Постанова

від 19.09.2013 по справі 910/11639/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа№ 910/11639/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

за участю представників

від позивача: Міняйло Г.Ю. - дов. №19-14/8 від 02.01.2013

від відповідача: Снігир О.А. - дов. б/н від 12.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр 333"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.07.2013 (суддя Мудрий С.М.)

у справі № 910/11639/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр 333"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго" (надалі - позивач, теплопостачальна організація) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр 333" (надалі - відповідач, споживач) 47515,10 грн. - заборгованості за договором, 47515,10 грн. - пені, 395,91 грн. - 3 % річних та 139,06 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі №910/11639/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр 333" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахування заяви про уточнення апеляційних вимог просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі №910/11639/13 в частині стягнення пені, зменшивши її розмір на 90%.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр 333" не було злісним неплатником, оскільки частинами погашало існуючу заборгованість та намагалося не допускати значного прострочення оплати. Апелянт також стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр 333" опинилося у скрутному становищі внаслідок злочинних дій посадової особи, а саме головного бухгалтера товариства, яка звільнена з посади та притягнена до кримінальної відповідальності.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.03.2012 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства „Полтаватеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр 333" укладено договір №636 „С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Гоголя, 22.

Пунктом 20 договору визначено, що кількість теплової енергії, яка щомісячно нараховується споживачу в опалювальний період за опалення, визначається як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця та на 25 число минулого місяця, з урахуванням втрат на теплових мережах. При цьому коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал складає 1,0, а коефіцієнт втрат теплової енергії та теплових мережах складає 1,0073.

Відповідно до п. 29 договору, оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом, за фактично використану кількість теплової енергії.

Положеннями пункту 31 договору встановлено, що всі розрахунки за договором проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства. В разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9 з) договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно п. 32 договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з опалення, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями відповідних рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з 01.11.2012 по 30.04.2013 з доказами їх отримання відповідачем. При цьому акти приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2012 та від 31.12.2012 не підписані споживачем, однак в силу положень пункту 31 договору вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджують факт надання споживачу теплової енергії, оскільки не були підписані та повернуті споживачем у встановлений договором термін.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього за період з 01.11.2012 по 30.04.2013 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 47515,10 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 636 „С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 20.03.2012 у розмірі 47515,10 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 47515,10 грн. інфляційних втрат в сумі 139,06 грн. та 395,91 грн. - 3 % річних колегія суддів заначає наступне.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 33 договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99р., а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно статті 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого закону, а приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до даних правовідносин не застосовуються

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) та постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі №18/957/12.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 47515,10 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №636 „С" від 20.03.2012, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню інфляції втрати у розмірі 139,06 грн. нараховані в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року та 395,91 грн. - 3 % річних нарахованих за період 01.12.2012 року по 15.05.2013 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр 333" опинилося у скрутному становищі внаслідок злочинних дій посадової особи, а саме головного бухгалтера товариства, яка звільнена з посади та притягнена до кримінальної відповідальності, а розмір належних до сплати штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками позивача (у зв'язку із чим відповідач просить зменшити розмір пені на 90%), колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Апелянтом не доведено факту наявності виняткових обставин, у зв'язку із яким суд може зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема відповідачем не надано доказів того, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, або доказів існування інших обставин, які перешкоджають сплаті боргу, що наявний у нього перед позивачем.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у ході розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні, не ставив питання про зменшення розміру штрафних санкцій та не повідомляв суд про наявність для цього підстав у вигляді виняткових обставин. Зокрема, відповідач не повідомляв місцевий господарський суд і про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр 333", за його твердженням, опинилося у скрутному становищі внаслідок злочинних дій головного бухгалтера товариства та не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача з цих підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр 333" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі №910/11639/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр 333" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі №910/11639/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11639/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Іоннікова І.А.