Рішення

від 03.04.2013 по справі 2-10013/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-10013/11

Провадження №2/2610/6915/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Коршак Л.А., Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія» про визнання правочину недійсним та повернення коштів і оригіналів документів, отриманих за правочином, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 19 липня 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія» (далі - Відповідач) про визнання правочину недійсним та повернення коштів і оригіналів документів, отриманих за правочином.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2010 року він уклав з Відповідачем Договір доручення (далі - Договір), згідно умов якого, Позивач доручив Відповідачу здійснити дії, необхідні для захисту його майнових прав на території Арабської Республіки Єгипет. Зауважує, що на виконання умов Договору, він передав Відповідачу оригінали документів, які засвідчували його майнові права на території Арабської Республіки Єгипет, згідно переліку, зазначеного у Протоколі передачі оригіналів розписок, довіреностей та платіжних документів від 01 жовтня 2010 року, а також кошти в сумі 17 630 євро, що в гривневому еквіваленті становить 198 791 грн. 95 коп. Вважає, що укладений між ним та Відповідачем Договір суперечить нормам чинного законодавства, а також моральним засадам держави та суспільства. Зокрема, на його думку, в ньому чітко не визначені юридичні дії, які має вчинити Відповідач. Крім того, оспорюваний правочин не містить порядку його зміни чи припинення, а також положень, що визначають відповідальність Відповідача на випадок не досягнення бажаного для нього результату. Крім того, зауважує, що всупереч вимогам законодавства щодо договору доручення, ним не було видано на ім'я Відповідача довіреності на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним Договір, стягнути із Відповідача на його користь вищезазначену суму коштів, отриманих Відповідачем згідно умов Договору та зобов'язати Відповідача повернути йому оригінали документів, переданих згідно переліку, зазначеного у Протоколі передачі оригіналів розписок, довіреностей та платіжних документів від 01 жовтня 2010 року, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов зодоволити.

Представники Відповідача у судовому засіданні позов не визнали. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважають, що в оспорюваному Договорі чітко визначено, які необхідні дії вчинити, спрямовані на повернення Позивачеві 130 000 доларів США. Крім того, представник Відповідача зазначив, що на виконання спірного правочину Позивач видав нотаріально посвідчену довіреність, якою наділив останнього широкими повноваженнями щодо представництва інтересів Позивача. Наголошують на тому, що Позивач, на їх думку, свідомо уклав Договір доручення на прийнятних для нього умовах та вважають, що сторони вчинили дії на його виконання. У зв'язку з вищевикладеним просили суд відмовити Позивачеві у задоволенні позову. Крім того, на обґрунтування своєї позиції, представники Відповідача, зобов'язувалися надати докази, у зв'язку з чим заявили клопотання про оголошення у справі перерви. Проте, у подальшому жоден із представників Відповідача у судові засідання не з'явився. Про причину неявки суд не повідомили, ходом справи не цікавилися.

Суд знаходить можливим розгляд справи у їх відсутність, на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник Позивача не заперечував щодо розгляду справи у відсутність сторони Відповідача.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом статті 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Судом встановлено, що 20 вересня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір доручення № 001/07/10 (далі - Договір), згідно умов якого Відповідач зобов'язувався вчинити повний комплекс дій з метою повернення заборгованостей чи визнання прав власності на майно, що було придбане Позивачем та втрачене внаслідок шахрайських дій громадянина Єгипту пана ОСОБА_7. Зокрема, коштів в сумі 130 000 доларів США.

За змістом Договору доручення виконавець приймає на себе весь тягар ведення справ, та проводить повний комплекс необхідних робіт чи дій, на території Єгипту, з метою в найкоротший термін переконати громадянина Єгипту пана ОСОБА_7 повернути поручителю 130 000 доларів США у любий можливий спосіб (перерахувати чи сплатити готівкою) (а.с., а.с. 6-8).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, Позивач надав Відповідачу кошти в сумі 17 630 євро, враховуючи усі видані розписки та записи, про що свідчить власноручний напис Директора Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія» ОСОБА_5 на тексті спірного правочину, скріплений його підписом та відбитком печатки Відповідача.

Крім того, судом також встановлено, що 01 жовтня 2010 року Позивач та Відповідач підписали Протокол передачі оригіналів розписок, довіреностей та платіжних документів, згідно зі змістом якого Відповідач отримав від Позивача оригінали наступних документів: Розписка про борги арабською мовою (синього кольору, формат 9х13); Довіреність на управління майном (формат А-4, тонкий лист з відбитками синіх печаток); Розписка, написана від руки (формат А-4 з кутовими штампами та відбитком пальця); Розписка на бланку Дайвінг Центра з відбитками пальця та кутовими штампами (Формат А-4); Довіреність нотаріальна на ім'я виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши положення Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, суд прийшов до висновку, що його зміст не відповідає суті договору доручення, визначеного Цивільним кодексом України. Зі змісту спірного правочину не вбачається, які саме конкретні юридичні дії має вчинити від імені та за рахунок Позивача Відповідач. Зокрема, останній зобов'язувався скоріше надати послуги, що суперечить поняттю договору доручення, яке закріплене Цивільним кодексом України.

Крім того, суд критично оцінює довіреність, посвідчену 30 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером № 4668, надану в якості доказу представником Відповідача (а.с. 56). Оскільки, вказана довіреність видана від імені Позивача на ім'я фізичної особи ОСОБА_5, а не на ім'я Відповідача - Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія», з яким укладено оспорюваний Договір доручення, оскільки учасниками договірних відносин за Договором доручення є Позивач та Відповідач.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи, суд приймаючи позицію Позивача, знаходить, що спірний правочин не відповідає вимогам статей 1000 та 1003 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим він має бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд знаходить позов в цій частині обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний правочин був укладений 20 вересня 2010 року, тим самим, він є недійсним із вказаної дати його укладення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У зв'язку з вищенаведеним, у Відповідача виникає обов'язок повернути Позивачеві кошти в сумі 17 630 євро, що в гривневому еквіваленті, за офіційним курсом Національного Банку України становить 198 791 грн. 95 коп. та отримані Відповідачем від Позивача оригінали документів згідно вказаного вище переліку.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 717 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

А всього із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 200 628 грн. 95 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 202, 203, 215, 216, 236, 1000, 1003 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія» про визнання правочину недійсним та повернення коштів і оригіналів документів, отриманих за правочином - з а д о в о л и т и у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір доручення № 001/07/10 від 20 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1, з одного боку, та Приватним підприємством «Безпека Обізнаність Гарантія», з другого боку, - з моменту його вчинення - 20 вересня 2010 року.

Стягнути із Приватного підприємства «Безпека Обізнаність Гарантія» (Код ЄДРПОУ 34190445) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 200 628 (двісті тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 95 коп.

Зобов'язати Приватне підприємство «Безпека Обізнаність Гарантія» (Код ЄДРПОУ 34190445) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) оригінали документів, переданих згідно Протоколу передачі розписок, довіреностей і платіжних документів від 01 жовтня 2010 року, а саме: розписку про борги арабською мовою (синього кольору формат 9 х 13); довіреність на управління майном (формат А-4, тонкий аркуш з відбитками синіх печаток); розписку, написану власноруч (формат А-4, із кутовими штампами і відбитками пальця); розписку на бланку Дайвінг Центру з відбитками пальця і кутовими штампами, формат А-4); нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_5.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :