Ухвала

від 03.07.2013 по справі 816/1740/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 816/1740/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Шмельова М.М,

представника відповідача Заєць С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 816/1740/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року №0001112301/218 та №0001122301/217.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (код ЄДРПОУ 05763714) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1851 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна) грн 01 (одна) коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин ч. 3, ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України п.п. 4.1.6 п. 4. 1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача у зв'язку з реорганізацією якого Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби приєднана до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є її правонаступником, яке було задоволено.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача Шмельова М.М., представника відповідача Заєць С.І, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (ідентифікаційний код 05763813) зареєстроване як юридична особа 29.12.1993 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ. Як платник податку на додану вартість зареєстрований з 08.07.1997 (свідоцтво № 100339436 НБ №201946) /том 2 а.с. 57, 58/.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; виробництво автотранспортних засобів; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт (том 2 а.с 59).

У період з 04.01.2013 по 11.01.2013 Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення №32/000032 від 04.01.2013, наказу від 04.01.2013 №25, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Донсервіс" (код 31297968) за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 та з ТОВ "ТДС Плюс" (код 34441199) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ №24027/10/22-112 від 21.08.2012, №27994/10/22-112 від 20.09.2012 та №36052/10/22-112 від 16.11.2012.

За результатами перевірки податковим органом 18.01.2013 складено акт №372/22.2-12/0576381 (том 1 а.с. 13-32), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 112 884,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2010 року в сумі 2012,00 грн; за 1 квартал 2011 року в сумі 71100,00 грн; за 3 квартал 2011 року в сумі 39772,00 грн;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 63852,00 грн, в тому числі: січень 2011 року - 732,00 грн; березень 2011 року - 47400,00 грн, вересень 2011 року - 15720,00 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що на адресу Кременчуцької ОДПІ надійшли:

1) акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №476/22-022/34441199 від 23.07.2012 відносно ТОВ "ТДС Плюс", згідно висновків якого не встановлено фактичне місцезнаходження директора підприємства ОСОБА_3, а також встановлено відсутність у ТОВ "ТДС Плюс" об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з 01.10.2009 по 31.12.2011 в розумінні статті 185 Податкового кодексу України;

2) акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС №746/22-4/31297968 від 11.09.2011 відносно ТОВ "Донсервіс", згідно висновків якого стан останнього 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, за податковою адресою ТОВ "Донсервіс" не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів (договорів, накладних, ТТН, податкових та видаткових накладних, банківських виписок, тощо), відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях із продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям;

3) акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №798/22-317/37106984 від 05.09.2012 відносно ПП "Анві продукт", згідно висновків якого стан останнього 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Даний акт має посилання на постанову про порушення кримінальної справи від 21.06.2012 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, порушеної заступником начальника ВРКС СУ ДПС у Полтавській області майором податкової міліції Васильченком Ю.В. за результатами розгляду матеріалів стосовно створення і придбання громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, в якій зазначено, що вказані особи без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану із виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності створили та придбали ряд суб'єктів господарювання (юридичних осіб), зареєстрованих на "підставних" осіб, в тому числі ПП "Анві продукт" (код ЄДРПОУ 37106984 м. Житомир).

Отже, угоди, укладені між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та його контрагентами ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт" носять фіктивний характер, а податковий кредит та валові витрати (витрати операційної діяльності) сформовані позивачем є недійсними.

Згідно даних підприємства (прибуткових накладних, ж/о по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") перевіркою встановлено отримання та оприбуткування матеріалів, придбаних згідно первинних документів у ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт".

Оскільки факт придбання товарів у ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт" не підтверджується, а товари були оприбутковані ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на суму 383109,00 грн, в тому числі ПДВ 63851,50 грн, і в подальшому використані у виробництві, а фактичний продавець придбаних, згідно первинних документів, товарів не встановлений, то товари на підприємстві ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", за твердженням перевіряючих, залишились безоплатно отриманими.

На підставі акта перевірки №372/22.2-12/0576381 від 18.01.2013, Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013:

- №0001112301/218, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 388,00 грн, в тому числі 112 884,00 грн - за основним платежем та 504,00 грн - за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 9);

- №0001122301/217, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 71713,00 грн, в тому числі 63852,00 грн - за основним платежем та 7861,00 грн - за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 11).

Позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки та правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112301/218 та №000112 23 01/217 від 07.02.2013.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суду відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" чи посадових осіб його контрагентів - ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс", ПП "Анві продукт", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час включення позивачем до складу валових витрат грудня 2010 року витрат у розмірі 3657,51 грн, понесених у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТДС Плюс" діяли норми Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

На час включення позивачем до складу витрат операційної діяльності підприємства витрат у розмірі 315 600,00 грн, понесених у зв'язку з придбанням у спірних періодах (лютий, серпень 2011 року) товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Донсервіс" та ПП "Анві продукт" діяли норми Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На час формування позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Формування ж позивачем податкового кредиту в серпні, лютому 2011 року здійснювалось згідно норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР та Податкового кодексу України для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат/витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт" судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТДС Плюс" (постачальник) укладено договір на разову поставку продукції №2910/010127/з/р від 16.10.2010 (том 1 а.с. 51), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити. Поставці підлягає продукція відповідно специфікації №1 від 16.11.2010. Загальна сума договору складає 4389,00 грн, в тому числі ПДВ - 731,50 грн.

На виконання умов даного договору позивачем придбано у ТОВ "ТДС Плюс": лампи Б235-60-3 Е27 на суму 643,50 грн, у тому числі ПДВ 107,25 грн; лампи Б235-75-3 К 55 Е27 на суму 1930,51 грн, у тому числі ПДВ 321,75 грн; лампи МО 36-40 А 55 Е 27 на суму 825,00 грн, у тому числі ПДВ 137,50 грн; МО 36-60А 55 Е27 на суму 990,00 грн, у тому числі ПДВ 165,00 грн. Всього товару на суму 4389,00 грн, в тому числі ПДВ 731,50 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "ТДС Плюс" товарно-матеріальних цінностей, представником позивача до матеріалів справи долучено:

- видаткову накладну №Общ-000965 від 14.12.2010 (том 1 а.с. 52);

- рахунок-фактуру №Общ-001112 від 14.12.2010 (том 1 а.с. 53);

- прибутковий ордер №407 від 14.12.2010 (том 1 а.с. 54);

- податкову накладну №2255 від 14.12.2010 (том 1 а.с. 55);

- платіжне доручення №29/23465 від 23.12.2010, з якого можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний товар (том 1 а.с. 56);

- вимоги, в яких зазначено кількість затребуваних та відпущених товарів (ламп), дата відпуску, підписи уповноважених осіб (том 1 а.с. 208-234);

- сертифікати відповідності на лампи (том 1 а.с. 235-237);

- паспорт складського господарства на підтвердження місця зберігання товарно-матеріальних цінностей (том 1 а.с. 239-242).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу із журналу обліку виданих довіреностей 2010-2011 років судом встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності (лампи) отримувались уповноваженою особою ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на підставі довіреності №12617 від 10.12.2010 (т. 2 а.с.75-76).

Як слідує з матеріалів справи, 25.08.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ "Донсервіс" (постачальник) укладено договір №600, з урахуванням додаткових угод та специфікацій до нього (том 1 а.с. 37-44), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти продукцію, найменування та кількість якої вказано в специфікаціях, які являються від'ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору в серпні 2011 року позивачем придбано у ТОВ "Донсервіс" товар (лак БТ 577 в кількості 6,0 т) на суму 94320,00 грн, у тому числі ПДВ - 15720,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Донсервіс" товарно-матеріальних цінностей (лаку БТ 577) представником ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" до матеріалів справи було долучено наступні документи:

- прибутковий ордер №483 від 29.08.2011 (том 1 а.с. 45);

- видаткову накладну №199 від 29.08.2011 (том 1 а.с. 46);

- товарно-транспортну накладну №173 від 29.08.2011 (том 2 а.с. 77);

- платіжне доручення №25/8633 від 10.08.2011, з якого можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний товар (том 1 а.с. 48);

- податкову накладну від 10.08.2011 №198 (том 1 а.с. 49);

- сертифікат якості №646 на лак бітумний марки БТ-577, ГОСТ 5631-79, дата випуску 26.08.2011 (том 1 а.с. 50);

- паспорт складського господарства на підтвердження місця зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей (том 1 а.с. 239-242);

- витяг із журналу обліку виданих довіреностей 2011 року на підтвердження отримання придбаного лаку БН 577 уповноваженою особою ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на підставі довіреності №4548 від 29.08.2011 (том 2 а.с. 73-74).

Крім того, у лютому 2011 року на виконання умов договору №80-11/0-10-103/з від 07.02.2011 (том 1 а.с. 57-58) позивач придбав у ПП "Анві продукт" автомобіль КрАЗ - 6510 (1994 р.в.) після капітального ремонту за 284400,00 грн, у тому числі ПДВ 47400,00 грн.

Для підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ПП "Анві продукт" вантажного автомобіля, позивачем надано до матеріалів справи:

- специфікацію №1 до договору №80-11/0-10-103/з від 07.02.2011 (том 1 а.с. 59);

- платіжне доручення №80/1315 від 07.02.2011, з якого можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний товар (том 1 а.с. 60);

- видаткову накладну №1/0702 від 07.02.2011 (том 1 а.с. 61);

- рахунок-фактуру №0702/1 від 07.02.2011 (том 1 а.с. 62);

- прибутковий ордер №236 від 28.02.2011 (том 1 а.с. 63);

- податкову накладну №4 від 07.02.2011 (том 1 а.с. 64);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (том 1 а.с. 65);

- подорожні листи вантажного автомобіля на підтвердження наявності автомобіля КрАЗ - 6510 (1994 р.в.) на підприємстві позивача та здійснення ним виїздів з метою транспортування вантажів (том 1 а.с. 66-131);

- акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів №29 від 28.02.2011 (том 1 а.с. 238);

- акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу майна №80-11/0-10-103/з від 07.02.2011 (том 2 а.с. 78).

Дослідивши вказані вище первинні документи бухгалтерського обліку щодо документального оформлення виконання умов договорів позивача з його контрагентами ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт", колегія суддів приходить до висновку, що не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Так, зокрема, податкові накладні містять адресу місцезнаходження продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних чи інших первинних документів судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Щодо контрагентів позивача - ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт", то факту визнання недійсними або анулювання їм свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено.

Посилання перевіряючих в акті перевірки №372/22.2-12/0576381 від 18.01.2013 на той факт, що ТОВ "Донсервіс" та ПП "Анві продукт" мають стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, що ставить під сумнів реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, судом оцінюються критично, оскільки жодних доказів відсутності зазначених контрагентів за юридичною адресою на момент здійснення спірних господарських операцій Кременчуцькою ОДПІ в ході розгляду справи надано не було.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс" та ПП "Анві продукт", та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у спірних періодах (грудень 2010 року, лютий та серпень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з ПДВ за вказані періоди, а витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей правомірно віднесені до складу валових витрат/витрат операційної діяльності підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Слід відмітити, що висновки акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС №746/22-4/31297968 від 11.09.2011 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Донсервіс" (код ЄДРПОУ 31297968) з питання дотримання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Футурама" (код ЄДРПОУ 34564773 ) за період: з 01.08.2011 по 31.08.2011" (том 1 а.с 166-170) та акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 05.09.2012 №798/22-317/37106984 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Анві Продукт" код за ЄДРПОУ 37106984, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 12.05.2010 по 30.06.2012" (том 1 а.с. 146-152), які покладено в основу висновку акту перевірки Кременчуцької ОДПІ №372/22.2-12/0576381 від 18.01.2013, зроблені відповідними контролюючими органами без перевірки первинних документів, якими оформлено здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Донсервіс" та ПП "Анві продукт".

Відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів прийняття податковими органами на підставі акта перевірки діяльності ТОВ "ТДС Плюс", актів про неможливість проведення перевірки ТОВ "Донсервіс" та про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Анві Продукт" податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань, у тому числі в результаті встановлення порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з позивачем у справі.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, є також безпідставним висновок відповідача про безоплатне отримання позивачем у справі товарів від постачальників - ТОВ "Донсервіс", ТОВ "ТДС Плюс", ПП "Анві продукт" та необхідності включення вартості такого товару до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ч. 3, ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України п.п. 4.1.6 п. 4. 1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 816/1740/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.