cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09.07.2013р. Справа № 905/3435/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакієве-Автотранс», м. Єнакієве, Донецька область
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк, Донецька область
про стягнення 69 970грн. 87коп.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: Косякова Д.І. - представник за довіреністю №205/2 від 31.05.2013р.
Розгляд справи здійснювався із застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва з 03.07.2013р. до 09.07.2013р.
У судовому засіданні 09.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єнакієве-Автотранс», м. Єнакієве, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р. у сумі 61 501грн. 44коп., пені у сумі 6 778грн. 85коп., 3% річних у сумі 1 324грн. 25коп. та інфляційних втрат у сумі 366грн. 33коп., всього 69 970грн. 87коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати наданих послуг. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 611, 612, 549, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаюсь на те, що відповідачем не надавались позивачу заявки про надання послуг за договором, що призводить до неузгодженості сторонами всіх суттєвих умов договору про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р. Крім того, зазначає про ненадання позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, що свідчить про недоведеність факту здійснення перевезень за договором.
У судове засідання 09.07.2013р. позивач представника не направив, про судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника на повідомленні про перерву в судовому засіданні 03.07.2013р.
У судовому засіданні 09.07.2013р. відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВСТАНОВИВ:
13.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єнакієве-Автотранс» (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №13/09 (далі - договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику за його письмовою заявкою послуги, що пов'язані з експлуатацією автотранспорту, будівельної техніки та вантажопідйомних машин та механізмів (далі - техніка) з особами, що мають право на управління технікою, в технічно справному стані для виконання автоперевезень, перевезень людей та виконання будівельних робіт, а замовник прийняв на себе зобов'язання оплачувати надані виконавцем послуги.
Сума оплати за послуги відповідно до п. 2.1 договору визначається, виходячи з фактично відпрацьованого технікою часу та вартості перевезень однієї тони вантажу, обрахованої згідно з договірною ціною (додаток №1 до договору)
Оплата послуг згідно з п. 2.7 договору проводиться не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт шляхом перерахування замовником в безготівковому порядку грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця, або іншим способом, що погоджений двома сторонами та не суперечить чинному законодавству України.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №13/09 від 13.09.2012р., позивачем були надані послуги на загальну суму 106 014грн. 72коп. з ПДВ, за наслідком чого сторонами були підписані:
акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕА000000949 від 28.09.2012р. на суму 44 513грн. 28коп., у т.ч. ПДВ 7 418грн. 88коп.;
акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕА000001050 від 31.10.2012р. на суму 37 309грн. 44коп., у т.ч. ПДВ 6 218грн. 24коп.;
акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕА000001122 від 16.11.2012р. на суму 21 288грн. 96коп., у т.ч. ПДВ 3 548грн. 16коп.;
акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕА000001156 від 26.11.2012р. на суму 2 903грн. 04коп., у т.ч. ПДВ 483грн. 84коп.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що, суд дійшов висновку, що послуги за договором були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.
За результатами виконання договору позивачем також були складені податкові накладні: №120 від 28.09.2012р. на суму 44 513грн. 28коп., у тому числі ПДВ у розмірі 7 418грн. 88коп.; №90 від 31.10.2012р. на суму 37 309грн 44коп. у тому числі ПДВ у розмірі 6 218грн. 24коп.; №60 від 16.11.2012р. на суму 21 288грн. 96коп., у тому числі ПДВ у розмірі 3 548грн. 16коп.; №94 від 26.11.2012р. на суму 2 903грн. 04коп., у тому числі ПДВ у розмірі 483грн. 84коп. (за першою з подій - надання послуг).
Таким чином, загальна вартість наданих позивачем послуг за договором №13/09 від 13.09.2012р. дорівнює 106 014грн. 72коп. з ПДВ, що співпадає з даними виписаних позивачем податкових накладних.
Відповідачем, в свою чергу, у виконання умов договору в якості сплати вартості наданих послуг на користь позивача були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 44 513рн. 28коп. з ПДВ. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу платіжними дорученнями № 1219 від 07.11.2012р. на суму 14 513грн. 28коп. та № 1528 від 16.01.2013р. на суму 30 000грн.
Решту вартості послуг у сумі 61 501грн. 44коп. відповідачем станом на час розгляду справи сплачено не було, що підтверджується відомостями акту звірення взаємних розрахунків сторін станом на 22.04.2013р. та відповідачем не заперечується.
У відповідь на вимогу позивача про сплату дебіторської заборгованості №1 від 02.01.2013р., відповідач листом вих. №9/10 від 16.01.2013р. несплату вартості наданих послуг пояснив відсутністю грошових коштів.
Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір надання послуг №13/09 від 13.09.2012р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.
За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку стосовно оплати наданих послуг за договором про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п.2.7 договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто, акту №ЕА000000949 від 28.09.2012р. - до 03.10.2012р., акту №ЕА000001050 від 31.10.2012р. - до 05.11.2012р., акту №ЕА000001122 від 16.11.2012р. - до 21.11.2012р., акту №ЕА000001156 від 26.11.2012р. - до 29.11.2012р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р. у розмірі 61 501грн. 44коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Дійшовши висновку про задоволення позову в цій частині, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність письмових заявок, складання яких замовником згідно з п. 1.1 договору є підставою для надання послуг відповідачем, оскільки фактичне виконання договору як з боку позивача, так і з боку відповідача, свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов в розумінні ст.180 Господарського кодексу України. До того ж, письмові заявки про надання послуг, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також шляхові листи наявні в матеріалах справи.
Крім стягнення основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 6 788грн. 85коп., оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно із законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, як визначено п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з тексту договору про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р., п.2.9 передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи, що пов'язано з невірним визначенням позивачем граничних строків оплати наданих за договором послуг та, відповідно, невірним початком нарахування пені.
Фактично розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за періоди: з 04.10.2012р. по 06.11.2012р. (виходячи з заборгованості у сумі 44 513грн. 28коп. за актом №ЕА000000949 від 28.09.2012р.); з 07.11.2012р. по 15.01.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 30 000грн. за актом №ЕА000000949 від 28.09.2012р.); з 06.11.2012р. по 02.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 37 309грн. 44коп. за актом №ЕА000001050 від 31.10.2012р.); з 22.11.2012р. по 18.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 21 288грн. 96коп. за актом №ЕА000001122 від 16.11.2012р.); з 30.11.2012р. по 28.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 2 903грн. 04коп. за актом №ЕА000001156 від 26.11.2012р.), складає у загальному розмірі 5 969грн. 89коп.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 5 969грн. 89коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 808грн. 96коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі вказаної статті нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 1 324грн. 25коп. та інфляційні втрати у сумі 366грн. 33коп.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є невірним, що пов'язано з невірним визначенням позивачем граничних строків оплати наданих за договором послуг та, відповідно, невірним початком нарахування 3% річних, а також неврахуванням наявності у 2012р. не 365, а 366 днів.
Фактично розмір 3% річних за періоди: з 04.10.2012р. по 06.11.2012р. (виходячи з заборгованості у сумі 44 513грн. 28коп. за актом №ЕА000000949 від 28.09.2012р.); з 07.11.2012р. по 15.01.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 30 000грн. за актом №ЕА000000949 від 28.09.2012р.); з 06.11.2012р. по 05.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 37 309грн. 44коп. за актом №ЕА000001050 від 31.10.2012р.); з 22.11.2012р. по 21.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 21 288грн. 96коп. за актом №ЕА000001122 від 16.11.2012р.); з 30.11.2012р. по 31.05.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 2 903грн. 04коп. за актом №ЕА000001156 від 26.11.2012р.), складає у загальному розмірі 1 211грн. 03коп.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1 211грн. 03коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 113грн. 22коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірними, що пов'язано неврахуванням наведених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції. Фактично розмір інфляційних втрат за періоди: з 07.11.2012р. по 15.01.2013р. інд.інфл 11.2012р. - 01.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 30 000грн. за актом №ЕА000000949 від 28.09.2012р.); 06.11.2012р. по 03.07.2013р. інд.інфл 11.2012р. - 06.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 37 309грн. 44коп. за актом №ЕА000001050 від 31.10.2012р.);з 22.11.2012р. по 03.07.2013р. інд.інфл 12.2012р. - 06.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 21 288грн. 96коп. за актом №ЕА000001122 від 16.11.2012р.); з 30.11.2012р. по 03.07.2013р. інд.інфл 12.2012р. - 06.2013р. (виходячи з заборгованості у сумі 2 903грн. 04коп. за актом №ЕА000001156 від 26.11.2012р.), складає у загальному розмірі 298грн. 70коп.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 298грн. 70коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 67грн. 63коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають..
Витрати позивача зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 180, 193, 230, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» (83052, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бурденка, буд. 27, ідентифікаційний код 31552084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакієве-Автотранс» (86422, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Гірників, буд. 42, ідентифікаційний код 37007530) заборгованість за договором про надання послуг №13/09 від 13.09.2012р. у сумі 61 501грн. 44коп., пеню у сумі 5 969грн. 89коп., 3% річних у сумі 1 211грн. 03коп., інфляційні втрати у сумі 298грн. 70коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 696грн. 16коп.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакієве-Автотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» в частині стягнення пені у сумі 808грн. 96коп., 3% річних у сумі 113грн. 22коп. та інфляційних втрат у сумі 67грн. 63коп. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 09.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2013р.
Суддя К.І. Стукаленко
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2013 |
Оприлюднено | 12.07.2013 |
Номер документу | 32338564 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
К.І. Стукаленко
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні