Постанова

від 29.05.2013 по справі 804/5253/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/5253/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання: Шрамко Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Атрошенко В.М.

від відповідача: Цаплін О.К.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» про стягнення 10 213 052, 00грн., -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013р. Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.05.2013р., просить стягнути заборгованість перед бюджетом з усіх виявлених Державною виконавчою службою України розрахункових рахунків відповідача заборгованість у розмірі 10 391 064, 70грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби та має борг по податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 10 213 052, 00грн. по податковим повідомленням-рішенням № 0004282250, №0004292250, №0004302250 від 17.10.2012р. Окрім того, позивачем подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2012р. за якою позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 142968,00грн. та за рахунок переплати в розмірі 881,30грн. заборгованість складає 142086,70грн., яка позивачем не сплачена. Також, у позивача виникла і податкова заборгованість по авансовим платежам з податку на прибуток за період з січня по лютий 2013р. згідно податкової декларації з податку на прибуток № 9069195743 від 23.10.2012р. за якою визначено щомісячних авансових платежів у розмірі 33999,00грн. у зв'язку з чим загальна сума боргу складає 67998грн. За викладеного, позивач зазначає, що податкова заборгованість у загальній сумі становить 10391064,70грн., яку просить стягнути з усіх рахунків відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до початку судового розгляду справи заявив клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013р. у справі №2а-14730/12/2670 за позовом ТОВ «Торговий дім Ремдизель» до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.(а.с. 105).

Представник позивача проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечував зазначивши про те, що рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 12.03.2013р.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про зупинення провадження, суд не находить підстав для його задоволення, оскільки судове рішення, на яке посилається відповідач набрало законної сили 12.03.2013р., а тому у адміністративного суду відсутні підстави для зупинення провадження згідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, представник відповідача до початку судового розгляду справи заявив клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача.(а.с. 103).

Представник позивача проти клопотання про відкладення заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача, суд приходить до висновку, що у його задоволенні слід відмовити з огляду на те, що представник відповідача Цаплін О.К., який з'явився в судове засідання має належно оформлену довіреність, а отже є належним представником відповідача у зв'язку з чим, суд вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що направлене на затягування строків розгляду справи встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, однак будь-які пояснення щодо своїх заперечень відмовився надавати з приводу податкового боргу, який виник у відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, які приймали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 06.08.2007р. та знаходиться на податковому обліку з 07.08.2007р. за № 19763 як платник податків у Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 23.04.2013р., довідкою з Єдиного державного реєстру від 23.04.2013р. та копією довідки про взяття на облік від 05.03.2012р.(а.с. 62, 85-87).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» має податковий борг перед бюджетом в сумі 10 391 064,70грн., що підтверджується розрахунком сум податкового боргу платника податків станом на 24.04.2013р.(а.с.101).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, зазначений борг виник внаслідок того, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р. з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТОВ «Альседо», ТОВ «Лемпрон», ТОВ «Магістраль Груп», ПП «Інтенція» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011року та складено акт №402/22-511/35251780 від 26.09.2012р., за яким встановлено порушення позивачем ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.14, 138, 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 030 810грн., а також порушено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 835 325грн.(а.с.18-33).

На підставі вказаного вище акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0004282250 від 17.10.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідачу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5649582грн., у тому числі 4976163грн. за основним платежем та 673419грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15);

- №0004292250 від 17.10.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідачу з податку на додану вартість на суму 3076729грн., у тому числі 2835325грн. за основним платежем та 241404грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16);

- №0004302250 від 17.10.2012р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010р. на суму 1189321грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297320грн.(а.с. 17).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» вищевказані рішення позивача від 17.10.2012р. № 0004282250, №0004292250 та №0004302250 були оскаржені у судовому порядку та за результатами розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м.Києва 06.12.2012р. у справі № 2а-14730/12/2670 були задоволені позовні вимоги та вищевказані податкові повідомлення-рішення - скасовані.

Однак, за результатами апеляційного оскарження вищезазначеного судового рішення, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013р. у справі № 2а-14730/12/2670 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову ТОВ «Торговий дім Ремдизель» в задоволенні позову.(а.с. 9-13).

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013р. у справі № 2а-14730/12/2670 набрала законної сили у відповідності до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст.ст.14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, у станов та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, у відповідності до вимог пп.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається не узгодженим до дня набрання рішення законної сили.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що оскільки судове рішення про оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень набрало законної сили 12.03.2013р., та грошові зобов'язання, визначені податковим органом на момент звернення позивача до суду - станом на 12.04.2013р. є узгодженим.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, позивач зобов'язаний був у строк до 22.03.2013р. погасити суму грошового зобов'язання визначену за податковими повідомленнями-рішеннями №0004282250, №0004292250, №0004302250 від 17.10.2012р. з урахуванням рішення суду, яке набрало законної сили 12.03.2013р.

Отже, за вказаними вище податковими повідомленням-рішеннями податковий борг виник у відповідача з 23.03.2013р. в загальній сумі - 10 213 052грн. 00коп.

Окрім того, позивачем 11.01.2013р. до податкової інспекції була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2012р. у якій позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання у розмірі 142 968грн.(а.с. 97-99).

Згідно наявних в матеріалах справи документів переплата становить у розмірі 881грн. 30коп. у зв'язку з чим заборгованість за вказаною декларацією становить 142 086,70грн.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, позивач зобов'язаний був сплатити грошове зобов'язання за податковою декларацією за грудень 2012р. у строк до 30.01.2013р. в сумі 142086, 70грн.

Відповідач зазначену суму у встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України строк суму грошового зобов'язання не сплатив, у зв'язку з чим податковий борг у відповідача в сумі 142086, 70грн. за податковою декларацією за грудень 2012р. виник 31.01.2013р.

Також, згідно абз.4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Так, позивачем 23.10.2012р. була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства, якою визначено суму щомісячних авансових платежів у розмірі 33999,00грн., проте, відповідачем не було сплачено авансові платежі з податку на прибуток приватних підприємств за період з січня по лютий 2013р. у зв'язку з чим сума податкового боргу становить за вказаний період 67 998,00грн.

Таким чином, податковий борг по авансовим платежам з податку на прибуток за січень-лютий 2013р. виник у відповідача з 21.02.2013р. та 21.03.2013р. - відповідно.

Пунктом 14.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами ст. 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Також, згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сум податкового боргу, загальна сума податкового боргу станом на 24.04.2013р. становить 10 391 064, 70грн.(а.с. 101).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно до ст. 86 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в судове засідання не надав жодних доказів на підтвердження правомірності несплати відповідачем податкового боргу в сумі 10 391 064,70грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» про стягнення 10 391 064, 70грн. - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ремдизель» (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, 43/2, р/р № 26004014038964 в Філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333, Код за ЄДРПОУ 35251780) на користь бюджету (р/р 34129999700008 в УДК у Подільському районі м. Києва, банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37975298) в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 10 391 064, 70грн.(десять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча шістдесят чотири гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.06.2013р.

Суддя С.О. Конєва