Постанова

від 05.07.2013 по справі 810/2584/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2013 року 810/2584/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби України (надалі - відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Ухвалами суду від 10.06.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.06.2013.

19 червня 2013 року, у зв'язку з неявкою позивача, повідомленого належним чином про розгляд справи, судове засідання було відкладено на 02.07.2013

2 липня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.07.2013 для надання представником відповідача належним чином завірених копій додатків до заперечень.

5 липня 2013 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, у судове засідання не з'явились. Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що представниками сторін у справі було подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження та за наявними у справі матеріалами.

В позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними та скасувати, як такі податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, (надалі - оскаржувані рішення). Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та контрагентом - ТОВ «Шляховик - Авто» було укладено договір від 12.12.2008 № К-901, відповідно до якого ТОВ «Кен-Пак (Україна), виступив як Замовник в особі генерального директора Юрова Ю.Г. і заступника Генерального директора Висневского Ежи та ТОВ «Шляховик-Авто» виступив як Перевізник, в особі Генерального директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту. Предметом вказаного договору було надання послуг по організації перевезення вантажу Замовника.

Судом встановлено, що згідно даних про засновників по коду ЄДРПОУ, ОСОБА_3 був директором ТОВ «Шляховик-Авто» в період підписання вказаного договору, а з травня 2012 року, тобто у період в якому позивачем було сформовано податковий кредит та віднесено до валових витрат суми по господарських операціях із ТОВ «Шляховик-Авто», директором та головним бухгалтером ТОВ «Шляховик-Авто» значиться - Жекю Василь.

У січні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 23.01.2013 №/22/22-00/32201166 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)», код за ЄДРПОУ 32201166 щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Авто», код за ЄДРПОУ 35976724 за період з 01.07.2009 по 30.09.2012 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме:

- п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ТОВ «Кен-Пак (Україна)» завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2009 року - 2683,33 грн., занижено суму податку на додану вартість за серпень 2009 року - 13766,66 грн., за вересень 2009 року - 2916,67 грн., за жовтень 2009 року - 9216,66 грн., за листопад 2009 року - 7350 грн., за грудень 2009 року - 5833,34 грн., за січень 2010 року - 5483,34 грн., за лютий 2010 року - 10633,34 грн., за березень 2010 року - 7750 грн., за квітень 2010 року - 8233,33 грн., за травень 2010 року - 16983,33 грн.;

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати всього у сумі 113562,47 грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року - 24208,34 грн., за 2009 рік - 28000 грн., за І квартал 2010 року - 29833,29 грн., за півріччя 2010 року - 31520,84 грн.

Так, як слідує із Акту перевірки та заперечень відповідача висновку про безтоварність операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Шляховик-Авто», відповідач дійшов виходячи із наступного.

Відповідачем було отримано від Старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління ДПС України, підполковника податкової міліції Небелюка В.І., Постанову від 10.04.2012 про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження, відповідно якої порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі і ТОВ «Шляховик-Авто» з метою покриття незаконної діяльності, за попередньою змовою невстановленою групою осіб, скоєного повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч.2 КК Україна.

Крім того в ході перевірки не встановлено придбання позивачем активу у ТОВ «Шляховик-Авто», не встановлено реальність здійснення операцій - відсутні дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до ТОВ «Кен-Пак (Україна)» - набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі).

Також, в ході перевірки встановлено, що директором та головним бухгалтером ТОВ «Шляховик-Авто» був громадянин Молдови - Жекю Василь. Згідно листа Державної міграційної служби України від 17.05.2012 № 49/8-83311 встановлено, що Жекю Василь (Молдова) на території України в період з 01.01.2008 по 12.03.2012 не перебував.

Відповідно до листа Київського державного центру зайнятості від 02.02.2012 № 14-1787 встановлено, що заяви та додані до них документи від роботодавців щодо оформлення дозволів на використання праці іноземних громадян, а саме - Жекю Василь (Молдова) до Київського міського центру зайнятості не надходили, відповідно дозволи на використання праці вищезазначеного іноземного громадянина на підприємства, установи та організації міста Києва не оформлювались.

Згідно з листом від 28.03.2012 № 45/13/7 Міністерства внутрішніх справ України Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) встановлено, що на балансі ТОВ «Шляховик-Авто» транспортні засоби у період з 01.01.2008 по 20.02.2012 не перебували.

На підставі Акту перевірки від 23.01.2013 №/22/22-00/32201166 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного,

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на період в якому, було проведено частину господарських операцій між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (надалі - Закон України від 03.04.1997 №168/97).

Так, відповідно до п.7.2.6 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем не підтверджено придбання активу у ТОВ «Шляховик-Авто», не підтверджено реальність здійснення операцій - відсутні дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху позивача як набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі).

Судом встановлено, що директором та головним бухгалтером ТОВ «Шляховик-Авто» був громадянин Молдови - Жекю Василь (на момент здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Шляховик - Авто» та за якими позивачем сформовано податковий кредит та включено суми за такими операціями до сум валових витрат). Згідно листа Державної міграційної служби України від 17.05.2012 № 49/8-83311 встановлено, що Жекю Василь (Молдова) на території України в період з 01.01.2008 по 12.03.2012 не перебував.

Згідно з листом Київського державного центру зайнятості від 02.02.2012 № 14-1787 встановлено, що заяви та додані до них документи від роботодавців щодо оформлення дозволів на використання праці іноземних громадян, а саме - Жекю Василь (Молдова) до Київського міського центру зайнятості не надходили, відповідно дозволи на використання праці вищезазначеного іноземного громадянина на підприємства, установи та організації міста Києва не оформлювались та відповідно до листа від 28.03.2012 № 45/13/7 Міністерства внутрішніх справ України Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) встановлено, що на балансі ТОВ «Шляховик-Авто» транспортні засоби у період з 01.01.2008 по 20.02.2012 не перебували.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.