Рішення

від 04.07.2013 по справі 910/10747/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10747/13 04.07.13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Холод ЛТД"

до приватного акціонерного товариства "Бліц-інформ"

про стягнення 138 186,10 грн. заборгованості та 12 923,72 грн. судових витрат

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Пшеничний С.І. (дов. №01/17 від 08.01.13)

Від відповідача: Вагін Д.С. ( дов. від 27.05.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № Т-050912 від 05.09.2012 у розмірі 146 186,10 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2013 порушено провадження у справі №910/10747/13 та призначено до розгляду на 18.06.2013.

В судове засідання 18.06.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 12 923,72 грн., що складаються з витрат по оплаті судового збору в розмірі 2 923,72 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн. Суд прийняв до уваги дану заяву.

В судовому засіданні 18.06.2013 було оголошено перерву на 04.07.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 04.04.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 8 000,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад - холод ЛТД» (далі - Перевізник, позивач) та приватним акціонерним товариством «Бліц Інформ» (далі - Замовник, відповідач) було укладено договір №Т-050912 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні(далі договір).

Відповідно до умов п. 1.1. цього Договору Перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів Замовника в міжнародному сполученні у відповідності з письмовими заявками Замовника, а Замовник зобов'язався надавати вантаж для перевезення та оплачувати послуги перевізника у відповідності з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.5. договору Замовник також зобов'язується забезпечити нормований сумарний час під завантаження/розвантаження та митне оформлення не більше 48 годин для кожної операції, виключаючи вихідні та святкові дні, якщо інше не вказано в заявці Замовника. Вихідні та святкові дні включаються в простій у випадку прибуття автомобіля на розвантаження не менше як за 36 годин до їх початку.

Згідно з пунктом 5.8. договору, за понаднормовий простій транспортного засобу (при завантаженні, митному оформленні, розвантаженні, митній очистці) Замовник оплачує Перевізника неустойку в розмірі 500 грн. за кожну добу, що розпочалась на території України та 800 грн. за її межами.

Відповідно до CMR (№14902678; 17957) на автомобіль СВ4646АТ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 4 дні з 30.10.2012 по 02.11.2012.

Відповідно до п. 3.2.5. договору Замовник зобов'язався забезпечити нормований сумарний час під завантаження/розвантаження та митне оформлення не більше 48 годин (2 дні) для кожної операції відповідно понаднормовий простій транспортного засобу на території України становив 2 дні (48 годин) = 4 дні (96 годин) - простій автомобіля при митному оформленні - 48 годин (2 дні) - нормований простій автомобіля згідно умов укладеного між сторонами Договору. Таким чином неустойка за понаднормовий простій автомобіля СВ4646АТ складає 1000,00 грн. = 48 годин (2 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14902600; 17924) на автомобіль ВХ3326ВЕ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 5 днів з 29.10.2012 по 02.11.2012. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору неустойка за понаднормовий простій автомобіля ВХ3326ВЕ складає 1500,00 грн. = 72 години (3 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14902629; 17926) на автомобіль СА7894АІ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 5 днів з 29.10.2012 по 02.11.2012. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору, неустойка за понаднормовий простій автомобіля СА7894АІ складає 1500,00 грн. = 72 годин (3 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14914235; 17978) на автомобіль СВ2122АХ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 4 дні з 30.10.2012 по 02.11.2012. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору, неустойка за понаднормовий простій автомобіля СВ2122АХ складає 1000,00 грн. = 48 годин (2 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Таким чином загальна сума неустойки за понаднормовий простій складає 5000,00 грн. = 1000,00 грн. - простій автомобіля СВ4646АТ + 1500,00 грн. - простій автомобіля ВХ3326ВЕ + 1500,00 грн. - простій автомобіля СА7894АІ + 1000,00 грн. - простій автомобіля СВ2122АХ.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого Перевізником рахунку, Акту виконаних робіт та CMR з відміткою про отримання вантажу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між сторонами договору Перевізником було надано, а Замовником отримано (спожито) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні на суму 294 000,00 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ДатаАкт здачі-приймання робіт (надання послуг) №Сума (грн.) 11. 13.09.2012 00801 21000,00 22. 20.09.2012 00824 21000,00 33. 22.09.2012 00826 21000,00 44. 22.09.2012 00822 21000,00 55. 11.10.2012 00891 21000,00 66. 11.10.2012 00885 21000,00 77. 02.11.2012 00987 21000,00 88. 02.11.2012 00988 21000,00 99. 02.11.2012 00989 21000,00 110. 03.11.2012 00986 21000,00 111. 10.12.2012 01124 21000,00 112. 19.12.2012 01123 21000,00 113. 19.12.2012 01122 21000,00 114. 22.12.2012 01125 21000,00 Всього: 294 000,00

В тому числі неустойка за понаднормовий простій автомобіля відповідно до підпункту 3.2.5. та п. 5.8. Договору в сумі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок. Таким чином загальний розмір заборгованості за договором становить 299 000,00 грн. = 294000,00 грн. (послуги по перевезенню вантажу) + 5000,00 грн. (понаднормовий простій автомобіля).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено за надані послуги в розмірі 168 000,00 грн.

В подальшому, вже після порушення провадження у справі відповідач оплатив ще частину заборгованості в сумі 8 000,00 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги та простій становить 123 000,00 грн. = 299 000,00 грн. - 168 000,00 грн. - 8 000,00 грн.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт та суму за простій, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 123 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги та простій належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги та простій, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 123 000,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12 336,42 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 5.7. Договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 12 336,42 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 2 471,68 грн., а інфляційні збитки - 378,00 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Договір про надання правової допомоги від 27.05.2013 з адвокатським об'єднанням «Юрколегія», платіжне доручення №883 від 17.06.2013 на суму 10 000,00 грн. за надання правової допомоги - представництво в Господарському суді м. Києва по справі № 910/10747/13, свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 24.07.2003 № 385, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 327 від 10.12.2003.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Як вже зазначалося в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог на суму 8 000,00 грн., у зв"язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що частину суми основного боргу в розмірі 8 000,00 грн. відповідачем сплачено, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8 000,00 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі в зазначеній частині не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

У зв"язку з тим, що часткове погашення заборгованості відбулося вже після порушення провадження у даній справі, то суд не зменшує розмір стягуваного з відповідача судового збору.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 80, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 000,00 грн.

2. В іншій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Холод ЛТД" задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Бліц-інформ" (92156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 21598237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Холод ЛТД" (29000, м. Хмельницький, вул. Уборевича, 4, код ЄДРПОУ 22784982) основний борг в розмірі 123 000(сто двадцять три тисячі) грн. 00 коп., пеню в розмірі 12 336(дванадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 42 коп., три відсотки річних в розмірі 2 471(дві тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 68 коп., інфляційні збитки в сумі 378(триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., 10 000(десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, судовий збір в розмірі 2923(дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 72 коп.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 09.07.2013