Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/11639/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11639/13 09.07.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового

господарства "Полтаватеплоенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр 333"

про стягнення 95 565,07 грн.

Представники :

від позивача: Міняйло Г.Ю. - представник за довіреністю № 19-14/8 від 02.01.2013 року

від відповідача: Єлагіна О.О. - представник за довіреністю б/н від 20.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр 333" про стягнення 95 565,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.03.2012 року між Полтавськоим обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 333" (далі - відповідач, споживач за договором) укладено договір № 636 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Гоголя, 22, а споживач зобов'язався проводити оплату за опалення за фактично використану кількість теплової енергії, на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року в розмірі 47 515,10 грн. за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр 333" заборгованості за договором № 636 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 20.03.2012 в розмірі 47 515,10 грн., пені в сумі 47 515,10 грн., 3 % річних в розмірі 395,91 грн. та 139,06 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11639/13, розгляд справи призначено на 09.07.2013 року.

В судове засідання 09.07.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 333" заборгованості за договором в розмірі 47 515,10 грн., пені в сумі 47 515,10 грн., 3 % річних в розмірі 395,91 грн. та 139,06 грн. інфляційних збитків, а також 1 911,30 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти нарахованих штрафних санкцій, а також порушив перед судом усне клопотання про призначення судової експертизи. Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання в зв'язку з необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.03.2012 року між Полтавськоим обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 333" (далі - відповідач, споживач за договором) укладено договір № 636 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір).

У відповідності до преамбули договору, при виконанні умов даного договору сторони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування тепловою енергією.

Відповідно до п. 1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Гоголя, 22,

Кількість теплової енергії, яка щомісячно нараховується споживачу в опалювальний період за опалення, визначається як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця та на 25 число минулого місяця, з урахуванням втрат на теплових мережах. При цьому коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал складає 1,0, а коефіцієнт втрат теплової енергії та теплових мережах складає 1,0073 (п. 20 договору).

Згідно п. 29 договору, споживач зобов'язався проводити оплату за опалення за фактично використану кількість теплової енергії, на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Положеннями п. 31 договору встановлено, що всі розрахунки за договором проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства. В разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9 з) договору, він підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно п. 32 договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 47 515,10 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 636 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 20.03.2012 року в розмірі 47 515,10 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 47 515,10 грн. нараховану за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року, збитки від інфляції в сумі 139,06 грн. нарахованих в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року та 395,91 грн. - 3 % річних нарахованих за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року.

Відповідно до п. 33 договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» № 686-ХІ від 20.05.99р., а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги».

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 636 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 20.03.2012 року в розмірі 47 515,10 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 47 515,10 грн. нараховану за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року, збитки від інфляції в сумі 139,06 грн. нарахованих в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року та 395,91 грн. - 3 % річних нарахованих за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр 333" (03186, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 32301461) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, місто Полтава, вул. Комарова, 2-А, ідентифікаційний код 03338030) заборгованість за отримані послуги в розмірі 47 515 (сорок сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 10 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 47 515 (сорок сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 10 коп. нараховану за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року, збитки від інфляції в сумі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 06 коп. нараховані в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року та 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. 3 % річних нарахованих за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року та 1 911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 30 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий