Постанова

від 11.07.2013 по справі 812/5754/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 року Справа № 812/5754/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Тельдековій Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача Піддубної О.В.

представника відповідача Гарбуз К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Кам'яний дім» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0000672230, №0000682230,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Кам'яний дім» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби у Луганській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0000672230, №0000682230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акта перевірки №310/22-300/36827189 від 03.06.2013 видані наступні податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 19 червня 2013 року №0000672230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2728,75 грн., у тому числі 2183,00 грн. - за основним платежем, 545,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.71);

- форми «Р» від 19 червня 2013 року №0000682230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 2838,75 грн., у тому числі 2271,00 грн. - за основним платежем, 567,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального права, а саме порушують податкове законодавство України та права платника податків з огляду на нижчевикладене.

На думку позивача, є безпідставними доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Інвест-Пак» є нереальними (безтоварними) через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Інвест-Пак» правочини визнані податковим органом сумнівними (нереальними), оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, безпідставними є твердження відповідача, що ТТН, які за думкою відповідача, складені з порушенням вимог наказу Мінтранспорту України, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, стали «підставою» для сумнівності господарських операцій між ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» та ТОВ «Інвест-Пак». Спеціалісти ДПІ вбачають у начебто відсутність документів щодо руху товару від виробника - ТОВ «Інвест-Пак» до платника податків ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» Аргументом до цього висновку стала «зазначена невірна адреса пункту розвантаження ТМЦ». Дійсно юридична та фактична адреса місцезнаходження ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» є м. Луганськ, пров. Лєнінскій 7, б. 1-А. В ТТН на постачання вантажу вказаний 8-й Ленінський пров. б. 1-А. Але це не є помилкою, а лише вірна вказівка місця розвантаження для розрахунку маршруту слідування автотранспортного засобу. Власник споруд за адресою м. Луганськ, пров, .Лєнінскій 7, б. 1-А ПАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» рекомендував організувати в'їзд, виїзд та рух транспорту користувачів приміщеннями з боку в'їзних воріт з 8-го Ленінського провулку - лише при цьому можливо виконати всі вимоги безпеки руху транспорту по відповідній території. Позивачем також зазначено, що вимогами податкового обліку не передбачена обов'язковість складання для підтвердження видатків.

Таким чином, первинні документи Позивача відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», і зазначення Відповідачем в Акті перевірки, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів - необґрунтоване, так як здійснення господарських операцій підтверджується документами позивача а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними та ін.

Отже, Позивач сформував податковий кредит та визначив податкові зобов'язання з ПДВ та відповідно визначив, задекларував податок на прибуток у періоді, що перевірявся, по операціям з придбання товарів від ТОВ «Інвест-Пак» обґрунтовано. Посилання Відповідача, що операції з придбання товарів від ТОВ «Інвест-Пак» мають ознаки «фіктивності» та не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна спростовуються наявними документами Позивача.

Відповідно до ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Отже, господарська діяльність постачальника та його контрагента, Позивача за справою, відповідає нормам чинного законодавства, укладений договір має реальні наслідки (пакувальні матеріали були придбані для подальшої реалізації).

Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки необґрунтовані, та спростовуються наявними документами та чинним законодавством.

На підставі викладено позивач просить визнати противоправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2013 року №0000672230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2728,75 грн., у тому числі 2183,00 грн. - за основним платежем, 545,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2013 року №0000682230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 2838,75 грн., у тому числі 2271,00 грн. - за основним платежем, 567,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Ухвалою суду від 11 липня 2013 року допущено процесуальне правонаступництво у справі № 812/5754/13-а, а саме замінено відповідача - Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби у Луганській області на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позов, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала суду письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.127-129) та просила відмовити у задоволені позовних вимог.

В письмових запереченнях представник відповідача зазначила наступне.

В ході проведення огляду ТТН встановлено, що ТТН складені з порушенням вимог наказу Мінтранспорту України, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346.

ТОВ «Інвест-Пак» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім». Таким чином, під час операції щодо придбання ТМЦ ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» у ТОВ «Інвест-Пак» встановлено, що рух товару до платника податків ТОВ «ВКФ Кам'яний дім» не підтверджується у зв'язку з не встановленням пункту навантаження та розвантаження товару.

Крім того, ТОВ «Інвест-Пак» не має можливості реально здійснювати операції з урахуванням часу, місця знаходження майна матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товару, виконання робіт або послуг та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності.

Дослідженням операції щодо придбання ТМЦ ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» у ТОВ «Інвест-Пак» встановлено, що не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «Інвест-Пак» з контрагентами - покупцями.

З'ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержувати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, всі вищевказані обставини на думку відповідача свідчать про не реальність здійснення господарських операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини сторін, що виникли у зв'язку з проведенням податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, врегульовані нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини за яких проводиться документальна позапланова перевірка передбачені п. 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України.

Відповідно до положень п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Кам'яний дім» зареєстроване у якості юридичної особи 27.10.2009 року виконавчим комітетом Луганської міської ради (а.с.56,57).

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби у Луганській області та зареєстрований платником податку на додану вартість з 25.10.2011, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 312121312068, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.58).

У період з 24.05.2013 по 28.05.2013 року Державною податковою інспекціє в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби у Луганській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» (код ЄДРПОУ 36827189) з питань правильності визначення повноти та своєчасності сплати ПДВ за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інвест-Пак» (код ЄДРПОУ 36835671), результати якої оформлено актом №310/22-300/36827189 від 03.06.2013 (а.с.13-47).

За висновком перевірки встановлено порушення:

1). п.п. 135.4.1 п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96044 гри., в т.ч.:

- за 3 квартали 2012 р. на суму - 91808 грн. (у т.ч 3 квартал 2012р. в сумі 91808 грн.),

- за 2012 р. на суму 96044 грн. (у т.ч 4 квартал 2012р. в сумі 4236 грн.),

2). п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого: 2.1). завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в періоді що перевірявся на загальну суму 106858 грн.., в т.ч.:

- за 3 квартали 2012р. на суму 91532 грн. (у т.ч 3 квартал 2012р. у сумі 91532 грн.),

- за 2012 рік на суму 106858 грн. (у т.ч 4 квартал 2012р. у сумі 15326 грн.),

2.2). завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся за 2012 рік на загальну суму - 5762грн. (в т.ч. за 3 квартал 2012 року - 5762 грн.), та занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся за 2012 рік на загальну суму 2271 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2012 року 2271 грн.).

3). п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань в періоді, що перевірявся у загальній сумі 19208 грн., а саме:

- за серпень 2012 року - 8708 грн.;

- за вересень 2012 року - 9653 грн.;

- за жовтень 2012 року - 480 гри.;

- за грудень 2012 року - 367. грн..

4). п. 198.3, 198.6 ст. 198. Податкового Кодексу України, в результаті чого:

4.1). завищено суму податкового кредиту в періоді, що перевірявся на суму 21391 гри., в т.ч. за серпень 2012 р. у сумі ПДВ -21391 гри.

4.2). занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 2183 гри., вт.ч. за серпень 2012 р. - 2183 грн..

- занижено за серпень 2012 року на суму 12683 грн.;

- завищено за вересень 2012 року на суму - 9653 грн.;

- завищено за жовтень 2012 року на суму - 480 грн.;

- завищено за грудень 2012 року на суму - 367 грн.

На підставі акта перевірки №310/22-300/36827189 від 03.06.2013 відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2013 року №0000672230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2728,75 грн., у тому числі 2183,00 грн. - за основним платежем, 545,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.71);

- податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2013 року №0000682230, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 2838,75 грн., у тому числі 2271,00 грн. - за основним платежем, 567,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.72).

В акті перевірки зазначено, ТОВ «Інвест-Пак» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім». Таким чином, під час операції щодо придбання ТМЦ ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» у ТОВ «Інвест-Пак» встановлено, що рух товару до платника податків ТОВ «ВКФ Кам'яний дім» не підтверджується у зв'язку з не встановленням пункту навантаження та розвантаження товару. Крім того, ТОВ «Інвест-Пак» не має можливості реально здійснювати операції з урахуванням часу, місця знаходження майна матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товару, виконання робіт або послуг та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності.

Дослідженням операції щодо придбання ТМЦ ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» у ТОВ «Інвест-Пак» встановлено, що не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «Інвест-Пак» з контрагентами - покупцями.

З'ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержувати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, всі вищевказані обставини на думку відповідача свідчать про не реальність здійснення господарських операції.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Інвест-Пак», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім» (за договором - Покупець) та із «ТОВ «Інвест-Пак» (за договором - Постачальник) укладено договір №141 поставки товару від 15.02.2012 з додатковою угодою до нього, згідно умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товари, визначені у рахунку - фактурі та накладній, іменовані далі «Товар», а покупець зобов'язується прийняти товар та сплати за нього на умовах даного Договору. Поставка товару та її умови узгоджуються сторонами на кожну партію товару (а.с.75, 76).

В рамках здійснення господарсько - правових відносин за договором №141 поставки товару від 15.02.2012 складено:

- рахунок - фактуру №СФ-0001104 від 30 липня 2013 року, всього на сум 44635,61 грн. (а.с.77), видаткову накладну №РН-0001069 від 01 серпня 2012 року всього на сум 44635,61 грн. (а.с.78), податкову накладну від 01 серпня 2012 року №5 всього на суму 44635,61 грн. (а.с.83), ТНТ від 01 серпня 2012 року на суму 44635,61 грн. (а.с.90).

- рахунок - фактуру №СФ-0001141 від 06 серпня 2013 року, всього на сум 17430,00 грн. (а.с.79), видаткову накладну №РН-0001110 від 09 серпня 2012 року всього на сум 175430,00 грн. (а.с.80), податкову накладну від 09 серпня 2012 року №50 всього на суму 17430,00 грн.(а.с.84), ТНТ від 09 серпня 2012 року на суму 17430,00 грн. (а.с.91).

- рахунок - фактуру №СФ-0001192 від 14 серпня 2013 року, всього на сум 66929,60 грн. (а.с.77), видаткову накладну №РН-0001179 від 21 серпня 2012 року всього на сум 66279,60 грн. (а.с.78), податкову накладну від 21 серпня 2012 року №120 всього на суму 66279,60 грн. (а.с.85), ТНТ від 21 серпня 2012 року на суму 66279,60 грн. (а.с.92).

Розрахунки за отримані позивачем ТМЦ підтверджено платіжними дорученнями (а.с.93, 95, 97, 99, 101) та виписками по рахунку (а.с.94, 96, 98, 100, 102).

Згідно підпункту 138.8.1. пункту 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що видаткові накладні, рахунками, податкові накладні надані до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Як свідчить договір №141 поставки товару від 15.02.2012, укладений позивачем з «ТОВ «Інвест-Пак», його зміст не суперечить законодавству України. Більш того, відповідачем в акті перевірки не було зазначено, що зміст цього договору суперечить будь-якій нормі діючого законодавства, що він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, сам відповідач не вважає, що договір укладений позивачем будь-яким чином суперечать нормам чинного законодавства України.

Фактичне отримання позивачем товарів від «ТОВ «Інвест-Пак» за укладеним договором підтверджується наявними при проведені перевірки та описаними в акті перевірки накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, та первинними документами які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджена необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Посилання відповідача у акті перевірки стосовно того, що в ході проведення огляду ТНТ встановлено, що ТНТ надані до перевірки ТОВ «ВКФ «Кам'яний дім»» складені з порушенням відповідно до наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346, в товаро - транспортних накладних зазначена невірна адреса пункту розвантаження ТМЦ спростовуються листом за підписом генерального директора ПАТ Трест «Луганськвуглеавтоматика» від 16.01.2012 року вих. №164/12, про існування якого було повідомлено відповідача у запереченнях вих. №32 від 07.06.2013 на акт №310/22-300/36827189 від 03.06.2013 року (а.с.67-69,89).

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе само стійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Водночас, стосовно посилань відповідача, що ТОВ «Інвест-Пак» не має можливості реально здійснювати операції з урахуванням часу, місця знаходження майна матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товару, виконання робіт або послуг та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, на що покликався відповідач в обґрунтування заперечень, то суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти на відповідність законодавству та достовірність установчі документи, тощо. Також в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Крім того, Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0000672230, №0000682230.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товарів, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0000672230, №0000682230 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, належить задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.07.2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69 - 72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Кам'яний дім» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0000672230, №0000682230 - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000672230 форми «Р» винесене 19.06.2013 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000682230 форми «Р» винесене 19.06.2013 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Державної податкової служби.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Кам'яний дім» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 149,11 грн. (сто сорок дев'ять гривень 11 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 12 липня 2013 року.

Суддя О.П. Островська