Постанова

від 02.07.2013 по справі 827/1377/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2013 рокуСправа №827/1377/13-а м.Севастополь Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі головуючого судді Александрова О.Ю. за участю секретаря Ополєвої О. Г., представників сторін:

представник позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл") - Батаєв Микола Олександрович (паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС Україні в м.Севастополі 04.08.2000р.) довіреність № б/н від 10.06.2013р.;

представник позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл") Сергєєв Олександр Вікторович (паспорт НОМЕР_2, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополі 05.11.1999р., витяг з ЄДР;

представник відповідача (Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби) Дерябкіна Вікторія Любомирівна (службове посвідчення № 107223 від 31 грудня 2013 р., довіреність № 1391/9/101-04 від 21.05.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" до

Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування:

- податкового повідомлення-рішення № 0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160 781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40 196,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223 954,00грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість а також необґрунтованого включення до складу валових витрат суми товарів за господарськими операціями з контрагентами ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» в листопаді-грудні 2011 року, яки відповідачем визнані нікчемними. Позивач зазначив, що податковий кредит сформований ним на підставі наявних належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують придбання товарів безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Товари дійсно були ним придбані у контрагентів та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є протиправним. Зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року є необґрунтованим у зв'язку з тим, що у зв'язку з уточненням податкових декларацій з ПДВ склалася переплата, яка і була вказана в декларації з ПДВ за листопад 2011р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила у позові відмовити з мотивів, наведених у запереченні та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки, та чи мали місце порушення, встановлені перевіркою.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС у період з 24.04.2013р. по 26.04.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. за результатами якої 29.04.2013р. складений Акт № 818/10/22.0-21/31583683/16.

Відповідач дійшов висновку про нікчемність угод позивача з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» щодо постачання палива з огляду на висновки Акту перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 17.05.2012 року № 678/22-00/37058412 (перевірка ТОВ "Трейд Траст"), та Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ПП «Аверс плюс» від 06.09.2012р. № 77/22-1/33459870, якими встановлені порушення податкового законодавства вказаними суб'єктами господарювання. Крім того в акті зазначено, що в видаткових накладних, виданих ПП «Аверс плюс», не вказано місце їх складання, щодо підтвердження перевезення палива податковим органом направлені запити до ТОВ «Оптимум» та Окружної ДПС ЦО ОВПП ДПС, відповіді на які не отримані, що, на думку податкового органу, перешкоджає підтвердженню факту перевезення товару (палива).

За наслідками перевірки ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40196,00 грн.;

- №0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223954,00грн.;

- №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року.

З приводу встановлення відповідачем порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що правочини, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р., мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Вказані правочини, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди придбання є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тому, в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем допущено завищення податкового кредиту по вказаним постачальникам, що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 160781,00грн.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (ЄДРПОУ 31583683) зареєстровано юридичною особою, зареєстровано з 30.08.2001 р. платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя 03.05.2010р. видано свідоцтво №100281649.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" та ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» були укладені відповідні договори постачання палива.

В ході виконання договірних відносин вказані контрагенти видали ТОВ "Еліте Ойл" податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи: від ПП «Аверс плюс»- № 8 від 02.11.2011р., № 23 від 04.11.2011р. № 93 від 25.11.2011р. № 16 від 05.12.2011р. на загальну суму 772403,78 грн, в тому числі ПДВ - 128733,97 грн. (за винятком податкової накладної № 110 від 29.11.2011р), та від ТОВ «Трейд Траст» № 1 від 01.11.2011р. на суму 192 278,70 грн. в тому числі ПДВ 32046,45 грн.

Зазначені податкові накладні підписані, скріплені печатками підприємств продавців, які на момент їх видачі зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ, що підтверджується матеріалами справи

Факт проведення господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" з ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» щодо постачання нафтопродуктів підтверджується виданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (арк. с.26-35, 66-74).

При цьому, суд зазначає, що не зазначення у видаткових накладних, виданих ПП «Аверс плюс», місця їх складання, має формальний характер, та не перешкоджає визнанню їх документами бухгалтерського обліку, яки підтверджують факт постачання товару. Крім того, до матеріалів справи долучений лист ПП «Аверс плюс», від 07.12.2011р. вих. № 520, в якому позивача на його запит повідомлено, що місцем складання видаткових накладних, за якими було здійснено постачання дизельного палива, є м. Севастополь, вул. Загородна балка, 18 (а.с.63-64).

Матеріалами справи, зокрема договором № 0902 від 02.01.2009р. про надання транспортних послуг (а.с.228), ТТН № 835476 від 01.11.2011р., № 02/11/3 від 02.11.2011р., № 25/11/5 від 25.11.2011р., № 05/11/1 від 05.12.2011р., талонами замовника, довіреностями та шляховими листами підтверджується факт перевезення палива, придбаного позивачем, ТОВ «Оптимум» та ТОВ Кост Ойл Транс».(а.с.36-53).

Судом встановлено, що отримане від контрагентів паливо частково протягом певного часу зберігалося позивачем на базі ТОВ «Контінет-Крим» згідно договору від 01.04.2011р. № 2-у, та в подальшому було реалізовано (як з бази, так і безпосередньо після отримання) покупцю - ТОВ «Голден Фиш» відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.2011р. № 1106 (а.с.155), що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з банківських рахунків, довіреностями на отримання палива (арк .с. 75-117). що доводить використання придбаного у конрагентів палива в своїй господарській діяльності.

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується факт повної сплати палива через банківські установи Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" на адресу ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» (а.с. 66-74).

В той же час відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, встановленим ст.201 Податкового Кодексу України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про те, що реалізоване Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" в 2011 році паливо ТОВ «Голден Фиш» придбане позивачем у інших осіб.

Крім того, не було надано доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, оскільки господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності (оптова то роздрібна торгівля паливом) за КВЕД, зазначених в довідці АА №623551 від 11.06.2012р. (а.с.137).

Не надано доказів незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст».

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем в листопаді-грудні 2011 року, його контрагенти ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ (свідоцтво № 100055021 та № 100314081 відповідно), а їх господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності (оптова то роздрібна торгівля паливом) за КВЕД, зазначеними в довідках АА №770751 та АА №464457 відповідно (а.с.129-134).

Крім того, відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов зазначає, що правовідносини позивача з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» щодо постачання палива мають ознаки нікчемності з огляду на висновки Акту перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 17.05.2012 року №678/22-00/37058412, яким встановлено безтоварний характер угод ТОВ "Трейд Траст" з ТОВ «Ріаліз Ойл», та Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ПП «Аверс плюс» від 06.09.2012р. № 77/22-1/33459870, якими встановлені порушення податкового законодавства та нікчемний характер правовідносин між ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст».

З огляду на доводи відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання товарів.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначена позиція узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсною спірної операції з підстав невідповідності її вимогам закону, або вчинення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати Акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. від 29.04.2013р. № 818/10/22.0-21/31583683/16 ДПІ в Нахімовському районі м. Севатополя належним доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за листопад 2011р та грудень 2011 року за наслідками правовідносин з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст».

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення №0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160 781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40 196,00 грн. не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи визнання судом необґрунтованими донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ та податку на доході фізичних осіб, застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями також є необґрунтованим.

Що стосується висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо завищення валових витрат з податку на прибуток у 2-4 кварталі 2011 р. на суму 973 711,38 грн., що спричинило заниження податку на прибуток у сумі 223 953,63 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності (п.п.138.1.1 п. 138.1. ст.138 ПК України) включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючі наведене, наявність висновку суду про товарний характер взаємовідносин між позивачем та ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» у листопаді 2011р. та грудні 2011 р. обумовлюють безпідставність донарахувань відповідачем податкових зобов'язань позивачу як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток за цей же період (2-4 квартал 2011р.) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223 954,00грн.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем не вказано, та у судовому засіданні не доведено наявність законних підстав для прийняття вказаного рішення, якими, на думку суду, можуть бути виключно факти порушення податкового законодавства, виявлені та оформлені в встановленому діючим податковим законодавством порядку. Таким документом є Акт перевірки суб'єкта господарювання податковим органом.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок № 984). акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен бути складеним грамотно, містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами.

Згідно із п. 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ,що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 6.1 розділу ІІ Порядку № 984 висновок акту перевірки документальної перевірки має містити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

В той же час, в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. від 29.04.2013р. № 818/10/22.0-21/31583683/16 ДПІ в Нахімовському районі м. Севатополя ДПС взагалі, ані в описової частині, ані у висновках, не вказано про будь-які порушення позивачем податкового законодавства, на підставі яких йому визначено податкове зобов'язання з ПДВ шляхом зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р.

Крім того з пояснень представника позивача у судовому засіданні 02.07.2013р. вбачається, та матеріалами справи підтверджується, що вказана сума була внесена в рядок 21.2 значення рядка 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду) декларації з ПДВ за листопад 2011р., яка була подана до податкового органу 19.12.2011р., у зв'язку з корегуванням шляхом подання 30.11.2011р. уточнюючої декларації з ПДВ за жовтень 2011р., внаслідок якого сума податкового зобов'язання за жовтень 2011 року (рядок 25) була зменшена на 2154,00 грн. (з 20 187,00 грн. до 18 033,00 грн. - а.с. 216-219), а з урахуванням попередньої сплати податку у первинно визначеному розміри, утворилася переплата, яка і була зазначена у податкової декларації за листопад 2013р.

Вказані доводи представником відповідача в судовому засіданні не спростовані, будь-яких доказів необґрунтованості включення до податкової декларації з ПДВ від 19.12.2011р. у якості залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду 2154,00 грн. суду не надано.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішеннь належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160 781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40 196,00 грн., збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223 954,00 грн. та зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС № 0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р., № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. та № 0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. повинні бути скасовані як такі, що прийняти з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

При цьому суд враховує, що в порядку ст.97 КАС України, позивач з клопотанням щодо визначення розміру судових витрат з урахуванням зайве сплаченого судового збору до суду не звертався, тому компенсації підлягають витрати у розмірі, визначеному у ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року N3674-VI, а саме, у сумі 2294,00 грн.

В судовому засіданні 02.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України постанову у повному обсязі складено 08.07.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 977,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 160 781,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 196,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 223954,00грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2154,00грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (вул. Симонок, 37, кім. 11, м. Севастополь, 99002, ЄДРПОУ 31583683) витрати з судового збору у сумі 2294,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров