Рішення

від 04.07.2013 по справі 916/13/863

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 916/13/863

за позовом: Прокурора Березанського району Миколаївської області /57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 41/ в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації /54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22/

до відповідача-1: Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" /адреса для листування: 57700, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Леніна, 10/

до відповідача-2: Приватного підприємства "РІЧ ААС" /57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, Алея Фестивальна, б. 4А/

про визнання недійсним на майбутнє договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 63 від 21.04.2008р. та застосування наслідків недійсності

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури: Круш Т.О.

від позивача: Скуратовська Я.О. (довіреність від 16.01.13р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідачів-1, 2 про:

- визнання недійсним на майбутнє договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 21.04.2008р. № 63;

- застосування наслідків недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання Приватного підприємства "РІЧ ААС" повернути Державному підприємству "Очаківське лісомисливське господарство" лісову ділянку в урочищі "Рибаківка" кв. 41 вид. 19, 42, 48, кв. 44 вид. 11, 17, 29 Березанського лісництва, площею 7,7 га.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що спірний договір, який укладений на підставі скасованого судом розпорядження позивача, суперечить ст.ст. 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним на майбутнє з застосуванням наслідків його недійсності.

Позивач письмових пояснень по суті позову суду не подав, проте присутній у судовому засіданні 04.07.13р. представник позивача повністю підтримав позов прокурора.

Відповідач-1 позов прокурора не визнав та пояснив суду, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Земельного кодексу України.

Відповідач-2 свого представника у судове засідання 04.07.13р. не направив, доказів, витребуваних судом, не подав.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.9.1. постанови від 26.12.11р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснив, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду від 20.06.13р. була направлена відповідачу-2 21.06.13р. за адресою, яка міститься в ЄДР, що підтверджується засвідченою копією поштових відправлень суду.

За цих підстав, суд вважає, що відповідач-2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а отже згідно з ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.08р. № 158-р «Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ПП «РІЧ ААС» відповідачу-2 була надана у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду лісова ділянка, площею 7,7 га, що знаходяться у постійному користуванні відповідача-1 в урочищі «Рибаківка» кв. 41 вид. 19, 42, 48, кв. 44 вид 11, 17, 29 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 років.

На підставі даного розпорядження 21.04.08р. між відповідачами був укладений спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 63 (далі - договір), зареєстрований у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.2008р. № 1.

Згідно з п. 1.1. договору відповідач-1, згідно з розпорядженням позивача від 21.04.08р. № 158-р, зобов'язався передати, а відповідач-2 прийняти лісову ділянку площею 7,7 га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходяться у кварталі 41 виділ 19, 42, 48, кв. 44 вид. 11, 17, 29 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва відповідача-1.

Згідно з п. 1.2. договору вищезазначена лісова ділянка передається відповідачу-2 для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору передача лісової ділянки відповідачу-2 здійснюється після підписання сторонами договору та його реєстрації в Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, шляхом складання і підписання акту приймання-передачі лісової ділянки та встановлення меж лісової ділянки в натурі. Після закінчення строку дії договору або його припинення (розірвання) відповідач-2 зобов'язаний повернути лісову ділянку відповідачу-1 в стані, придатному для використання її в лісогосподарських цілях.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного пунктом 1.2. договору.

22.04.08р. відповідач-1, на виконання умов спірного договору, передав відповідачу-2 у користування вищевказану лісову ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі лісової ділянки від 22.04.08р. та поясненнями учасників судового процесу.

Чинною постановою Вищого адміністративного суду України від 09.02.11р. у справі № К-45980/09 визнано протиправним та скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.08р. №158-р "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування приватному підприємству "РІЧ ААС".

Приймаючи рішення у цій справі, Вищий адміністративний суд України встановив, що вказане розпорядження позивача не відповідає ст. 18 Лісового кодексу України, ст.ст. 20 60, 61 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 18 Лісового кодексу України, в редакції станом на 21.04.08р., довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України, в редакції станом на 21.04.08р., земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з ст. 21 Земельного кодексу України, в редакції станом на 21.04.08р., порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 61 Земельного кодексу України, в редакції станом на 21.04.08р., вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України, в редакції станом на 21.04.08р., загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 2.7. постанови від 29.05.13р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснив, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Господарським судом встановлено, що спірний договір укладений відповідачами на підставі розпорядження позивача від 21.04.08р. № 158-р. Дане розпорядження скасоване Вищим адміністративним судом України яке таке, що не відповідає ст. 18 Лісового кодексу України, ст.ст. 20, 60, 61 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України.

Господарський суд вважає, що спірний договір також суперечить цим же нормам права, оскільки в момент його вчинення вказані порушення усунені не були.

За цих обставин, господарський суд, враховуючи зміст зобов'язань, що виникли на підставі спірного договору, вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню, а спірний договір визнанню недійсним на майбутнє з застосуванням наслідків його недійсності - зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 отриману за спірним договором у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 21.04.2008р. № 63, укладений між Державним підприємством "Очаківське лісомисливське господарство" та Приватним підприємством "РІЧ ААС", зареєстрований у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.2008р. № 1.

3. Зобов'язати Приватне підприємство "РІЧ ААС" (57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, Алея Фестивальна, б. 4А, код 35348104) повернути Державному підприємству "Очаківське лісомисливське господарство" (57700, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Леніна, 10, код 00993567) лісову ділянку площею 7,7 га, що знаходиться у кварталі 41, виділ 19, 42, 48 та у кварталі 44, виділ 11, 17, 29 урочища "Рибаківка" Березанського лісництва Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

4. Стягнути з Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (57700, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Леніна, 10, код 00993567) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства "РІЧ ААС" (57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, Алея Фестивальна, б. 4А, код 35348104) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 11.07.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля