Ухвала

від 15.05.2015 по справі 814/2594/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2594/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Сільпроект" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Дочірнє підприємство "Сільпроект" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач) з вимогою скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000021501 від 18.02.13р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 5606 гр., з яких 4485 - основний платіж, 1121 - штрафні санкції,

- податкове повідомлення-рішення №0000011501 від 18.02.13р., про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 32025 за несплачений (несвоєчасно сплачений) авансовий внесок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при сплаті авансового внеску підприємством помилково зазначено невірний код сплати, у зв'язку з чим відповідачу направлено лист щодо перекодування платіжних доручень

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 19 червня 2013 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 18.02.2013р. №0000021501 та №0000011501.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що штрафні санкції були застосовані до позивача неправомірно, оскільки позивачем було самостійно виявлено неточність у коді сплати авансових внесків, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно не взято до уваги суми авансового внеску з податку на прибуток.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки позивачем порушено терміни сплати авансового внеску, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.13р. податківцями були проведені камеральні перевірки декларації з податку на прибуток за 3кв. 2012р. №9069082173 від 06.11.12р. За результатами перевірок були складені акти перевірок: від 01.02.13р. №334/15-10/24794694 та від 01.02.13р. №335/15-10/24794694 (а.с.11-15).

Відповідно до акта перевірки від 01.02.13р. №334/15-10/24794694 відповідачем встановлено, що позивачем порушено терміни сплати податків у джерела їх виплати, визначеного п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України. В декларації з податку на прибуток за три квартали 2012р. позивачем задекларовано суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 210000грн., яка повинна бути сплачена до бюджету під час такої виплати з 01.07.12р. по 30.09.12р. З порушенням зазначених строків, на думку відповідача, було сплачено 128100грн. (а.с.14-15).

За наслідками цієї перевірки до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 32025грн. (128100*25%) на підставі податкового повідомлення - рішення від 18.02.13р. №0000021501 (а.с.7).

Відповідно до акта перевірки від 01.02.13р. №335/15-10/24794694 позивачем, на думку відповідача, занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4485грн. Зазначене порушення виникло в результаті того, що позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 3кв. 2012р. в додатку (рядок 13.5.1) відображено суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному періоді - 86385грн. При цьому, відповідачем було встановлено, що позивач мав право зменшити суму податку до сплати в поточному звітному періоді лише в сумі - 81900грн. (а.с.11-13). У зв'язку з цим, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.13р. №0000011501, яким визначено суму грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі - 5606грн. (а.с.8).

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно із пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Підпунктом 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (пп. 153.3.8 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що в декларації з податку на прибуток за три квартали 2012р. позивачем задекларовано суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 210000грн., яка повинна бути сплачена до бюджету до або під час такої виплати. Фактично дивіденди позивачем своїм засновникам були сплачені в 3кв. 2012р.

Відповідно до платіжних доручень: №346 від 16.05.12р., №378 від 08.06.12р., №436 від 17.07.12р., №482 від 15.08.12р., №518 від 07.09.12р., №524 від 13.09.12р., №526 від 13.09.12р. позивачем сплачено суму авансових внесків при виплаті дивідендів в розмірі 219147,00грн. (а.с.41-45).

В платіжних дорученнях: №346 від 16.05.12р., №378 від 08.06.12р., №436 від 17.07.12р., №482 від 15.08.12р., №526 від 13.09.12р., відповідно до вказівок податкового інспектора ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, позивачем було вказано код сплати "101" (зазначене було підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_1 у судовому засіданні).

Пізніше, позивачем було самостійно виявлено неточність в коді сплати авансових внесків нарахованих на суму дивідендів, у зв'язку з цим 25.01.13р. позивачем направлено лист на адресу відповідача, щодо перекодування платіжних доручень з коду "101" на код " 125" (а.с.8).

При цьому, станом на 3кв. 2012р. на особовому рахунку позивача утворилась переплата по податку на прибуток складала 143,4тис.грн.

Позивач звернувся до податкового органу з листом про проведення відповідних коригувань та просив зарахувати суми переплати по податку на прибуток як авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2014 року в сумі 600 444, 00 грн. та за березень 2014 року в сумі 87 156, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний суд не приймає та зазначає, що вказані доводи позивачем викладені в адміністративному позові, якому судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Інших доводів, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції апелянтом в апеляційній скарзі не наведено та фактично зводиться до незгоди з рішенням суду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин