Постанова

від 24.09.2013 по справі 910/10747/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 910/10747/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренка В.А.,

від позивача - Вагін Д.С., представник за довіреністю № б/н від 27.05.2013р.

від відповідача - Пшеничний С.І., представник за довіреністю № 01/17 від 08.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ», м.Київ

на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року

у справі №910/10747/13 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Холод ЛТД», м. Хмельницький,

до приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ», м. Київ,

про стягнення 138186,10 грн. заборгованості та 12923,72 грн. судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ "Бліц-інформ" про стягнення 138 186,10 грн. заборгованості та 12 923,72 грн. судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № Т-050912 від 05.09.2012 року у розмірі 131 378,00 грн., яка складається із 126 000,00 грн. суми боргу, 378,00 грн. інфляційних збитків, 5 000,00 грн. неустойки за господарський простій транспортного засобу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 336,42 грн. пені та 2 471,68 грн. 3% річних.

18.06.2013 року господарським судом міста Києва було прийнято заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 12 923,72 грн., що складаються з витрат по оплаті судового збору в розмірі 2 923,72 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 47).

04.07.2013 р. Господарським судом міста Києва було прийнято заяву позивача про зменшення суми позовних вимог на 8 000,00 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу. (а.с. 106).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747/13 позов ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» задоволено частково. Припинено провадження у справі №910/10747/13 в частині стягнення 8 000,00 грн. Присуджено до стягнення з ПАТ «Бліц-інформ» на користь ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» основний борг в розмірі 123 000,00 грн., пеню в розмірі 12 336,42 грн., 3% річних в розмірі 2471,68 грн., інфляційні збитки в сумі 378,00 грн., 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 2 923,72 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Бліц-інформ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані усі обставини справи, що мають значення для справи, а саме: відповідач вважає, що позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, а також позивачем до позовної заяви не було надано рахунки та CMR з відміткою про отримання, що на думку позивача є підставою для скасування оскарженого рішення. Відповідач зазначає, що рішенням першої інстанції борг було стягнуло з Київської філії приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ», тобто з особи, яка не є стороною по справі. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції до судових витрат неправомірно включені послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн. Також, відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду усну заяву відповідача про розстрочення стягнення боргу на три місяці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №910/10747/13 апеляційну скаргу ПрАТ "Бліц-інформ" на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.09.2013 року.

В судовому засідаінні 11.09.2013 року пресдтавник позивача надав примірник відзиву на позов представнику відпоівдача.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відлкдаення розгляду апеляційної скарги для надання можливості ознайомитися з відзивом на апеляційну скаргу та надати відповідні письмові заперечення.

Представник позивача не заперечував проти оголошення перерви в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів вирішила на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосити перерву в судовому засіданні до 24.09.2013 року., зобов'язано позивача надати належно засвідченні копії посвідчення та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності №327 від 10.12.2003 року.

До початку судового засідання 18.09.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

До початку судового засідання 24.09.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.09.2013 року представник позивача надав додаткові документи на вимогу суду, надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача заперечував проти долучення документів позивача до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи позов у даній справі, послався на договір №Т-050912 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 05.09.2012 р. (надалі - договір) (т. 1, а.с. 12-14), який укладено між позивачем (надалі - перевізник) та відповідачем (надалі - замовник) та діє до 31.12.2012 року (п. 7.1 договору).

Згідно із п. 1.1. цього договору перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні у відповідності з письмовими заявками замовника, а замовник зобов'язався надавати вантаж для перевезення та оплачувати послуги перевізника у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.2.5. договору замовник також зобов'язується забезпечити нормований сумарний час під завантаження/розвантаження та митне оформлення не більше 48 годин для кожної операції, виключаючи вихідні та святкові дні, якщо інше не вказано в заявці замовника. Вихідні та святкові дні включаються в простій у випадку прибуття автомобіля на розвантаження не менше як за 36 годин до їх початку.

Згідно з пунктом 5.8. договору, за понаднормовий простій транспортного засобу (при завантаженні, митному оформленні, розвантаженні, митній очистці) замовник оплачує перевізника неустойку в розмірі 500 грн. за кожну добу, що розпочалась на території України та 800 грн. за її межами.

Відповідно до CMR (№14902678; 17957) на автомобіль СВ4646АТ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 4 дні з 30.10.2012 року по 02.11.2012 року.

Відповідно до п. 3.2.5. договору Замовник зобов'язався забезпечити нормований сумарний час під завантаження/розвантаження та митне оформлення не більше 48 годин (2 дні) для кожної операції відповідно понаднормовий простій транспортного засобу на території України становив 2 дні (48 годин) = 4 дні (96 годин) - простій автомобіля при митному оформленні - 48 годин (2 дні) - нормований простій автомобіля згідно умов укладеного між сторонами договору. Таким чином неустойка за понаднормовий простій автомобіля СВ4646АТ складає 1 000,00 грн. = 48 годин (2 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14902600; 17924) на автомобіль ВХ3326ВЕ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 5 днів з 29.10.2012 по 02.11.2012 року. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору неустойка за понаднормовий простій автомобіля ВХ3326ВЕ складає 1 500,00 грн. = 72 години (3 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14902629; 17926) на автомобіль СА7894АІ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 5 днів з 29.10.2012 року по 02.11.2012 року. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору, неустойка за понаднормовий простій автомобіля СА7894АІ складає 1 500,00 грн. = 72 годин (3 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Відповідно до CMR (№14914235; 17978) на автомобіль СВ2122АХ простій транспортного засобу при митному оформленні становив 4 дні з 30.10.2012 року по 02.11.2012 року. Таким чином, відповідно до п. 3.2.5. договору, неустойка за понаднормовий простій автомобіля СВ2122АХ складає 1 000,00 грн. = 48 годин (2 дні) - понаднормовий простій х 500,00 грн. - неустойку за простій на територій України за кожну добу, що розпочалась.

Таким чином загальна сума неустойки за понаднормовий простій складає 5 000,00 грн. = 1 000,00 грн. - простій автомобіля СВ4646АТ + 1 500,00 грн. - простій автомобіля ВХ3326ВЕ + 1 500,00 грн. - простій автомобіля СА7894АІ + 1 000,00 грн. - простій автомобіля СВ2122АХ.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого Перевізником рахунку, Акту виконаних робіт та CMR з відміткою про отримання вантажу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між сторонами договору перевізником було надано, а замовником отримано (спожито) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні на суму 294 000,00 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №00801 від 13.09.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00824 від 20.09.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00826 від 22.09.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00822 від 22.09.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00891 від 11.10.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00885 від 11.10.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00987 від 02.11.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00988 від 02.11.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00989 від 02.11.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №00986 від 03.11.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №01124 від 10.12.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №01123 від 19.12.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №01122 від 19.12.2012 року на суму 21 000,00 грн.; №01125 від 22.12.2012 року на суму 21 000,00 грн., на загальну суму 294 000,00 грн.

В тому числі неустойка за понаднормовий простій автомобіля відповідно до підпункту 3.2.5. та п. 5.8. договору в сумі 5000,00грн.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено за надані послуги в розмірі 168 000,00 грн.

Вже після порушення провадження господарським судом, відповідач сплатив позивачу кошти на загальну суму 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №734617 від 05.06.2013 року на суму 3 000,00 грн. та №739649 від 25.06.2013 року на суму 5 000,00 грн.

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості відповідача за надані позивачем послуги та простій становить 123 000,00 грн. = 299 000,00 грн. - 168 000,00 грн. - 8 000,00 грн.

Враховуючи, що позивачем здійснено перевезення вантажу, про що свідчать CMR та акти приймання - передачі робіт (надання послуг), проте відповідачем обов'язок щодо сплати за перевезення вантажу виконано частково, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 123 000,00 грн.,

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 12 336,42 грн., 3% річних в розмірі 2 471,68 грн., інфляційні збитки в сумі 378,00 грн. з наступних підстав.

З приводу стягнення з відповідача пені колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.7. договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих позивачем послуг, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 12 336,42 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

З приводу стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні збитків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Апеляційний суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляції, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановив їх арифметичну правильність.

Твердження відповідача, з приводу того, що позовну заяву було підписано від імені позивача адвокатом Вагіним Д.С. з перевищенням повноважень так, як довіреністю від 07.05.2013 р. (а.с. 37) йому не було надано повноважень представляти інтереси в суді по даній справі, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 та 7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи (а.с. 37) міститься Довіреність №б/н від 27.05.2013 року, відповідно до якої ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» уповноважує адвоката Вагіна Дмитра Сергійовича представляти інтереси ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» безпосередньо в судах України з усіма правами наданими законом позивачу, у тому числі з правом подавати та підписувати позовні заяви. Дана довіреність підписана директором ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» В.Б. Надопта та скріплена печаткою підприємства.

Проаналізувавши вищевикладене, у суду не має підстав вважати, що позовна заява ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» від 30.05.2013 року підписана не уповноваженою особою.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року було присуджено до стягнення заборгованість з Київської філії приватного акціонерного товариства "Бліц-інформ", тобто зі особи, яка не є стороною по справі.

Проаналізувавши рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року, апеляційним судом встановлено, що господарським судом присуджено до стягнення з ПАТ "Бліц-інформ" на користь ТОВ "Каскад-Холод ЛТД" основний борг в розмірі 123 000,00 грн., пені в розмірі 12 336,42 грн., 3% річних в розмірі 2 471,68 грн., інфляційні збитки в сумі 378,00 грн., 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір у розмірі 2 923,72 грн., проте при виготовлені резолютивної частини була допущенна описки в ідентифікаційному коді відповідача, а саме замість «код ЄДРПОУ 20050164» помилково зазначено «код ЄДРПОУ 21598237». Колегія суддів зазначає, що допущенна описки господарським судом міста Києва не є підставою для скасування чи зміни рішенні.

Крім того, суд повідомляє, що відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Таким чином, сторона не позбавлена права звернутися до суду із заявою про виправлення описки в рішенні.

Відповідач зазначає, що судом безпідставно залишено без розгляду заяву про розстрочку виконання рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не було подано до суду заяву про розстрочку виконання рішення суду, а відповідно до протоколу судового засідання від 04.07.2013 року вказана заява в усному порядку не заявлялась.

В апеляційній скарзі, відповідач вказує, що в супереч п. 4.2. договору позивачем до матеріалів справи не було надано рахунки і CMR.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2013 року через канцелярію господарського суду міста Києва позивачем було надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в тому числі CMR, тому твердження відповідача є безпідставними та не обґрунтованими.

З приводу тверджень відповідача, що судом першої інстанції до судових витрат неправомірно включені послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн. апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до листа Вищого господарський суду від 29.08.2013 року № 01-06/1238/2013 «Про Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 статті 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання правової допомоги №1 від 27.05.2013 року (а.с. 49) укладено між адвокатським об'єднанням «Юрколегія» та ТОВ «Каскад-Холод ЛТД». Відповідно до умов договору адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу, а саме представництво по справі за позовом ТОВ «Каскад-Холод ЛТД» до приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» про стягнення боргу за договором №Т- 050912 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 05.09.2012 року. Відповідно до п. 4 договору Плата за надання правової допомоги складає 10 000,00 грн. Згідно із п. 5. договору, безпосереднє представництво інтересів ТОВ "Каскад-Холод ЛТД" в господарському суді здійснюватиме адвокат - Вагін Дмитро Сергійович (свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №327 від 10.12.2003 року).

Крім того, оскільки в матеріалах справи міститься посилання на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності №327 від 10.12.2003 року, колегією суддів в судовому засіданні 11.09.2013 року оглянуто оригінали посвідчення та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності №327 від 10.12.2003 року.

Відповідно до платіжного доручення №883 від 17.06.2013 року ТОВ "Каскад-Холод ЛТД" було здійснено оплату з призначенням платежу «за надання правової допомоги - представництво в господарському суді міста Києва по справі №910/10747/13 до ПАТ «Бліц-інформ» (а.с. 48).

З огляду на те, що представником позивача підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів визначає правову природу зазначених витрат підприємства в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/10747/13 залишити без змін.

3. Справу №910/10747/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.