Постанова

від 10.07.2013 по справі 826/8691/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2013 року 17:24 № 826/8691/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2013р., за участю:

позивача -Тарасюк О.І.

відповідач - Прокоф'єва Л.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2013р. №0007332203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Марка Україна» за результатами якої 14.05.2013р. складено акт №453/22.3/34532301 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Профбіз» (код 34023550) за період серпень 2011 року та березень 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 61 850грн. за березень 2012 року.

На підставі встановленого порушення відповідачем 28.05.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0007332203, яким за порушення п. 198.3, 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 61 850грн. за березень 2012 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ГУМ»укладено попередній договір на укладання договору оренди від 27.04.2011р. Предметом попереднього договору було зобов'язання сторін у строк до 01.03.2012р. укласти основний договір оренди приміщення, розташованого у ТК «Пассаж» (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 50) загальною площею 1 157,72кв.м. Цільове призначення приміщення - розміщення та функціонування в ньому магазину з продажу непродовольчих товарів.

Статтею 4 попереднього договору передбачено, що з метою приведення приміщення до стану придатного для його використання за цільовим призначенням, орендар (позивач) на умовах договору проводить адаптацію приміщення. Під адаптацією приміщення розуміються будь-які роботи в приміщенні, які проводяться орендарем та за його рахунок з метою облаштування приміщення для потреб орендаря (позивача) та повного пристосування до подальшого використання приміщення за цільовим означенням. П. 4 ст. 4 попереднього договору визначено, що з метою адаптації приміщень орендар (позивач) має право залучати третіх осіб. Орендар самостійно визначає осіб (підрядників) які будуть виконувати роботи з адаптації приміщення.

З метою здійснення адаптації орендованого приміщення, між позивачем та ПП «Профбіз» 26.07.2011 року укладено договір підряду № 20110726. Відповідно до даного договору (п. 3 ст. 2) ПП «Профбіз» виконує роботи по адаптації об'єкта приміщення площею 1 157,72 кв. м. за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 50) у відповідності до наданої Замовником проектної документації. Під роботами у договорі підряду розуміються всі види робіт та послуг, направлені на адаптацію приміщення, що включають роботи з розробки проектної документації, в тому числі необхідних креслень, схем та іншої документації з метою виконання будівельно-монтажних робіт; роботи підготовчого етапу, загально-будівельні роботи; внутрішньо та зовнішньо оздоблювальні роботи; роботи по згортанню виконання робіт; роботи по прибиранню території після завершення виконання робіт.

Статтею 6 договору підряду передбачено право ПП «Профбіз» залучати до виконання робіт субпідрядників.

Ціна договору визначається відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною договору. Ціна договору є твердою та може бути збільшена лише у певних випадках. Між сторонами було укладено додаток № 3 до договору підряду № 20110726 та визначено кошторис виконання робіт. Додатковою угодою № 1 від 16.02.2012 року до Договору підряду сторонами було внесено зміни до кошторису та зменшено вартість робіт на 96 443,15 грн. до 5631102,60 грн.

Додатком № 2 погоджений графік фінансування.

На виконання умов вказаного договору ПП «Профбіз» виписані та складені акти приймання - передачі №1 за липень 2011 року - лютий 2012 року від 27.02.2012р. на суму з ПДВ 2607869,77грн.; №2 за липень 2011 року - лютий 2012 року від 27.03.2012р. на суму ПДВ 1086956,38грн. та №3 за липень 2011 року - лютий 2012 року від 27.03.2012р. на суму ПДВ 1936276,42грн. та податкові накладні №1 від 14.03.2012р. на суму 371102,56грн., в тому числі ПДВ 61850,43грн.

За результатами виконання підрядник робіт (адаптації об'єкта оренди) між позивачем та ТОВ «ГУМ» на виконання умов попереднього договору 30.03.2012 року було укладено договір оренди № ДА-155 приміщень комерційного призначення в торговому комплексі «Пассаж» де і станом на сьогоднішній день розташований магазин позивача. В підтвердження виконання позивачем адаптації об'єкта оренди та з метою гарантування понесених позивачем витрат, сторони у п. 23.3. Договору оренди дійшли згоди: «що у випадку розірвання цього договору внаслідок порушення орендодавцем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендареві всі збитки, а також: відшкодувати орендареві (позивачу) всі витрати пов'язані із виконанням орендарем оздоблювальних робіт (адаптації) в приміщення відповідно до попереднього договору із розрахунку гривневого еквіваленту 1000,00 доларів США за один метр квадратний площі приміщення, вказаній у договорі».

Сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2011 року у розмірі 380 000грн., березень 2012 року - 61580,43грн.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт №2128/22-20/34023550 від 11.12.2012р., яким встановлено порушення ПП «Профбіз» вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого податкові зобов'язання за березень 2012 року у загальному розмірі 302319,00 грн. зменшені до розміру - 167036,0 грн. та задекларований податковий кредит за березень 2012 року у розмірі 135465,00 грн. зменшений до розміру - 182,00 грн. Порушень за серпень 2011 року згідно з висновком до акту перевірки №2128/22-20/34023550 від 11.12.2012р. не встановлено.

Згідно акту перевірки ПП «Профбіз» (код ЄДРПОУ 34023550) від 11.12.2012р. №2128/22-20/34023550 за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. здійсненого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби встановлено, що угоди укладені ПП «Профбіз» (код ЄДРПОУ 34023550) з контрагентами мають ознаки безтоварності за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.

В зв'язку з тим, що встановлено укладання ПП «Профбіз» правочинів завідомо, що не призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку та здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків ТОВ «Марка Україна», в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ПП «Профбіз» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ПП «Профбіз» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження ПДВ на суму 61 850грн. за березень 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013р. №0007332203, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 11.07.2013р.

Суддя В.В. Амельохін