Рішення

від 12.07.2013 по справі 121/1189/13-ц

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/1189/13-ц

2/121/755/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кайро І.А., при секретарі - Шевчук Н.О., за участю представників прокуратури м. Ялти Корчагіної А.В., Прокудіна О.Ю., відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника третьої особи ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялти до Алупкінської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_9, третя особа: Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовною заявою до Алупкінської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_9, у якій просить суд визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради від 28 листопада 2006 року № 13/2 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 31 липня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 за рішенням органу місцевого самоврядування, а в послідуючому відчужена ОСОБА_9 розташована в межах земельної ділянки санаторію ім. Боброва, якою санаторій користується на підставі державного акту на право постійного користування від 07 квітня 1995 року, що підтверджується висновком експертизи та вироком по кримінальній справі стосовно посадових осіб Алупкінської міської ради. Тобто, Алупкінська міська рада прийняла оскаржуване рішення з перевищенням повноважень, з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки розпорядилась землями, які знаходяться в постійному користуванні санаторію ім. Боброва та є землями оздоровчого призначення, на яких заборонено індивідуальне будівництво. В подальшому ОСОБА_3 незаконно здійснила продаж спірної земельної ділянки, в порушення ст.. 203,215 ЦК України.

Прокурор в судовому засідання підтримав позовні вимоги з тих самих підстав.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали мотивуючі тим, що спірна земельна ділянка на час надання у власність не знаходилася у користування третьої особи. Вказані обставини підтверджені судовими рішеннями, якими санаторію було відмовлено у позові про скасування рішення ради «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ». При цьому рішення про надання у власність земельної ділянки було прийнято в відповідності до діючого земельного законодавства, та підстав для визнання його недійсним немає. Законно отримавши земельну ділянку ОСОБА_3 розпорядилася нею, продавши її ОСОБА_9. Прокурор пропустивши строк для звернення до суду, при цьому не надав підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що в ОСОБА_3 були наявність всі погоджувальні документи, для отримання нею у власність спірної земельної ділянки, в тому числі погодження . Крім того, рішення суб'єкта владних повноважень винесеної на підставі погоджувальної документації, є актом індивідуальної дії і в даний час виконаний, тобто вимога про визнання його недійсним не може бути задоволена, оскільки це протиричить рішенню Конституційного суду України № 1-9/2009. Крім того, вважає, що позивачем пропущений строк звернення з даним позовом до суду, оскільки позивач протягом 2006 року знав про існування оскаржуваного рішення суб'єкту владних повноважень. Також вважає, що право третьої особи на землю не підлягає захисту, оскільки державний акт на право постійного користування землею не був переоформлений на Державне підприємство «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, щоб уникнути передачу землі що входить в межі ділянки третьої особи іншим особам.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно Алупкінська міська рада передала у власність відповідача земельну ділянку, яка знаходилась в постійному користуванні санаторію ім. Боброва, порушуючи при цьому положення чинного законодавства України.

Представник відповідача - Алупкінської міської ради позов визнав та пояснив, що рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 є недійсним, оскільки при його прийнятті посадовими особами Алупкінської міської ради були допущені порушення встановлені вироком суду .

Вислухавши відповідача та представників сторін, представника третьої особи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання: регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальної громади; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідного до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ч. 10 ст. 118 ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення від 11 грудня 2008 року), сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст. 47 ЗК України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення (стаття 48 Земельного Кодексу України).

Статтею 92 ЗК України, встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Судом встановлено, що Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" є юридичною особою, державним санаторно-курортним закладом, що підтверджено копією статуту підприємства від 13 грудня 2007 року (а.с.115-119).

Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 11,2632 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КМ № 0000030 від 07 квітня 1995 року. Цільове призначення - функціонування санаторію (а.с.61-63). Державний акт зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування за № 3.

Рішенням Алупкінської міської ради 9-ї сесії 5-го скликання № 13/2 від 28 листопада 2006 року (а.с.10) ОСОБА_3 затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0400 га кадастровий № 0111970200:01:004:0068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з земель Алупкінської міської ради, не переданих у власність та не наданих в користування в межах населеного пункту.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування, 25 квітня 2007 року ОСОБА_3 отриманий державний акт серії ЯД № 573558 на право власності на земельну ділянку площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01070700046 (а.с.11-12).

З висновку судової комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року № 1651, 3065 (а.с.15-60) слідує, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 площею 0,0400 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах земельної ділянки, яка передана санаторію ім. Боброва в користування у відповідності із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданого 07 квітня 1995 року.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, який набрав законної сили 20 грудня 2012 року (а.с.64-91) встановлено, що: ОСОБА_10, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, неналежне виконуючи свої службові обов'язки, проявляючи недбалість, підписав і видав ОСОБА_13 рішення № 75/10 34 сесії 4 скликання від 05 серпня 2005 року про дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, а в подальшому підписав для ОСОБА_3 державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 573558 від 25 квітня 2007 року, що згідно Генерального плану адміністративного району Велика Ялта, дана земельна ділянка знаходилась на території Державної установи "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. А.А. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України, в результаті чого була заподіяна істотна шкода інтересам держави. ОСОБА_11, в період листопада 2005 року, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, неналежне виконуючи свої службові обов'язки, проявляючи недбалість, склав, підписав та видав-громадянам ОСОБА_13 і ОСОБА_3 ситуаційні плани з позначенням меж і місцеположення проектованих до відведення земельних ділянок, а також доповів на засіданнях депутатських комісій з питань землекористування, архітектури, будівництва та екології Алупкинської міської ради 5 скликання від 24 листопада 2006 року та 17 листопада 2005 року, про можливість задоволення заяв ОСОБА_15 та ОСОБА_3 про відведення земельних ділянок загальною площею 0,080 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що згідно Генерального плану адміністративного району Велика Ялта було територією Державної установи "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. А.А. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави. Крім того, ОСОБА_12 в період листопада 2005 року, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, неналежне виконуючі свої службові обов'язки, проявляючи недбалість, склав, підписав та видав громадянам ОСОБА_13 і ОСОБА_3 позитивні висновки про можливість закріплення земельних ділянок загальною площею 0,080 га, а саме: висновок № 222/-2005 від 22 листопада 2005 року; висновок № 240/11-2005 від 30 листопада 2005 року, що суперечило Генеральному плану адміністративного району Велика Ялта, так як не відповідало вимогам ст. ст. 4, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 1, 6, 9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та ст. 12, ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 38, 39, 48, п. "г" ч. 4 ст. 84 (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), ч. 7 ст.122, ч. 9 ст. 149, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 31, 32 і 33 Закону України "Про курорти", п. п. 2.1-2.6, 2.12, 2.14 ДБН В.2.2.-10-2001 "Заклади охорони здоров'я", п.п. 5.10, 5.13, 5.28, 5.29, 6.1, 6.2, 6.11, 6.15 Державних санітарних правил затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.96 "Про затвердження державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів", розділу 2 "Вимоги до земельних ділянок" СанПіН 42-125-4437-87 "Устрій, утримання і організація режиму, дитячих санаторіїв", що заподіяло істотну шкоду інтересам держави.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковій для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Право постійного користування Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні третьої особи згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030 виданим 07 квітня 1995 року не припинялось у встановленому законом порядку.

Відтак, у Алупкінської міської ради на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні передбачені законом підстави для передачі ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, оскільки суб'єкт владних повноважень розпорядився земельною ділянкою, яка знаходилась у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу, що є неможливим, несумісним з охороною природних лікувальних властивостей земельної ділянки та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку в закладі відпочинку та оздоровлення, порушує права землекористувача, механізм захисту права постійного користування, тому рішення повинно бути визнане недійсним на підставі п. г ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Таким чином вказані судові рішення підтверджують незаконність отримання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представників відповідачів відносно того, що третя особа не може вважатися належним землекористувачем, оскільки земельна ділянка надавалася у користування іншої юридичної особі - санаторію ім. проф. Боброва. Згідно статуту затвердженого наказом МОЗ України від 19 вересня 2007 року Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України є правонаступником дитячого санаторію ім.. О.О. Боброва, а численні судові рішення свідчать саме про те що третя особа є користувачем земельної ділянки, яка йому була надана ще в 1995 році.

Судом також встановлено, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31липня 2012 року за реєстровим № 1759 (а.с.13-14) ОСОБА_3 розпорядилась земельною ділянкою загальною площею 0,0400 га розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу її ОСОБА_9

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_3 незаконно отримала право власності на земельну ділянку, яка фактично знаходилася у користування санаторію ім. О.О. Боброва, та не мала повний обсяг повноважень відносно розпорядження спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2012 року.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача та представників відповідачів відносно пропуску прокурором строку звернення до суду, оскільки лише з часу набрання законної сили вироку Центрального районного суду м. Сімферополь, яким встановлена незаконність дій працівників Алупкінської міської ради по відчуження спірної земельної ділянки у прокурора виникло право звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.

Оскільки позовні вимоги задоволено, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з кожного відповідача на користь держави у сумі 114,70 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,10, 11, 60, 212-216 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст. 21, 203,215, 393 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 47, 48, 81, 92, 116, 118,126 Земельного Кодексу України

в и р і ш и в:

Позовну заяву заступника прокурора м. Ялта - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради № 13/2 від 28 листопада 2006 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою; АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111970200:01:004:0068 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 31липня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за реєстровим № 1759.

Стягнути з Алупкінської міської ради (ідентифікаційний номер 25150893) на користь держави судові витрати по справі у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: