Постанова

від 09.07.2013 по справі 5017/2652/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5017/2652/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Віакорм"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. по справі № 5017/2652/2012 за ТОВ "Віакорм" до ТОВ будівельна компанія "Тоні" про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2012 р. порушено провадження по справі №5017/2652/2012 про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження по справі).

Постановою господарського суду Одеської області від 23.10.2012 р. по справі № 5017/2652/2012 боржника - ТОВ будівельна компанія "Тоні" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника ініціюючого кредитора - ТОВ "Віакорм".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. /суддя Лепеха Г.А./ затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ будівельна компанія "Тоні", провадження по справі № 5017/2652/2012 припинено, на підставі п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. /судді Філінюк І.Г., Лисенко В.А., Жеков В.І./ ухвала господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. скасована, провадження по справі №5017/2652/2012 припинено.

В касаційній скарзі кредитор - ТОВ "Віакорм" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р., посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу господарського суду Одеської області від 27.11.2012 р. залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г . перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2012 р. до господарського суду Одеської області надійшов звіт ліквідатора боржника та ліквідаційний баланс ТОВ будівельна компанія "Тоні", які свідчать про те, що станом на час закінчення ліквідаційної процедури у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та дебіторська заборгованість.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі ТОВ будівельна компанія "Тоні", господарський суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ будівельна компанія "Тоні" підприємницьку діяльність не здійснює, відсутнє за своєю юридичною адресою, у боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів по справі, про що свідчать довідки МБТІ, РОН, УДАЇ ГУМВС України в Одеській області та довідки банків, а матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора боржника відповідають вимогам чинного законодавства.

Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції від 27.11.2012 р., Одеський апеляційний господарський суд виходив з того, що провадження по справі про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" порушено безпідставно, так як у ТОВ "Віакорм" відсутні безспірні грошові вимоги до боржника, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім того, матеріали справи не містять доказів відсутності боржника за місцезнаходженням, а отже провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Разом з тим, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов 'язання, передбаченого ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами даного Закону.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Віакорм" подано заяву про визнання банкрутом ТОВ будівельна компанія "Тоні", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, за претензією № 27 від 27.06.2012 р. на суму 91 440,00 грн. (а.с.9).

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" визнана претензія не є виконавчим документом.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що розрахункових чи інших документів, як доказ неплатоспроможності боржника, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і свідчить про відсутність безспірних вимог до боржника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні", на підставі ст.52 Закону, ТОВ "Віакорм" надав суду, як доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням, складені ним акти від 31.07.2012 р. та від 11.07.2012 р., відповідно (а.с.6, 7).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" ініціюючим кредитором - ТОВ "Віакорм" не було надано суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно місцезнаходження боржника.

В матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, яка містить відомості станом на 24.10.2012 р., тобто вже після порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" (14.09.2012 р.) і в якій зазначено, що статус юридичної особи боржника за місцезнаходженням - не підтверджено (а.с.77).

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Зазначені вище норми передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в порушення вимог закону, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням та про безспірність своїх грошових вимог.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Належним чином дослідивши обставини справи, переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до ст.ст.99-101 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ будівельна компанія "Тоні" за ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, порушена безпідставно, а тому підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. N 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. по справі № 5017/2652/2012 відповідає вимогам закону та підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Віакорм" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. по справі № 5017/2652/2012 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Коробенко Г.П.