Постанова

від 21.06.2013 по справі 826/8390/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2013 року 11:23 № 826/8390/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0006762203 та №0006772203

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 травня 2013 року № 0006762203 та № 0006772203.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ДП «Робикон», а також зазначено про те, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання 21 червня 2013 року не з'явився, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 30 квітня 2013 року № 429/22-3/32825921 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВФ «Робікон», код за ЄДРПОУ 32825921 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Робикон» (код ЄДРПОУ 30436578) за період 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної додаткової служби № 1442 від 26 квітня 2013 року, на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ НВФ «Робікон», код за ЄДРПОУ 32825921 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Робикон» (код ЄДРПОУ 30436578) за період 01 грудня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатом якої складено акт від 30 квітня 2013 року № 429/22-3/32825921 .

За висновками акту перевірки встановлено порушення пункту 198.1. статті 198, пунктів 201.4., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 665 419 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 414 554, 00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2012 року на суму 250 865, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення від 08 травня 2013 року № 148-13, за результатами розгляду яких рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 травня 2013 року № 22468/10/22.3-10 висновки акту перевірки залишені без змін.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0006772203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 250 865, 00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0006772203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1. статті 198, пунктів 201.4., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 621 831, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 414 554, 00 грн., за штрафними санкціями - 207 277, 00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: відповідачем було складено акт від 03 квітня 2013 року № 304/22-3/30436578 документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Робикон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, яким, на підставі висновків акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані Груп» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами - покупцями та підприємствами - продавцями за період листопада - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року від 15 березня 2013 року № 531/22.4-13/37817014 про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) жовтень 2011 року - лютий 2012 року, встановлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської операції з ДП «Робикон» із ТОВ «Онікс Компані ЛТД», а отже і ДП «Робикон» із ТОВ «НВФ «Робікон».

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між ДП «Робикон» із ТОВ «НВФ «Робикон» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП «Робикон» із ТОВ «НВФ «Робікон», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали, між ТОВ «НВФ «Робікон» (Орендар) та ДП «Робикон» (Орендодавець) укладено Договір оренди № А082011 від 28 лютого 2011 року, за умовами якого Орендодавець передає Орендарю нерухоме майно у користування за плату, на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що у користування передається наступне нерухоме майно: частина приміщення корпусу № 3, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Московський проспект, 23, 1-й поверх, загальною площею 632,0 кв.м., вартість якого (з урахуванням індексації») становить: 6570000,0 (шість мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч) грн.; частина приміщення виробничого корпусу №2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Московський проспект, 23, 1-й поверх, загальна площа 234,0 кв.м., вартість якого, з урахуванням індексації») становить: 2000000,0(два мільйона) грн.

Розмір орендної плати за користування нерухомим майном, за кожен місяць оренди, складає: 37000,0 (тридцять сім тисяч) гривень, в тому числі ПДВ згідно зі ставкою, передбаченою діючим законодавством України.

Згідно з актом прийому - передачі нерухомого майна від 01 березня 2011 року, позивачем прийнято у орендне користування вищезазначені приміщення.

Матеріали справи містять копії Додаткових угод до Договору оренди № А082011 від 28 лютого 2011 року, за умовами яких змінювалась вартість орендованого приміщення у відповідності до індексу інфляції та відповідно укладались акти прийому - передач за кожною Додатковою угодою.

Крім цього, між ТОВ «НВФ «Робікон» (Замовник) та ДП «Робикон» (Виконавець) укладено Договорів надання послуг № 04-09 від 27 квітня 2009 року, згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити у відповідності до креслення комплектуючі матеріали.

Згідно умов зазначеного договору, ціна робіт та види робіт визначаються специфікаціями.

Матеріали справи містять копії специфікацій № 1 від 08 травня 2009 року, № 2 від 18 травня 2009 року, № 3 від 26 травня 2009 року, № 4 від 19 червня 2009 року, № 5 від 13 серпня 2009 року, № 6 від 01 грудня 2009 року, № 7 від 01 лютого 2010 року, № 8 від 05 березня 2010 року, № 9 від 01 квітня 2010 року, № 10 від 14 травня 2010 року, № 11 від 31 травня 2010 року, № 12 від 31 травня 2010 року, № 13 від 01 липня 2010 року, № 14 від 01 липня 2010 року, № 15 від 02 серпня 2010 року, № 16 від 10 серпня 2010 року, № 17 від 01 вересня 2010 року, № 18 від 01 жовтня 2010 року, № 19 від 10 жовтня 2010 року, № 20 від 01 листопада 2010 року, № 21 від 12 листопада 2010 року, № 22 від 01 грудня 2010 року, № 23 від 06 грудня 2010 року, № 24 від 24 грудня 2010 року, № 25 від 04 лютого 2011 року, № 26 від 07 лютого 2011 року, № 27 від 02 березня 2011 року, № 28 від 04 квітня 2011 року, № 29 від 05 травня 2011 року, № 30 від 02 червня 2011 року, № 31 від 01 липня 2011 року, № 32 від 07 липня 2011 року, № 33 від 01 серпня 2011 року, № 34 від 18 серпня 2011 року, № 35 від 03 жовтня 2011 року, № 36 від 01 листопада 2011 року, № 37 від 01 грудня 2011 року.

В свою чергу, ДП «Робикон» виписано позивачу податкові накладні та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи (аркуш справи 166-176, том 1).

За умовами, Договору суборенди № 01-09 суборенди нерухомого майна, що укладений між ТОВ «НВФ «Робікон» та ДП «Робикон» орендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину приміщення корпусу № 3, загальною площею 85 кв.м., що розташовано за адресою: м. Київ, Московський пр-т, 23, 1-й поверх.

На підтвердження передачі майна додану до матеріалів справи копії актів прийому - передачі від 01 квітня 2009 року, від 30 листопада 2012 року та додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2010 року, № 2 від 01 березня 2011 року, № 3 від 13 березня 2012 року.

За умовами договору № 08-АР оренди нежитлового приміщення від 01 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «НВФ «Робикон» та ДП «Робикон» Орендодавець передає Орендареві у строкове платне користування задля здійснення Орендарем його статутної діяльності наступного нежитлового приміщення: приміщення, що орендується, становить 10 кв. м., адреса: 04655 м. Київ, Московський пр.-т, 23, загальна площа: 13,8 кв.м., вартість приміщення, що орендується: 660, 00 грн.

Згідно актів прийому - передачі від 01 червня 2010 року та від 31 грудня 2012 року, зазначене приміщення прийнято Орендарем.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ДП «Робикон», у зв'язку з придбанням товарів.

На підтвердження належної реєстрації податкових накладних, позивачем надано копії реєстрів та отриманих податкових накладних із доданням квитанцій про доставку документу до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС.

Крім цього, в обґрунтування задекларованого податку на додану вартість позивачем надано копії калькуляцій вартості виробництва продукції за період грудень 2011 року - січень 2012 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ДП «Робикон» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «НВФ «Робікон» здійснює діяльність у сфері виробництва інших машин та устаткування загального призначення, н.в.і., неспеціалізована оптова торгівля, консультування з питань комерційної діяльності, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Для здійснення своєї діяльності позивач орендує офісні та складські приміщення за адресою: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд 47 (Договір № 8/14 від 21 липня 2009 року з ТОВ «Ювіто» (код ЗМ07047) на оренду приміщення загальною площею 10 кв.м.); 04073, місто Київ, Московський пр-т, 23 (Договір оренди № А082011 від 28 лютого 2011 року з ЗАТ «КЕМЗ» «Зварка» (01284821).

Матеріали справи підтверджують, що виготовлені у відповідності до креслення комплектуючі матеріали ДП «Робикон», використані позивачем при наданні послуг контрагентам відповідно до договорів, укладених із контрагентами - замовниками, актів виконаних робіт та актами здачі-прийняття (аркуш справи 18-203, том 2), що додані до матеріалів справи.

Відповідно, доставка обладнання підтверджується подорожними листами та товарно-транспортними накладними, що виписані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

В свою чергу, позивачем виписані податкові та видаткові накладні контрагентам - покупцям за Договорами, від 14 листопада 2011 року № 46-11, від 27 жовтня 2011 року № 44-11 укладеним із ТОВ «Промтехноопт»; від 25 жовтня 2011 року № 43-11, укладеним їх ТОВ «Нафтогазтехпостач»; від 20 жовтня 2011 року № 42-11, укладений із ТОВ «ВЕРЕС»; від 15 березня 2011 року № 20-ІМР/11, укладений із ТОВ «Мустаткилик Факели»; від 01 липня 2011 року № 23-11.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ДП «Робикон» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд вважає, що при здійсненні господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ДП «Робикон» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ДП «Робикон», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «НВФ «Робікон» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Робикон», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0006772203 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено правомірність сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Робикон», податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0006772203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 250 865, 00 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0006762203 та № 0006772203.

3. Судові витрати в сумі 2294, 00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник