Ухвала

від 27.06.2013 по справі 2а-2354/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. Київ К/9991/5952/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011

у справі № 2а-2354/10/1670

за позовомПриватного підприємства «Владияр» доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проскасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Владияр» (далі по тексту - позивач, ПП «Владияр») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802301/0/709 від 04.03.2010, № 0000802301/1/1527 від 18.05.2010, № 0000792301/0/708 від 04.03.2010, № 0000792301/1/1526 від 18.05.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ з 01.02.2010 по 12.02.2010 була проведена планова виїзна перевірка ПП «Владияр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт № 568/23-209/24563765 від 16.02.2010, в якому зафіксовано наступні порушення: п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 84753 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 84753 грн.; пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податковий кредит декларації з ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 67802 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 67802 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 04.03.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000792301/0/708 та № 0000802301/0/709.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000792301/1/1526 та № 0000802301/1/1527 від 18.05.2010, якими залишено без змін рішення № 0000792301/0/708 та № 0000802301/0/709 від 04.03.2010.

Колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Поставку бензину ПП «Владияр» та ТОВ «Мартель ЛТД» оформили договором від 29.01.2009 за № 21/2, оплата була проведена відповідно до рахунків-фактури № СФ-1002/06 від 10.02.2009, № СФ-1702/01 від 17.02.2009, видаткових накладних № РН-1002/05 від 10.02.2009 № РН-1702/03 від 17.02.2009, що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. При цьому сам податковий орган підтверджує це в акті, а відповідач не заперечував щодо підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Таким чином, ПП «Владияр» правомірно відніс до складу валових витрат оплату послуг ТОВ «Мартель ЛТД» з поставки бензину. Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 84753 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна, яка одночасна є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова