Постанова

від 19.06.2013 по справі 814/2594/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 червня 2013 року 11:49 Справа № 814/2594/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Сільпроект", пр-т Миру 36, кв.401, м.Миколаїв, 54000; доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028; проскасування податкових повідомлень - рішень від 18.02.13р. №0000021501, №0000011501 за участю представників:

Від позивача: Сербін К.Л., довіреність від 05.06.13р.; Чебан В.О., довіреність від 05.06.13р.; Гладченко М.Ю. (керівник); Від відповідача: Приземний С.С., дов. №37/9/10-007 від 14.01.13р.;

Дочірнє підприємство "Сільпроект" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогами скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.02.13р. № 0000021501, №0000011501.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові та наданих доказах (а.с. 4-6, 8-23, 27, 39-45 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства (а.с.27).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд - встановив:

01.02.13р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС були проведені камеральні перевірки декларації з податку на прибуток за 3кв. 2012р. №9069082173 від 06.11.12р. За результатами перевірок були складені акти перевірок: від 01.02.13р. №334/15-10/24794694 та від 01.02.13р. №335/15-10/24794694 (а.с.11-15).

Відповідно до акта перевірки від 01.02.13р. №334/15-10/24794694 відповідачем було встановлено, що позивачем порушено терміни сплати податків у джерела їх виплати, визначеного п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України. В декларації з податку на прибуток за три квартали 2012р. позивачем задекларовано суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 210000грн., яка повинна бути сплачена до бюджету під час такої виплати з 01.07.12р. по 30.09.12р. З порушенням зазначених строків, на думку відповідача, було сплачено 128100грн. (а.с .14-15 ).

За наслідками цієї перевірки до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 32025грн. (128100*25%) на підставі податкового повідомлення - рішення від 18.02.13р. №0000021501 (а.с.7).

Відповідно до акта перевірки від 01.02.13р. №335/15-10/24794694 позивачем, на думку відповідача, занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4485грн. Зазначене порушення виникло в результаті того, що позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 3кв. 2012р. в додатку (рядок 13.5.1) відображено суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному періоді - 86385грн. При цьому, відповідачем було встановлено, що позивач мав право зменшити суму податку до сплати в поточному звітному періоді лише в сумі - 81900грн. (а.с. 11-13 ). У зв'язку з цим, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.13р. №0000011501, яким визначено суму грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі - 5606грн. (а.с.8).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_7 .та ОСОБА_6, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Відповідно до п.п.153.3.1, 153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст.152 ПКУ, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п.151.1 ст.151 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Судом встановлено, що в декларації з податку на прибуток за три квартали 2012р. позивачем задекларовано суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 210000грн., яка повинна бути сплачена до бюджету до або під час такої виплати. Фактично дивіденди позивачем своїм засновникам були сплачені в 3кв. 2012р.

Відповідно до платіжних доручень: №346 від 16.05.12р., №378 від 08.06.12р., №436 від 17.07.12р., №482 від 15.08.12р., №518 від 07.09.12р., №524 від 13.09.12р., №526 від 13.09.12р. позивачем було сплачено суму авансових внесків при виплаті дивідендів в розмірі 219147,00грн. (а.с. 41-45 ).

В платіжних дорученнях: №346 від 16.05.12р., №378 від 08.06.12р., №436 від 17.07.12р., №482 від 15.08.12р., №526 від 13.09.12р., відповідно до вказівок податкового інспектора ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, позивачем було вказано код сплати "101" (зазначене було підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні).

Пізніше, позивачем було самостійно виявлено неточність в коді сплати авансових внесків нарахованих на суму дивідендів, у зв'язку з цим 25.01.13р. позивачем було направлено лист на адресу відповідача, щодо перекодування платіжних доручень з коду "101" на код " 125" (а.с. 8 ).

При цьому, переплата податку на прибуток станом на 3кв. 2012р. складала 143,4тис.грн.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що відповідно до п.п.153.3.8 п.153.3 ст.153 ПК України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм ст.160 ПКУ або чинних міжнародних договорів України.

Таким чином, застосування штрафної санкції до позивача здійснено неправомірно, оскільки в нормах ПК України до 2013р. поняття "авансовий внесок з податку на прибуток" та "авансовий внесок з податку нарахований на суму дивідендів" були тотожними поняттями.

Щодо застосування штрафної санкції передбаченої рішенням від 18.02.13р. №0000021501, то суд зазначає, що відповідачем неправомірно не було взято до уваги суми авансового внеску з податку на прибуток згідно платіжних доручень: №346 від 16.05.12р., №378 від 08.06.12р., №436 від 17.07.12р., №482 від 15.08.12р., №526 від 13.09.12р. на загальну суму - 137247грн. (а.с. 41-45 ).

Так, згідно п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно ПКУ.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (п. 14.1.156 ПК України).

Аналіз зазначених норм свідчить, що обов'язок платника податків припиняється з моменту сплати податку до відповідного бюджету. Як зазначалось вище, авансові внески нараховані на суму дивідендів є частиною податку на прибуток, тобто є загальнодержавним податком.

Таким чином, якщо авансовий внесок з податку на прибуток сплачено до держбюджету, навіть з помилково вказаним кодом сплати, то зазначене не може розцінюватись як несплата або несвоєчасна сплата авансових внесків нарахованих на суму дивідендів.

Про допущену помилку позивач своєчасно повідомив відповідача відповідним листом від 25.01.2013 року (а.с. 18 ), тобто вчинив добросовісні та розсудливі дії направлені на виправлення помилки. Більш того, судом встановлено, що дії позивача не призвели до ненадходження податків до відповідного бюджету.

В той же час, відповідач надав відповідь на вказаний лист тільки 05.04.2013 року (більше ніж через два місяці), що є порушенням змісту положень ПК України та принципів діяльності податкових органів (ст.58, 103 та ін.)

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Судом також взято до уваги Лист ВАСУ від 01.11.11р. №1935/11/13-11.де звернено увагу на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків про що було наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.10р. у справі "Щокін" проти України", де Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків тощо.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду обґрунтованість та пропорціональність прийнятих рішень.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 18.02.2013р. №0000021501 та №0000011501.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Сільпроект" (код ЄДРПОУ 24794694) сплачений судовий збір в розмірі 377грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.