ДПІ у м.Ужгороді заперечення на акт з наданням завірених копій первинних документі, але за результатами їх розгляду висновки акту залишились незмінними (а.с.а.с. 23-34).

13 червня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001192202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 25914грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6478,50 грн..

Судом також встановлено, що ПП "Карніка", правонаступником якого є позивач, за період серпень, вересень 2010 року придбало та оплатило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Торг" товар, а саме труби мідні м'які 18х1мм., 12х1мм., 8х1мм. на загальну суму з ПДВ 155484 грн., що також відображено в акті перевірки від 31 травня 2013 року за № 1960/22-02/30104493 та не заперечується сторонами.

ПП "Карніка" отримало від ТОВ "Дельта Торг" видаткові накладні № 196 від 10 серпня 2010 року, № 380 від 18 вересня 2010 року, та податкові накладні від 10 серпня 2010 року № 196 та від 18 вересня 2010 року № 380 (а.с.а.с. 48-51). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту ПП "Карніка.

Розрахунки між ПП "Карніка" та ТОВ "Дельта Торг" проводились виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку ПП "Карніка" на розрахунковий рахунок ТОВ "Дельта Торг", що підтверджується виписками з РВ АТ "ОТП Банк" в м.Ужгороді від 19 серпня 2010 року та 28 вересня 2010 року (а.с.а.с. 52, 53).

Станом на 01 жовтня 2010 року дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках ПП "Карніка" та ТОВ "Дельта Торг" відсутні.

Як встановлено в на сторінці 10 акту перевірки позивача, згідно бухгалтерських даних ПП "Карніка" в періоді з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року отримало труби м'які діаметром 18х1мм,12х1 мм, 8x1 мм через матеріально-відповідальну особу - начальника ВТВ Пагиря В.І. згідно виданих довіреностей на одержання ТМЦ (а.с. 20). Загальний обсяг отриманих товарів ПП "Карніка" за період з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року становить 155484 грн., в т. ч. ПДВ 25914 грн.. Відповідно до бухгалтерських даних ПП "Карніка" дана продукція обліковувалась на бал. Рах. №201 "Сировина та матеріали" і на момент поставки, станом на 10 серпня 2010 року залишки по видам труби становили 213,483 метри. Згідно виробничої програми, потреба в зазначеній номенклатурі до кінця 2010 року становила 3296,235 м, тобто необхідність поставки була обов'язкова. Дана номенклатура товарів використовувалась на виготовлення комплектуючих для виробництва котлів. Списання використаних матеріалів на виготовлення комплектуючих для котлів проводилось на підставі "Подетальних норм витрат матеріалів", затверджених директором ПП "Карніка". Станом на 01 січня 2011 року загальна кількість залишків труби становила 991,138 метрів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла у спірному періоді), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла у спірному періоді), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу акту перевірки позивача випливає, що фактично єдиною підставою для зменшення податкового кредиту підприємства на загальну суму 25914 грн. , в тому числі, серпень 2010 року - у сумі 14911 грн., вересень 2010 року - у сумі - 11003 грн. та відповідно донараховано податку на додану вартість на загальну суму 25914 грн., в тому числі за серпень 2010 року - у сумі 14911 грн., вересень 2010 року - у сумі - 11003 грн., слугували висновки акту про неможливість проведення перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, ТОВ "Дельта Торг" (код ЄДРПОУ 36689110) з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 61 частини 2 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Із загального правила, встановленого цією конституційною нормою, не має винятків, які стосуються цивільно-правової відповідальності.

Індивідуальний характер юридичної відповідальності означає притягнення до такої відповідальності конкретної особи, яка скоїла відповідне правопорушення. Отже, неможливо притягнути до такої відповідальності іншу особу, окрім тієї, яка безпосередньо вчинила це правопорушення.

Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податку при укладенні та виконанні спірних договорів. Суд вважає, що якщо позивач, як отримувач відповідних товарів є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірних господарських операцій. Аналогічну позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «Булвес» АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: «оскільки компанія-заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобов'язання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобов'язань, то вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику».

Позивач, який є правонаступником ПП "Карніка", не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, якщо таке має місце, ТОВ "Дельта Торг".

Судом встановлено, що відповідачем фактично не заперечується, реальність отримання ПП "Карніка" труби мідної м'якої 18х1мм., 12х1мм., 8х1мм. на загальну суму з ПДВ 155484грн., про що свідчить викладене на сторінках 6, 10, 11 акту перевірки позивача. Всі первинні документи надавалися під час проведення перевірки, та жодних зауважень до них перевіряючими не висловлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, ПП "Карніка" правомірно включила до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені ТОВ "Дельта Торг" під час придбання товару, та на підставі отриманих належним чином складених податкових накладних.

За наведеного, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 71 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Конвектор" в особі представника Майора Івана Васильовича до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001192202 від 13 червня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 25914 грн. за основним платежем та 6478,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Конвектор" витрати зі сплати судового збору у розмірі 323,94 грн., що сплачені 18 червня 2013 року відповідно до платіжного доручення № 561 через регіональне відділення АТ "ОТП Банк" в м. Ужгород.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Є. Гаврилко