Рішення

від 16.10.2013 по справі 121/1189/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 121/1189/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кайро І.А. № провадження: 22-ц/190/5211/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

"16" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Болотова Є.В. Суддів:Пономаренко А.В. Сокола В.С. При секретарі:Урденко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокуратури м. Ялта до Алупкінської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, про визнання недійсним рішення Алупкинської міської ради від 28.11.2006 року № 13/2, договору купівлі-продажу земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року прокуратура м. Ялти звернулася до суду з позовом до Алупкінської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, про визнання недійсним рішення Алупкинської міської ради від 28.11.2006 року № 13/2, договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6, розташована в межах земельної ділянки санаторія ім. Боброва, що підтверджується висновком експертизи та вироком по кримінальній справі стосовно посадових осіб Алупкінської міської ради.

Зазначала, що рішення Алупкінської міської ради від 28.11.2006 року № 13/2 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки прийнято з перевищенням повноважень, з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки розпорядилась землями, які знаходяться в постійному користуванні санаторія ім. Боброва та є землями оздоровчого призначення, на яких заборонено індивідуальне будівництво.

Посилаючись на те, що в подальшому спірна земельна ділянка була відчужена шляхом укладення 31 липня 2012 року договору купівлі-продажу між відповідачами, вважає, що рішення місцевого самоврядування та договір купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від від 12 липня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Алупкінської міської ради від 28 листопада 2006 року № 13/2 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка)». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111970200:01:004:0068, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 31 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1759. Розподіл судових витрат проведено відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить постановлене у справі судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм материального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_7 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Прокурор та представник державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України проти апеляційної скарги заперечили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення Алупкінської міської ради від 28 листопада 2006 року прийнято з порушення вимог чинного земельного законодавства. При цьому, суд першої інстанції знайшов обґрунтованими позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, без пред'явлення відповідних вимог про скасування державного акту на цю земельну ділянку.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Встановлено, що санаторій ім. Боброва є юридичною особою, державним санаторно-курортним закладом та постійним землекористувачем земельної ділянки площею 11,2632 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КМ № 0000030 від 07 квітня 1995 року. Цільове призначення - обслуговування санаторію (а.с. 18-20).

Державний акт зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування за № 3.

Рішенням Алупкінської міської ради від 28.11.2006 року № 13/2 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 отримала державний акт на земельну ділянку.

Разом з тим, вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, який набрав законної сили 20 грудня 2012 року, встановлено порушення вимог законодавства України при прийняті Алупкінською міською радою рішення від 28.11.2006 року № 13/2 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковій для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з проведеної по вказаній кримінальній справі комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року №1651 вбачається, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6 повністю накладається на земельну ділянку, яка передана санаторію ім. Боброва в користування у відповідності із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ №0000030, виданого 07 квітня 1995 року (а.с. 21-66).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказана судова експертиза є належним та допустимим доказом по даній цивільній справі згідно вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Право постійного користування санаторія ім. Боброва на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні третьої особи згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданим 07 квітня 1995 року, не припинялось у встановленому законом порядку.

Відтак, у Алупкінської міської ради на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні передбачені законом підстави для передачі ОСОБА_6 спірної земельної ділянки, оскільки суб'єкт владних повноважень розпорядився земельною ділянкою, яка знаходилась у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції вірно визнав недійсним оскаржуване рішення на підставі п. г ч. З ст. 152 Земельного кодексу України.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111970200:01:004:0068, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції не звернув уваги, що прокурором не оспорювався державний акт, виданий ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, встановлених частою другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання державного акту незаконним та його скасування є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Однак прокурором не були заявлені вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_6 на підставі оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6, в судовому порядку не скасований та не визнаний недійсним, відтак не підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111970200:01:004:0068, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 31 липня 2012 року, як безпідставні.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 12 липня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер № 0111970200:01:004:0068, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 31 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1759, та стягнення з ОСОБА_7 судових витрат, скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді